Наступні рубежі ЗСУ після Лисичанська складні для пробиття армією РФ. Колонка Сергія Згурця

Військово-морські сили України потопили вже 15 одиниць флоту росіян

Військово-морські сили дають відсіч на Чорному морі флоту держави, яка має найбільший флот у цьому регіоні, але завдяки нашим ВМС вже потоплено 15 військових суден і кораблів окупанта, включно з флагманом - крейсером "Москва". Втрати флагмана з потужним ракетно-ядерним арсеналом і з протиповітряними можливостями – це дуже епохальна подія, тому що і з військової точки зору, і з політичної, і з психологічної – це надзвичайно яскрава річ, бо як гарно звучить, що Україна потопила "Москву". Проте зараз основним стримувальним чинником для противника в північно-західній частині моря є наші протикорабельні можливості, які реалізуються за рахунок наших комплексів. Це, насамперед, комплекс "Нептун" з крилатою ракетою. Ця розробка може вважатися найбільш важливою перемогою країни в ракетобудуванні, тому що цей комплекс був зроблений безпосередньо з нуля. Їх треба робити більше і більше ракет до них. Треба відзначити, що є закордонні ПКК Harpoon і в найближчій перспективі, це будуть чотири комплекси з американськими ракетами. Це також і морські байрактари з Туреччини, які проводять розвідку, знаходять цілі на морі і передають координати чи самі знищують ракетні цілі. Вони допомагали і у знищенні "Москви" і у низці атак на острів Зміїний, звідки ворог втік під нашими ударами. Зараз ворожі кораблі, які стояли на горизонті перед Одесою та Миколаєвом, їх були змушені відвести на 100-150 км, розуміючи, що до тих 15 знищених кораблів та суден можуть додатися і нові об’єкти, які підуть за курсом, за яким йдуть зазвичай всі російські кораблі. Командувач військово-морських сил Збройних сил України віцеадмірал Олексій Неїжпапа сказав, що ВМС тримають під контролем близько 25 тис. кв. км виключної морської економічної та територіальної зони в акваторії Чорного моря. За його словами, це територія Одеської та Харківської областей.

Словаччина передає Україні весь необхідний спектр зброї

Сьогодні Словаччина оголосила про те, що вона готова передати Україні винищувачі МіГ-29АС. Власне про передачу цих літаків стало відомо десь наприкінці червня, але тоді головною умовою, яку висувала Словаччина, було те, щоб Польща і Чехія "прикрили" небо над Словаччиною, тому що без літаків та систем ППО, країна вважала, що може бути беззахисною. А перед цим Словаччина зробила мужній крок і передала Україні систему ППО С-300, яка вже сьогодні виконує бойове завдання на сході України і знищує російські ворожі цілі. Аби забезпечити закриття повітряного простору над Словаччиною, існує домовленість між Чехією та Польщею про те, що щонайменше впродовж року цю роботу будуть виконувати винищувачі, які сьогодні має Чехія. Сьогодні вона має в своєму розпорядженні десь 12 винищувачів Gripen, які абсолютно ефективно будуть справлятися з цією роботою. Але виникає питання, скільки літаків має Словаччина і скільки вона може передати Україні. За останніми даними, в арсеналах армії є 9 винищувачів МіГ-29 і два учбово-тренувальних літака цієї марки. Всі ці літаки пройшли модернізацію, там встановлена нова електроніка, нові бортові обчислювачі, нові системи "свій-чужий". Фактично, ці літаки краще, ніж те, що є у розпорядженні українських повітряних сил, які добре обізнані з такими зразками. Можна очікувати, що така передача техніки може відбутися впродовж місяця-двох. Єдине застереження буде, можливо, пов’язано з демонтуванням деякого обладнання, що сьогодні стоїть на винищувачах, зокрема тієї ж системи "свій-чужий". Але Словаччина оголосила не лише готовність передати винищувачі, також було сказано про те, що вона готова відправити до України танки. З відкритих джерел відомо, що на озброєнні є 30 танків Т-72 і ці танки планують замінити на західні зразки. Окрім комплексу С-300, який Словаччина передала Україні, окрім очікуваних літаків та танків, ми пам’ятаємо, що ця країна готова передати нам самохідні гаубиці Zuzana 2. Це гаубиці калібру 155-мм і власне, це теж досконалий зразок озброєння, який може знищувати цілі на відстані в 40 км, а з новим типом боєприпасу до 50 км. Фактично весь спектр зброї, який нам необхідний на полі бою Словаччина передає. Я думаю, це гарний приклад для інших країн підвищувати спроможність країни боротися з агресором і мінімізувати ризики.

HIMARS  - найбільш досконалий зразок, який потрібен протиповітряній обороні України

HIMARS. Фото з загальнодоступних джерел

Допомога надходить не лише від Словаччини, було оголошено про новий пакет військової допомоги від США обсягом у $800 млн. Цей пакет включає нові зразки, які ми раніше використовували в Україні, зокрема йдеться, й про нові системи ППО NASAMS  і про додаткову кількість систем HIMARS і про боєприпаси до них та про нові радіолокаційні системи і також про значну кількість 155-мм снарядів до наших гаубиць – йдеться про 150 тис. штук.

Особливий інтерес викликає система HIMARS і боєприпаси до неї. Було оголошено, що снарядів передадуть на суму в $50 млн. Ціна одного десь в межах $200 тис. за один керований боєприпас, який здатний знищувати цілі на відстані 77 км, то фактично йдеться про передачу 250 одиниць керованих боєприпасів. Особливий наголос я б зробив на самих системах, це найбільш досконалий зразок, який потрібен протиповітряній обороні України.

Представники Пентагону повідомили про те, що нам будуть передані 2 батареї системи NASAMS, щоправда, міністр оборони Резніков сказав про три. Кожна батарея має 12 пускових, має командний пункт, має системи виявлення цілей і власне, це якраз комплексне рішення, яке дозволяє знищувати і літаки противника, і окремі типи балістичних ракет, які є на оснащенні російської армії на відстані до 40 км. Якщо таких систем буде не дві, а три, то вони дозволяють прикрити значну кількість міст, але у форматі точкової системи ППО. Наша країна занадто велика, щоб її покрити повністю, але такі перші кроки щодо отримання нових систем ППО є доброю ознакою того, щоб ми хоча б найбільш загрозливі напрямки могли прикрити сучасними системами протиповітряної оборони.

Після Лисичанську ми пересуваємось на інші підготовлені рубежі

Було сказано, що Збройні сили полишають Лисичанськ. Цю заяву зробив Генштаб. Я думаю, що це є реперною точкою, щоб оцінити, що буде відбуватися далі в цій зоні. Чому ми полишили Лисичанськ? Ворог використовує стратегію, яку можна назвати "вогняним валом", коли немає значення точність використання ворожої артилерії, має значення лише кількість. Зосереджуючи на вузьких ділянках фронту значну кількість артилерії, ворог просто продавлював нашу оборону за допомогою різних систем вогню, дотла знищуючи всі будинки, фактично мінімізуючи можливості для спротиву. Ми полишаємо ці позиції, готуючись до зайняття інших рубежів оборони. Також важко сказати про те, що коли ми полишали Сєверодонецьк, тоді багато хто з закордонних аналітиків зробили абсолютно правильні висновки, які ґрунтувались на тому, що правильно вчинило керівництво ЗСУ в умовах, що зроблена ставка на збереження особового складу, коли ворог має десятикратну перевагу над нами на окремих ділянках. І дійшовши тоді до Сєверодонецька після значної кількості противника, ми забезпечили інший етап оборони. Зараз після значно менш тривалого етапу, ми пересуваємось на інші підготовлені рубежі. Я думаю, що це буде траса Сіверськ-Соледар-Бахмут. На карті, вона достатньо показова, тому що там є підготовлені в інженерному відношенні об’єкти і сам напрям від Сіверська до Бахмута є складним, щоб ворог зміг його пробити, використовуючи потенціал російської армії, який на сьогодні є. Також важливо, щоб у цей період ми могли підтягнути резерви і забезпечити вирівнювання лінії фронту. За лінією Сіверськ-Соледар-Бахмут стоять опорні пункти – Слов’янськ і Краматорськ. Там уже достатньо потужні позиції та ефективність подальшої оборони буде залежати від балансованого користування і особового складу, і тих засобів вражень, які ми отримаємо від закордонних партнерів.