Національний меморіал в Арлінгтоні, Святилище Ясукуні... Яким має бути український Меморіал Героїв?

Меморіал має стати одним з визначних місць у столиці, символом Памʼяті, Шани та Звитяги.

На жаль, у цьому священному питанні вже чимало метушні.

Рятуючи підупалу репутацію офісних мудрагелів, більшість у ВР віддала рішення в руки уряду — попри наявність ухваленого, але так і не підписаного і не оприлюдненого президентом, усупереч Конституції, закону про розташування Меморіалу у заповіднику в Биківні.

Остаточне рішення необхідно приймати після широкого обговорення, перш за все, з родинами загиблих. Це — обовʼязок держави та влади. І усвідомлення цього мусимо донести до можновладців разом.

Щоб ця дискусія була більш змістовною, варто розглядати приклади розв'язання такої задачі.

У багатьох за приклад, певне, слугує Національний меморіал в Арлінгтоні, Вірджинія (фактично, передмістя столиці США).

"Урочистий спокій Арлінгтону. Рівні ряди могил на горбах до горизонту…".

Але у світі існують й інші концепції. Наприклад, у Японії полеглим (а їх за новітню історію країни — мільйони) присвячене святилище. Називається Святилище Ясукуні.

Читайте також: Диявол дрібниць, культура пам’яті та тонке відчуття стилю і доречності формату

По суті, це храмовий комплекс, парк із памʼятками, стелами памʼяті, культовими спорудами…

Все спрямовано на спогади про полеглих, шанування їхньої памʼяті й роздуми про те, заради чого принесено їх жертву, і що варто змінити у своєму житті, щоб бути гідним памʼяті предків.

Місце для вшанування у мегаполісі, яким опікується зокрема й імператорська родина.

Звісно, пряме запозичення японської концепції неможливе — надто вона вплетена у тамтешню культуру і традиції. Наприклад, святилище є релігійною громадою. Комплекс присвячений захисникам, які вважаються божественними оборонцями Японії у вищих сферах (хоча сприйняття полеглих Воїнів як Небесних Оборонців не чуже і нам — згадаємо про Небесну Сотню чи називання загиблих Янголами-Охоронцями).

Але пошук концепції такого вшанування полеглих, яке поєднувало б урочистість, памʼять, пошану і повідомлення для живих, що жертва не має бути марною — необхідний.

І для цього варто розглядати різні варіанти та концепції. Щоб Меморіал був не формально-бетонним і бездушно стереотипним. Він має відповідати українським уявленням про прекрасне і викликати бажання відвідати, вклонитися, і змінити своє життя за зразком Героїв.

Повторюся. Рішення щодо Меморіалу належить приймати після ретельного суспільного обговорення, насамперед з родинами загиблих Захисників.

Джерело

Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.