"Перші дні війни могли виглядати інакше. Ставили палки в колеса". Чи притягнуть українці до відповідальності Зеленського після перемоги

Не те щоб президент України не мав критиків, зокрема й сьогодні, і це не лише люди, пов’язані з Путіним.  Але, може, вперше спрацює одвічна формула, що президент був добрий, а оточення – не надто.

Оксана Забужко: Він є героєм на Заході, кожен його знає, як Beatles. Це дуже погано.

Професор Грицак: Зеленський добре знається на популізмі та має антидемократичні потяги.

Чи українці сприйняли серіал за дійсність

Із Майдану 2014 року Україна вийшла переможною, але побитою. Найважливіші шкідники та колаборанти втекли до Москви, Росія вкарала Крим після зради українських генералів, армії, поліції й служб на півострові та фальшивого референдуму. Війна точилась на Донбасі, значну частину якого захопила російська армія та прокремлівські бойовики. Ніхто на цю війну не звертав уваги. 

Ігор Коломойський, таємничий олігарх з Дніпропетровська (нині Дніпро), був серед героїв Майдану. Єврей за походженням, аби знищити російські аргументи про бандерівських фашистів, назвав себе "жидобандерою", символом став підсвічник Хануки, який нагадував український тризуб. Він озброював добровольчі батальйони, закуповував спорядження, одяг та харчі. Знайомі українці казали, що Кремль мусить зігнутись під натиском Запорізької Січі об’єднаної з лідером. 

Але природа кожного олігарха – радити із заднього сидіння і заробляти, заробляти, заробляти. Так вибухнув конфлікт з першим післямайданівським президентом Петром Порошенком, який як власник кондитерського концерну та багатьох інших бізнесів до бідних не належав, але переймався європейським шансом країни. Коломойський передбачав, що політично Порошенко довго не проживе. 

Олігарх є власником двох телеканалів. На одному з них йде серіал "Слуга народу" – фікція, місцями кумедна, про випадкового вчителя Василя Голобородька, який потрапляє на найвищу посаду. Чому? Голобородько з народу, розмовляє, як народ, прагне того, що й народ, критикує так само як народ, отже мусить бути обраним.  

Незабаром серіал стає королем українських вечорів. Немає людини, яка б не знала милого і чесного Голобородька. Так виникає ідея: а створімо партію "Слуга народу", яка, безумовно, стане в пригоді. Про Зеленського, виконавця головної ролі, ще ніхто не думав, бо це була б ідея божевільного: покладати політичні надії на юриста за освітою з провінційного Кривого Рогу, який більше комедіант, ніж актор і телепродюсер.

"Мене лякала ця телевізійна російсько-українська мішанина, – каже письменниця Оксана Забужко. – Те, що у голові пересічного українця, знову сформоване Москвою".

Задовго до президентських виборів закриті опитування повідомляли, що українці хочуть такого керівника країни, як Голобородько. Зеленський перевищує за популярністю чинного президента, а також його відомих конкурентів.  Не зрозуміло, як реагувати на такі виклики. Ніхто не визнає, що його кандидат програв телепрограмі. Партію Зеленського реєструють у 2017 році. Напередодні Нового 2019 року Зеленський анонсує своє "президентське" звернення в опозиції до Порошенка. Кілька тижнів по тому оголошує про боротьбу за президентське крісло. Політичні експерти протирають очі. 

"Виграють серіали, нашу долю вирішує медійний популізм – те, про що давно застерігав Умберто Еко, – каже Оксана Забужко. – На нас чекав той жах, коли вибори може виграти герой з мультфільму. Кричу про це направо і наліво, можливо мене вважають істеричкою. Але для цього і є письменники". 

Порошенко бореться за переобрання під гаслом "Армія, мова, віра". Зеленський є Голобородьком, популістом, який, як десь з’являється, обіцяє вирішити всі справи простим, неординарним способом.

У першому турі у 2018 – здобуває 30% голосів. У другому – майже 75. 

Тим часом у Кремлі, злому на Україну через Майдан, вигнання кремлівського президента Віктора Януковича та опір на Донбасі, усі потирають руки. Більше не матимуть справи з Порошенком, якого сприймають у Росії як націоналіста та маріонетку Заходу, а зі "своєю людиною": комедіантом, наркоманом (це "точні” дані російської розвідки, на які спирався Путін), несамостійним боягузом без досвіду, до всього ще й оточеним вправною кремлівською агентурою, пройдисвітом та позером.

В одному з військових звернень президент Зеленський повідомив, що для нього Путін – ніхто, нуль.

"Мало хто задумувався над цими словами, – чув від багатьох українців. – А варто, бо це відповідь на думки російських високопосадовців. Зі зневаги, побудованої на великоросійській зверхності, їм залишилась лише ненависть. Щиро кажучи, Путін нікого так не ненавидить, як Зеленського".

А втім, у часи акторства Зеленський виступав у Москві, і Путін був серед глядачів. Президент України принижує Кремль просто самим своїм існуванням. Не дивно, що на його життя робили стільки замахів.

Люди Януковича поглядають на Трампа

Можна щовечора гостювати майже у кожному українському домі (і багатьох російських), але не відразу розумієш політику, розмаїття інтересів, підкилимні ігри. Зеленський притягнув до Києва багато сумнівних постатей, а ті вважають, що нарешті настав їхній час. Опозиція боїться, що Україна має за президента олігархічний проєкт. 

Про те, що відбувається щось недобре, говорять аргументи: раптом медіа, що є у власності олігархів, зокрема відверто проросійських, об'єднались в атаках на команду Порошенка і самого колишнього президента. Один з нападів особливо підступний: нібито бізнес-партнер Порошенка мав непрозорі зв’язки з Росією у військовій сфері. За добре поінформованими джерелами, ці документи приготували кремлівські спецслужби, які підкинули їх українським прокурорами, а потім і ЗСУ. Але що мало приклеїтись – приклеїлось. 

Після отримання Зеленським влади в адміністрації розпочалась "демайданізація", як опозиція називала процес усування людей, які не подобаються новим керівникам. Був навіть підготований відповідний законопроєкт про заборону обіймати посади людям, які прийшли після революції. Похвалив його сам президент, але суспільство обурилось. Свою незгоду висловили також посли G7 та ЄС.

Місце майданівців займають поплічники опального Януковича, насамперед з найвищої ланки. Символом стало повернення до країни Андрія Портнова, віцеголови адміністрації Януковича, який утримував неформальний контроль над прокуратурою та судами. Почалось полювання на Порошенка та тих, кого вважали його людьми. 

До в’язниці потрапляє генерал Дмитро Марченко, що стає символічним. Він був колишнім командиром легендарних кіборгів, які захищали Донецький аеропорт після першого вторгнення. Він вийде на волю завдяки заставі, внесеній Порошенком. Незабаром виявиться, що хтось поспішив з арештом – у 2022 році він успішно захищав Миколаїв і таким чином блокував наступ на Одесу. Коли він з’явився у звільненому Херсоні, то був у польовій формі і жодного охоронця за спиною. Люди кричали: "Слава генералу Марчелло [фронтовий позивний]!" або запитували: "Як справи, Діма?".

Зеленський, хоч і оточений людьми Януковича, робить ставку на Америку. Точніше на Трампа, але обережно, оскільки не надав йому доказів корупції сина Джо Байдена, який займався бізнесом в Україні (попри це на початку президентства Байден ані на йоту не довіряє Зеленському). 

Комік ще вчився політики і постійно робив помилки. Розгорівся корупційний скандал довкола потужних інвестицій в дороги. Намагались змудрувати над змінами до судового законодавства. Росія тихо, але ефективно підтримує Віктора Медведчука, олігарха і кума Путіна, тому в оточенні Зеленського, часом тіньовому, могли з’явитись побоювання, що Кремль раптово змінить фаворитів. 

Призупинені проєкти модернізації армії, через що йде з посади Андрій Загороднюк – перший міністр оборони за Зеленського. Його наступник був настільки некомпетентним (як і генерал-головнокомандувач), що армія і Америка примусили його змінити. Головнокомандувачем став всіма шанований генерал Валерій Залужний, а міністром оборони Олексій Резніком.

Зеленський зупинив військові програми

Ще від початку президентства Зеленський хотів зустрітись з Путіним, аби, як казав, подивитись йому у вічі і зрозуміти, що це за людина. До розмови face to face дійшло у Парижі у грудні 2019 року. Планувалося обговорення плану німецького президента Франка-Вальтера Штайнмаєра, який формально відновив би контроль Києва над Донбасом, але фактично усе залишилося б по-старому, наприклад, бойовики сепаратистських республік мали б стати так званою народною міліцією. 

У Києві на майдан Незалежності вийшли кільканадцять тисяч людей з гаслом: "Червоні лінії для Зеленського". Протестували й інші міста. Із переговорів нічого не вийшло, хоч не відомо, які зобов’язання взяв Зеленський перед Путіним. Відомо, що час на виконання цих зобовязань закінчився у березні 2020 року. І Зеленських їх не виконав. Тоді Путін поставив хрест на імені президента.

У березні почалась пандемія. Проїхалась по Україні, як каток, але завдяки реформі самоврядування виявилась не такою страшною. Зеленський закидав в інтернет ролики, що час сидіти вдома, дивитись фільми та читати книжки. Швидше, дратував, ніж помагав. 

"Написав навіть до мене, – каже Оксана Забужко. – Із президентської канцелярії я отримала листа на уродини, а в одному з роликів Зеленський виступає на тлі полиці з книжками. Перше місце посідає зібрання творів Лесі Українки, до речі, видане вперше. Дивлюся, а там також є моя книга, яку президент дуже рекомендує, "Музей покинутих секретів"".

У середині 2020 року провалилась ретельно спланована українськими спецслужбами операція проти російської групи Вагнера. Під час примусових канікул, викликаних COVID, українські агенти вербували тимчасово безробітних найманців. Цей трюк міг би закінчитись глибокою компрометацією Кремля, однак після брифінгу в Офісі президента перед фінальним етапом операції (коли вагнерівців перевезли у Білорусь, звідки вони мали потрапити до Києва) хтось з офісу (коло обмежене двома людьми), зателефонував Лукашенку та повідомив, що під Мінськом розміщена група озброєних осіб. Той наробив шуму.  

Однак передовсім критики звинувачували Зеленського в тому, що він недооцінив російську загрозу. Порошенко провадив військові програми, Зеленський їх зупинив. Він недостатньо підготував країну до війни, попри те, що отримував достовірну інформацію від США, включно з планами замахів на його життя. Зеленський запевняв, що "у травні будемо смажити шашлики". А після початку війни пояснив, що не хотів спричинити паніку.  

"Перші дні війни могли б виглядати інакше, якби не недбалість, – каже київський політик. – Тим часом в колеса встромляли палиці, за що напевно доведеться відповідати після війни. Особливо за брак оборони на півдні країни, що стало результатом державної зради, особливо в СБУ, яку очолював найближчий друг президента. Розкриті сьогодні корупційні скандали – це наслідок того, яких людей Зеленський привів до влади, з ким був пов’язаний, хто його породив".  

Харків виявляє, що це їхня війна

Ніхто не сподівався, що вдасться витримати атаку Росії. Києву давали три дні, містом вже пересувалися російські диверсійні війська. Цвяхом до труни української незалежності мав стати штурм аеропорту Гостомель побіля столиці, але українці швидко відбили його.

"Влітку до мережі потрапив запис таємної наради у Дніпрі – відповідає Забужко. – Мери регіону думають над тим, що робити. Не бракує голосів за те, що потрібно оборонятися, країна вже бореться. Але й таких, що варто зачекати, як розвиватиметься ситуація. Йде війна, тому про цю розмову ніхто не задумується. Але виникає питання, чи це провокація, чи, можливо, підготовка до можливого успіху Москви? Зеленський знаходиться на передовій підтримки України, але Дніпро – його лігво. Я нічого не пропоную, тому що я з президентом. Однак ця розмова не є фейковою новиною.

Україна перемогла у першому зіткненні завдяки героїзму недоозброєної армії, відносно однозначній позиції Заходу та чомусь невловимому, що багато хто називав "духом Майдану", тобто єдності, готовності до самопожертви та вірі в перемогу.

" Таки дуже довго Харків вважав, що війна на Донбасі не їхня, – розповідає політик з Києва. – Долетіли перші ракети і настрій кардинально змінився. Перестав існувати поділ на війну "наших" і "не наших", українсько- і російськомовних, таких і сяких українців".

Про нього говорять, як про Beatles

Путін був упевнений, що Зеленський втече з Києва. Тим часом на другий день президент публікує відео з президентської квартири, зняте на телефон як селфі. Кадри скачуть, вони погано скомпоновані, Зеленський показує себе та свою команду. З політика, який уже втрачав популярність в опитуваннях, він перетворився на президента на час війни. Американці запропонували йому евакуацію. Відповів, що потребує зброї, а не таксі. Ці слова будуть в підручниках історії всього світу, як кілька цитат Наполеона, Леонідаса чи Черчилля.

Сьогодні критика Зеленського за минулі помилки абсолютно безглузда, – вважає київський політик. – Він став символом незламної України. Його публічні виступи є щирими розмовами з людьми. Завдяки своїй позасистемності йому вдалося знайти контакт із західним суспільством і по-іншому дискутувати з його лідерами.

Світ був у захваті від Зеленського. Стало хорошим тоном допомагати йому і бути у списку його друзів. Це також його особистий успіх. За допомогою старого iPhone він розв’язав інформаційну війну проти імперії, озброєної телевізорами, газетами, інформаційними агентствами та агентами впливу. Він не програв жодного матчу. Ще й тому, що він, керуючись інстинктом шоумена, може сісти на сходинку біля встановленої для нього трибуни.

"Він грає роль життя, спираючись на свій акторський досвід і талант, – каже київський політик. – Свого додає дружина Олена додає; її фото на обкладинках найбільших жіночих журналів, де вона показує себе не як першу леді, а як молоду впевнену в собі жінку, яка знає, чого хоче".

На фото американського "Vogue" Олена сидить на сходах так, як сидять на сходах усі жінки світу. Вона не претендує на скромність, одягнена з повсякденною елегантністю, твердо дивиться в камеру самої Енні Лейбовіц. Каже: "Ми не можемо дочекатися перемоги. Не сумніваємося, що ми переможемо".

Розповіді колег в один голос підкреслюють, що Зеленський може бути милим чарівником, що є основою для кожного актора. Війна забрала бажання жартувати, але співрозмовники згадують його чарівність. Напевно, він не тільки зачарував Путіна, але Путін може бути і хорошим актором.

"На Заході Зеленський герой, кожен про нього знає, як про Beatles, – каже Забужко. – Це погано, тому що не звертається увага на те, хто насправді веде цю війну. В Україні ніхто не поділяє європейського світового захоплення нашим президентом. Але нас про це ніхто не питає".

Героями є звичайні солдати та цивільні, фундамент опору в цій війні. Лідером народної уяви є генерал Залужний, відповідальний за всі фронти. І його молоді підлеглі, від дорослих генералів часів незалежності до бійців передових патрулів.

"Дивився репортаж про виграну битву за Чернігів, вирішальну для оборони Києва – розповідає. – Генерал, років сорока, розповідав про розвідку, яка мала отримати інформацію про наступ росіян. У його підпорядкуванні була молодь з територіальної оборони. Отож пішли втрьох: генерал, ад'ютант, водій, який, до речі, загинув. У ньому не було показухи, лише констатація".

Від Черчілля до Чапліна

Від початку війни Зеленський не вдягав краватки чи костюма. Він їде на фронт у відвойований Херсон і не обов’язково дотримується правил безпеки. Коли він відвідує казарми чи командні пункти, деякі солдати сплять, потім одягають форму поверх штанів і йдуть на роботу. Інші пригощають його хлібом, не обов'язково свіжоспеченим, і консервами. Посуд – пластикові стаканчики і тарілки. Єдине прохання – фотографувати стримано, тому що Зеленський відвідує небезпечні місця, росіяни ж намагаються їх вирахувати.

Він одягнений у футболку оливкового кольору та флісову толстовку. На одязі чи десь поруч завжди красується золотий тризуб – герб України. Він неголений, стомлений і виглядає як солдат на фронті, але не влаштовує маскарадів, не втирає форму. Його найважливіші промови більше схожі на виливання душі, ніж на урочисті промови. У Херсоні він стояв поруч із простим народом, радіючи, що російське військо прогнали геть, і запитував: "Як справи?". Він відкрито казав, що мусить поїхати туди, щоб принести надію. Але він також ставив собі питання, чи на довго цього вистачить у голодному, холодному місті, тероризованому ще хвилину тому. І чесно відповідав: "Не знаю". Він напевне знає, що сміливість заразна.

Навіть деякі критики визнають, що Зеленський ідеально вписується в публічний образ Черчилля часів Другої світової війни, жорсткого і чесного лідера, хоча він не носить циліндра і не п’є віскі. Проте – у чому президент зізнався тижневику "Time", коли газета визнала його Людиною року – надає перевагу замість Черчілля – імперіаліста за часів Британської імперії – письменникові Джорджу Орвеллу і великому коміку Чарлі Чапліну. Він свідомо віддав війну в руки професіоналів.

Висміюють? Зміню радників

Коли я запитую, як Зеленський впишеться в демократичний лад після перемоги у війні, співрозмовники знизують плечима.

Він актор, конферансьє, дуже чутливий до оплесків, – каже Забужко. – Коли з нього сміялись під час COVID, змінив радників і автора промов, бо якщо зал не аплодує, а лише гуде, то актор змінює зміст монологу. І раптом почулися голоси: цей виступ президента був нормальним. Під час війни сценою Зеленського став цілий світ. Він справляється на відмінно, він герой на Заході, але не обов'язково в Україні. І що з того? Він не є лідером, він наш представник. Україна зараз не має кращого.

Дехто з моїх друзів сердиться на Забужко, що вона від критиканки перейшла до групи, яка хвалить. Вона відповідає їм, що сьогодні не можна звинувачувати президента. Коли не всім подобається критичний тон Зеленського щодо Заходу, оті його постійні вимоги – хочемо танків, далекобійних ракет, літаків, – Забужко додає: – Захід обіцяв нам безпеку, якщо ми відмовимося від ядерної зброї. Те саме пообіцяв Грузії, а наступного дня Путін почав війну. Зеленський закликає до покаяння та вимагає відшкодування гріхів.

Крім того, Путін позбавив її патріотичного привілею та обов’язку критикувати власну країну та політиків. Критика абсурдна, коли йде війна за виживання. Він прикриється пізніше, коли прийде час.

А якщо щось її й дратує, то це культ Зеленського на Заході; у Німеччині немає жодної сучасної книги про Україну, але на книжковому ринку представлено шість його біографій.

"Таким чином ви нічого не розумієте про Україну, – пояснює. – Ви зосереджуєтесь на символах, але ми будемо для вас загадкою.

Він мав би негайно постати перед судом

Під час війни він дозволяє собі антидемократичні ігри, як-от видалення небажаних йому телевізійних програм із наземних платформ перед 24 лютого 2022 року. Це свідчить про те, що може мати антидемократичні спокуси.

Інколи один чи інший чиновник дозволяли собі зловмисності проти його конкурентів, як от прикордонники, які не пускали Порошенка поїхати на важливі переговори, бо він офіційно є призовного віку. Керівництво цих прикордонників за дурну зайву старанність може мати проблеми після війни. Але саме так працює механізм самоочищення; чиновники є з влади, а не з політики.

Моє ставлення до Зеленського залишається критичним, – каже політик з Києва. – Але він реалізує себе як лідер воюючої держави і нації. Було б вкрай безвідповідально підривати його позиції. А може навіть більше. Відповідальність прийде після війни. Путін розраховує на те, що українці гризтимуть один одному горло. Тому із Зеленського треба витиснути все, що можна. Він є ключовою фігурою для перемоги.

Чому політик приховує свою особу, адже він із самого початку був різким критиком президента? Не через страх, бо вважає, що сьогодні йому нічого не загрожує, а в майбутньому Зеленський може розділити долю Черчилля і після переможної війни програти вибори. Він просто лояльний до уряду, і перш за все до України, яка сьогодні залежить від талантів президента.

"Росіяни розраховували, що його вб'ють або він втече і все владнається. Він партнер для Заходу, хто такий Зеленський знають усі у світі. Він став символом нашої боротьби. Його довоєнне правління треба переглянути і притягнути до відповідальності, але вже після перемоги. Тільки тоді це буде здійсненним і насамперед справедливим і моральним".

"Зеленський хоч виглядати як Черчілль, – говорить професор Ярослав Грицак, один із найвидатніших українських істориків. – Гарне порівняння, якщо взяти до уваги одну різницю.Під час Другої світової війни Черчілль мобілізував суспільство, англійці хотіли бути такими ж, як він. Зеленський є продуктом повністю трансформованого війною українського суспільства. Це не люди поводяться так, як він, але він – як люди. Він перейняв виборче гасло Порошенка: "Армія, мова, віра" і в цьому немає нічого штучного. Українці нарешті мають такого Зеленського, якого хотіли, хоча й не хотіли таких обставин.

Чи дозволить оточення Зеленському демократію

Голос народу однозначний – Україна йде на Захід. Мусить, інакше для чого були б ці жертви? Війна довела, що Москва повинна триматися подалі від Києва, включно зі способами впливу на внутрішню політику. Московські стандарти в Україні нікому не потрібні. І Зеленський чудово читає голос народу.

До війни він був популістом, а не справжнім політиком, – каже професор Грицак. – Зараз поводиться прекрасно, він зовсім інша людина. Його залишилося лише одне: коли він був коміком і коли він президент під час війни, він страждає тим самим трудоголізмом. Він повинен працювати, він залежний від цього. І дуже добре.

Крім того, він повинен мати блискучого спічрайтера. – Його промова перед Кнесетом була шедевром. Він змушував політичний Ізраїль відчувати себе винним за те, що тримається Путіна, він балансував на межі образи, але він говорив не з тими консерваторами чи орієнтованими на Росію людьми, а з американськими євреями, сучасними демократами. Отримав усе, чого хотів.

Зеленський – майстер м’якої сили. Ось чому сьогодні він має більше влади, ніж будь-який український президент, навіть підтримуваний Росією держиморда Янукович. Питання звучить: що він зробить із тією владою?

"Зеленський зазначає, що після війни хоче бути з родиною, повалятися на пляжі, попити пива і мати спокій – розповідає Грицак. – Яким дивом, коли його популярність така ж, як Міка Джаггера чи Лео Мессі? Він ніде не усамітниться, він став мегазіркою, зокрема поп-культури. А по-друге – я не впевнений, чи захоче його оточення, щоб він мав спокій".

Небезпеку Грицак бачить у тому, що хоча сьогодні в Україні є багато видатних експертів і спеціалістів від екології до організації органів місцевого самоврядування, ніхто з них сьогодні не працює з державою.

"Всюди сидять люди президента, не обов'язково рахуючись з тими, хто з іншої сторони, або із незалежними експертами. Начебто нічого, але змушує задуматися про наміри Зеленського, а може, просто про звички. Йде війна, це справа армії і генералів. У політичному сенсі національного лідерства працює блискуче. Але експертам і політикам, включно з президентом, потрібно думати про те, що буде після війни. З’являться суперечки, сварки. Нам потрібні люди, які мають знання, а не обов’язково ті, що мають владу. У сьогоднішніх розмовах про післявоєнний період їх дуже бракує.

Тож може Зеленський хоче спокою, але його оточення знає, що без Зеленського їх немає. Це ще гірше. Зеленський спокійно ставиться до популізму та має антидемократичні тенденції, які влаштовували значну частину України до війни. Хоча, можливо, війна зробила так, що це минуло.

Ми отримали великий шанс після помаранчевого Майдану, який привів Віктора Ющенка до президента. Це закінчилося провалом. Другий раз надія з’явилася після Революції Гідності, коли ми прогнали Януковича. Війна дала третій шанс. Мене менше хвилює, програє Зеленський чи ні. Більше – чи побудуємо ми політичний проєкт, який зробить так, що Зеленський не зможе підвести.

Зеленський повинен мати демократичних союзників

Час проросійських політиків та кремлівських маріонеток в Україні закінчився – Зеленський не був ні тим, ні іншим, але у його політичному оточенні, і навіть серед військовослужбовців, таких не бракувало. У майбутньому їх не буде в парламенті, на високих посадах і серед радників; проросійські утворення тепер поза законом. Безумовно зникли люди, яких здавалося не зрушити ще рік тому і на яких ставила Москва.

"Потрібно буде вияснити, чому в Україні зробили ставку на будівництво доріг, де була велика корупція, а не на посилення армії, – каже депутат Верховної Ради, опозиціонер Микола Княжицький. – Чому на початку війни Росії так легко все вдавалося, захищалося суспільство, військо, спільний рух, але не було помітно жодних завчасно напрацьованих планів. Росіяни перейшли Кримський перешийок, бо там не були підірвані мости. Ми зупинили їх аж під Миколаєвом, а можна було раніше".

Багато політиків з фракції президента втекли з Києва. Залишився Зеленський – і поводиться невимушено. Завдяки ньому зберігся авторитет влади. Можливо, від уваги вислизають такі, на перший погляд, дрібниці, як свобода ЗМІ чи незалежність судової влади. Але вони далеко не втечуть.

"Оточення президента позиціонує Зеленського, як Черчілля, – говорить Княжицький. – Тобто вони бояться, що він повторить долю Черчилля: вигравши війну, програє вибори. З ним нічого не станеться. Зовсім".

Княжицький також вважає, що війна в Україні у певному сенсі зіткнення цивілізацій. Путін хоче відбудувати імперію і показати, що диктатура краща, ніж демократія Україна бореться за Європу й демократичні цінності, але сама також повинна за тими цінностями встигати.

Нас потішили результати президентських виборів у Чехії, бо генерал Петр Павел є демократом на відміну від свого суперника-популіста, – пояснює. – Ми вболіваємо за Джо Байдена. З очевидних причин ми тримаємо кулаки за кожного демократичного політика. Післявоєнна відбудова України не вдасться без підтримки Заходу. Якщо Зеленський матиме в Європі демократичних союзників, він не піддасться на недемократичні спонукання.

***

Що буде із Зеленським після перемоги у війні? – таке запитання Оксана Забужко вважає неважливим та нецікавим. Можливо виграє, а можливо програє вибори, що не має великого значення. Він не впровадить авторитаризм, не віддасть посади друзям, бо була війна. Це повністю змінює ситуацію. Він здобув місце в історії, якого у нього ніхто не забере. Навіть він сам, навіть, якби дуже старався. Але ж президент відчуває настрої аудиторії, як ніхто інший.

перекладено з польського видання wyborcza.pl