Метро на Троєщину — не фантастика, але потрібні довгі дешеві гроші, — Дмитро Білоцерковець

З 2016 по 2019 рік був народним депутатом України, з 2014 по 2016 роки очолював департамент благоустрою, охорони природного середовища та надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації.

До цього жив у Севастополі, працював помічником народного депутата, був директором компанії “Віадук-Р”.

В ефірі програми “Еспресо: капітал” він розповів про столичний бюджет, основні статті доходів і витрат, плани запровадити у Києві плату за паркування, завершення Подільсько-Воскресенського мосту та побудову метро на Троєщину. Ведучий програми — економічний оглядач Андрій Яніцький.

Давайте розкажемо, що з економікою Києва. Який у Києва сьогодні бюджет? Як він наповнюється, як він витрачається? Якщо можна — у цифрах.

Якщо ми будемо говорити про бюджет, потрібно сказати, що дохідна частина запланована на рівні 60 млрд грн, видатки — майже 58 млрд грн. Основні доходи у нас, як завжди, ПДФО (податок на доходи фізичних осіб, — ред.), місцеві податки. Під місцевими податками я маю на увазі податок на землю, оренда землі, приватизація землі, приватизація майна або здача в оренду комунального майна.

Як приклад, ПДФО — це 46% усієї дохідної частини міського бюджету. А місцеві податки — це 23%. Трансферти — мається на увазі…

Те, що з центру передається на місця.

Так-так. Трансферти — 7,5 млрд грн або лише 12%. Що є несправедливим з точки зору дохідної частини бюджету?

Несправедливим є те, що всі інші міста України відраховують ПДФО у розмірі 40%.

Тобто Київ живе по якихось інших правилах, ніж решта міст України?

Так.

І віддає в центральний бюджет більшу частку заробленого?

На 20% більше — 60%. Це приблизно десь від 7 до 9 млрд грн.

Звичайні міста віддають 40%, Київ — 60% податку на доходи фізичних осіб, які збираються на цій територій.

Так. Для прикладу — на початку нульових, не дивлячись на те, що було політичне протистояння Олександром Олександровичем Омельченко (голова Київської міської державної адміністрації з 1996 до 2006 року, — ред.) та Леонідом Даниловичем Кучмою (президент України з 1994 до 2005 року, — ред.),ПДФО залишали у столиці в обсязі 100%. Чому? Тому що столиця виконує ще й функцію столиці. Жодної копійки держава не сплачує на функцію столиці на сьогоднішній день. Хоча навантаження у нас дуже велике саме через те, що столиця фактично виконує державні функції і тут знаходяться державні влади.

Це значить, що тут знаходяться державні органи влади, всі сюди їдуть, тут зосереджується навантаження.

Йде навантаження на соціальну інфраструктуру, на транспортну інфраструктуру, але жодних преференцій через це, на жаль, у міста немає. Окрім цього, є несправедливим те, що міська влада здає в оренду державі майже 200 тис. кв. м лише за 1 грн.

Йдеться про нерухомість чи землю?

В оренду. Майно.

Будівлі?

Так, лише за 1 грн. Тут теж є несправедливість, тому що коли держава вимагає, щоб те, що місто орендує або управляє якимось державним майном — має сплачувати ринкову вартість. Але, на жаль, держава не хоче сплачувати за майже 200 тис. кв. м ринкову вартість.

Нерівні стосунки виходять.

Тут є дуже велика несправедливість. Ми вважаємо, що ці гроші потрібні місту саме для того — я маю хоча б ці 20% ПДФО, — я не кажу вже про функцію столиці або про оренду комунального майна, — хоча б для того, щоб покращити ситуацію з інфраструктурою. На сьогоднішній день у нас дійсно є недостатньо коштів з точки зору можливості розвитку транспортної та інфраструктури загалом. Тому що на сьогоднішній день ми бачимо, що є карантин; дохідна частина зменшується. Я не впевнений в тому, що, виходячи з тих прогнозів, які є, що ми зможемо виконати прогнози з точки зору дохідної частини на цей рік.

Ми розуміємо, що ця проблема буде дуже актуальною і було б справедливо, щоб держава повернула ці 20%, тому що у киян фактично ці гроші забирає.

Щоб кияни мали такий самий статус, як і інші українці. Зрозуміло. Але, можливо, Київ розглядають таким чином: це заможне місто, тут профіцитний бюджет, наскільки я знаю.

Давайте так: поки що профіцитний бюджет. Чому? Тому що на коригуванні ви побачите, у нас планується дефіцит. Я ще не можу сказати, скільки він буде, але це буде кілька сотень мільйонів гривень. Все одно коригування планується десь на кінець квітня. І тому я вважаю, що у нас не буде профіцитний бюджет. Просто міста набагато легше можуть займатись коригуванням бюджетів.

Тут немає розуміння того, що у нас був профіцитний бюджет. Просто ми хотіли побачити дохідні частину першого кварталу для того, щоб краще можна було спрогнозувати видатки, ось і все. Ми не хотіли брати на себе ті видатки, які ми не зможемо виконати.

Плюс зараз чергова хвиля ковіду, і незрозуміло, до чого це призведе.

Я саме про це і кажу. Основна несправедливість з точки зору фінансової децентралізації полягає… Знаєте, як завжди кажуть, що фінансова децентралізація — це по видаткам держава готова віддавати містам. А от по доходам — дуже-дуже важко це йде, у держави немає великого бажання віддавати доходи до місцевих бюджетів.

На що Київ витрачає свої кошти? Які основні статті витрат можна назвати?

На сьогоднішній день основні витрати — це сфера освіти, 24,7 млрд грн — це майже 43% від запланованих видатків. На поновлення транспорт, на транспортну інфраструктуру загалом — 8,7 млрд, це майже 15%, на охорону здоров’я — 5,7.

На сьогоднішній день у нас трошки краще ситуація з точки зору охорони здоров’я, тому що трансферти не йдуть через міста, а напряму через НСЗУ (Національна служба здоров’я України). Тут змінюється ситуація. Але все одно там були трансферти, просто було більше трансфертів по дохідній частині.

Тобто завдяки медичній реформі трохи розвантажили бюджети.

Ні, не розвантажили. Просто раніше трансферти йшли — і сплачували фактично з міста. Але державні кошти все одно заходили сюди.

А тепер вони напряму, ви це не адмініструєте?

Так, ми просто не займаємося адмініструванням. І ми підтримуємо цю реформу. Загалом все правильно робиться. Але все одно ми ці 5,7 млрд грн виділяємо на охорону здоров’я, тому що ця тематика дуже актуальна. Нам потрібно покращувати ситуацію з лікарнями, з допоміжним персоналом. І тому необхідні кошти. Місто виділяє їх більше, ніж було.

Ти — представник бюджетної комісії Київської міської ради. Можеш сказати, чи є у вас стратегія зміни пріоритетів: наприклад, більше направляти на медицину, менше — на освіту.

Давайте не по видаткам спочатку, а трошки, можливо, закінчимо по дохідній частині. По знаєте, по видаткам завжди дуже легко вирішувати, куди направляти кошти.

По доходах я зрозумів, що ви хочете просто, щоб вам лишали 60%.

Не лише. Якщо ми будемо вести професійну дискусію, на сьогоднішній день основа дохідної частини бюджету — це ПДФО, податок на землю, оренда землі, оренда комунального майна, приватизація майна або приватизація землі.

Якщо брати світову практику, то там є великі кошти дохідної частини великих міст від паркування. Зараз у нас буде починатися реформа, будуть сплачувати за паркування.

Парковку вже стільки намагалися реформуватися, і все якось ніяк.

У 2017 році у Верховній Раді був прийнятий відповідний закон. Містам надали можливість займатися евакуацією і самим вирішувати, які будуть тарифи, і самим вирішувати, яким чином адмініструвати.

До цього там питання децентралізації були дуже актуальні. Зараз у міст є набагато більше прав і повноважень. І ті міста, які мають політичну волю цим займатись, можуть цим займатись.

Так само у світовій практиці є податок на нерухомість. На сьогоднішній день це непрацюючий інструмент, тому що адміністрування набагато…

Дорожче?

Так, набагато більше, ніж можливість взяти коштів.

І так само ще є обмеження в’їзду. Мається на увазі, де є платний в’їзд на якісь окремі території.

Ви розглядаєте навіть таку історію?

Ні, ми це не розглядаємо. Я зараз кажу про світову практику. Із цих трьох елементів ми зараз розглядаємо лише одну — це паркування.

Є ще два інших інструмента. В принципі, у всіх західних міст таке є. На сьогоднішній день ці питання в місті не розглядаються. Але я хотів вам показати, яким чином формується дохідна частина бюджетів міст.

Джерела грошей є. Треба ці гроші просто взяти. Зараз — паркування, далі — ще подивимось.

Не те, що подивимось. Тут потрібно робити великі реформи. Але, дійсно, питання місцевих податків — це є елементом децентралізації. Держава має надати чіткі зрозумілі правила, обмеження з точки зору можливості введення таких податків. І контроль за цими податками.

Якщо казати про найбільші об’єкти, на які витрачаються гроші… Ми говорили про сфери: освіта, медицина, — це все, безперечно, має бути. Але є такі знакові об’єкти. Ось, наприклад, нещодавно Укравтодор запропонував Київській міській адміністрації добудувати Подільській мостовий перехід. Чому б не віддати такий витратний об’єкт, хай собі Укравтодор добудовує.

Дуже класна ідея! Ви знаєте, ми дуже жваво обговорювали це на нарадах у Київського міського голови. Але є велике питання. А вони розуміють, яким чином закінчити так званий міст Кирпи і Дарницький міст? Вони кажуть, що до кінця цього року його закінчать. Так я вам одразу кажу, що, виходячи з того, що там зараз прибрали керівника Української залізниці— саме на балансі української залізниці знаходиться міст — коригування проєкту ще не завершене. Навіть до експертизи ще не дійшли. Лише потім мають йти тендерні процедури, і лише потім розпочинатись робота.

Я не знаю, яким чином, не порушуючи діюче законодавство, вони можуть закінчити цьогоріч будівництво Дарницького мосту. Ми б дуже хотіли. Але якщо там можна десь, скажімо так, не виконувати діюче законодавство — то скажіть нам прямо: може, ми теж зможемо набагато швидше робити якісь об'єкти.

Це трошки жарт, але я вважаю, що пан Тимошенко (Кирило Тимошенко, заступник керівника ОП, куратор "Великого будівництва", — ред.) і пан Кубраков (Олександр Кубраков— голова Державного агентства автомобільних доріг України, — ред.),які коментували цю тему, — їм, мабуть, надали трошки недостатньо інформації по Дарницькому мосту. Він дійсно знаходиться на балансі у держави, в Укрзалізниці. Місто допомагає утримувати, хоча воно не має права його утримувати.

І прибирання снігу, ямковий ремонт — це має робити держава, а не місто. На сьогоднішній день вони його навіть не утримують.

Але вони заявили амбіції, що вони хочуть його добудувати. І одразу взяти ще й Подільсько-Воскресенський міст.

Про Подільський чув, про Дарницький — не чув.

Ви знаєте, тут проблем немає. Нам потрібен результат. Нам потрібно добудувати Подільсько-Воскресенський міст так само.

Але я просто знаю, що таке “технічка” — маю на увазі “технічна документація”. Поки вони будуть її отримувати, поки вони будуть робити тендерні процедури, поки вони будуть проводити якийсь там свій аудит з точки зору того, що там побудовано і як добудовувати, якісь там коригування до проєкту вносити, потім кошти виділяти через державний бюджет. Якби місто погодилось, Дай бог, щоб вони через два роки розпочали ці роботи.

Так от, ми пропонуємо: на сьогоднішній день місто може самостійно добудувати Подільсько-Воскресенський міст, і місто буде його добудовувати. Так ми дуже пропонуємо державі хоча б добудувати, до кінця доробити Дарницький міст.

Це є найбільш актуальне питання. Чому? Тому що там потрібно добудувати з’їзди. І це дійсно допоможе розвантажити ситуацію з точки зору транспортного об’єднання правого і лівого берега.

Нам в майбутньому потрібно буде частково обмежити рух по мосту Патона, тому що ми маємо там теж робити реконструкцію.

Я думаю, що це дуже детально. Для не-киян я поясню, що Київ розділений на дві половини. І кожного ранку з лівого на правий берег їдуть на роботу, а ввечері — назад. Йде колосальне навантаження на ці мостові переходи.

Крім того, у нас є віддалений район — його складно назвати мікрорайоном — Троєщина. Про нього говорять вже багато років, може, понад 20. Кажуть, що там колись буде метро. Це вже фантастика, мені здається.

Ні, ніяка не фантастика. Спочатку потрібно добудувати міст. Паралельно потрібно закінчувати розуміння того, яким чином фінансувати нову гілку метро. Вона має бути від Жулян до Троєщини. Це четверта гілка метро в місті Києві. У міста є план стосовно будівництва цієї гілки метро. Так само, як зараз йде будівництво нових трьох станцій метро на Виноградар.

На сьогоднішній день питання будівництва на Троєщину є дуже актуальним. Нам зараз потрібно сконцентруватися виходячи з того, що у нас є з точки зору дохідної частини бюджету, грошей. Сконцентруватися на Подільсько-Воскресенському мосту. Так само і на добудові трьох станцій метро на Виноградар. Це є основний інфраструктурний проєкт.

Троєщина — це перспектива скількох років? П’ять? Десять? Складно це?

Зараз мені важко вам сказати. Це, залежить, по-перше, від дохідної частини. По-друге, це залежить від можливості залучати зовнішнє фінансування і кошти для будівництва четвертої гілки метро. Ви маєте зрозуміти, що місту потрібні довгі та дешеві гроші. Для того, щоб отримати довгі та дешеві гроші, на жаль, потрібне погодження, наприклад, держави.

Що я маю на увазі?

Місцеві гарантії лише так звуться, що це місцеві гарантії. Але завжди треба брати погодження Міністерства фінансів.

Ви маєте на увазі державні гарантії.

Так. І тут є велика проблема з точки зору того, що, дійсно, Міністерство фінансів на сьогоднішній день, ми дуже дякуємо, дійсно допомагає. Але коли буде можливість залучати великі кошти для будівництва четвертої гілки метро — дійсно, тут буде потрібна тверда позиція Міністерства фінансів.

Коротке останнє питання. Я розумію, що для розвитку міста необхідно будівництво. Водночас, є місцеві мешканці, які кажуть, що дуже вже щільна забудова, зменшуються зелені зони. Як гармонійно розвивати місто?

Я розумію питання. Знаєте, тут у нас мало часу і я спробую дуже швидко закінчити цю дискусію з точки зору чого. Ви знаєте, я подивився трошки історію американських міст — таких як Бостон, Чикаго, той самий Нью-Йорк. А ви знаєте, всі це проходили. Я маю на увазі, цю дискусію. Я маю на увазі протистояння.

Тобто брати західний досвід?

Ні, я не з точки зору цього. Я маю на увазі, що не ми одні на цій планеті проходили ці питання. І коли ми бачимо, що у нас є якесь протистояння. У нас є свої особливості. Деякі протистояння у нас фінансово мотивовані. Я маю на увазі, що, можливо, хтось там хоче вимагати якихось грошей.

Але, дійсно, на сьогоднішній день ситуація з точки зору цього покращується. Тому що ті протистояння, які є — я дійсно бачу, що в багатьох випадках там є громада. І місто і міський голова буде підтримувати насамперед громаду.

Але громада має зрозуміти, що є обмеження у міської влади з точки зору діючого законодавства. Але з точки зору того, що можливо буде зробити міська влада буде все робити, щоб підтримувати громаду.