Мученик Павло Лебідь

Причина - в оголошенні 13 липня настоятелю монастиря Києво-Печерської лаври УПЦ МП нової підозри за двома статтями Кримінального кодексу: заперечення збройної агресії РФ і порушення рівноправності громадян залежно від їхніх релігійних переконань, вчинене службовою особою повторно. Раніше (1 квітня) СБУ вручила Павлу підозру за двома іншими статтями КК: розпалювання міжрелігійної ворожнечі та поширення матеріалів, які виправдовують російську агресію.

Треба сподіватися, що у правоохоронців є неспростовні докази вини митрополита. І що суд надовго запроторить одіозного ієрарха за ґрати.

Павло став символом проникнення "русского міра", підпорядкованості частини українського православ’я Москві та спайки московської церкви з проросійською владою України. Причому і в минулому (особливо під час президентства Віктора Януковича), і зовсім недавно, коли СБУ очолював Іван Баканов, - прихожанин московської церкви та її захисник навіть під час широкомасштабної війни Росії проти України.  

Беззубий урядовий законопроєкт

Більшість українців підтримує дії СБУ та прокуратури проти митрополита Павла. І так само підтримує заборону діяльності РПЦ в Україні. Але друга вимога не може реалізуватися, бо у владі все ще перебуває багато посадовців, які сповідують ідеологію "русского міра". 

На виконання рішень РНБО від 1 грудня 2022 року уряд розробив проєкт закону щодо діяльності в Україні релігійних організацій (№ 8371). Але від кінця січня у Верховній Раді документ не виносять у сесійну залу, бо в монобільшості немає голосів за його підтримку. 

Урядовий законопроєкт настільки беззубий, що за його схвалення висловилася навіть УПЦ МП. Однак для великої частини "слуг народу" це не аргумент, бо у справах захисту московської церкви вони "більш кремлівські", ніж митрополит Онуфрій. 

У результаті УПЦ МП почувається спокійно, попри гучні дії президента (зокрема, позбавлення українського громадянства частини ієрархів), СБУ і прокуратури. За великим рахунком, не похитнув позиції московської церкви перехід громад до Православної церкви України, реєстрація монастиря ПЦУ в Києво-Печерській лаврі та дозвіл на відправляння митрополитом Епіфанієм богослужінь у найбільші свята.  

Церква митрополита Онуфрія зберегла більшість структур, вірян і священників на неокупованій частині України. І головне - вона продовжує бути частиною РПЦ, хоча на словах відхрещується від такої залежності. 

УПЦ – московська церква 

У залі суду митрополит Павло заявив, що грошей на заставу не має, отже, готовий сісти в СІЗО. Зауважимо, що 33 мільйон гривень могла б за нього заплатити сама церква або ж її багаті віряни. Однак всі вони не поспішають цього робити, бо їхній розрахунок зрозумілий: перебування Павла під арештом надає йому ореол "борця за права переслідуваної церкви", а то й взагалі "мученика". 

Комусь у владі може здаватися, що утримання Павла у СІЗО пом’якшить позицію його самого та інших ієрархів. І вони стануть більше прислухатися до побажань Офісу президента про вихід з підпорядкування Москві, проголошення автокефалії та, зрештою, об’єднання з ПЦУ в єдиному українському патріархаті.

Такого не буде, бо митрополит Онуфрій та інші ієрархи на перше місце ставлять інтереси "Святої Триєдиної Русі", а не українського православ’я. І тому образ "гнаної єдиної канонічної церкви", проілюстрований кадрами ув’язнених митрополитів — це для них подарунок, а не дошкульна репресія.   

Критики законодавчої заборони діяльності РПЦ в Україні (законопроєкт № 8221 "Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій") казали, що завдяки цьому УПЦ МП отримає ореол мучеництва. Сьогодні бачимо, що такий ореол їй гарантує використання нескінченних і безперспективних судових процедур, про що я неодноразово попереджав. 

І тому Карфаген має бути зруйнований. Для захисту української незалежності та демократії якомога швидше має бути ухвалений законопроєкт "Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій" (реєстр. № 8221).