Петро Порошенко. Як ще Захід може допомогти Україні

Після місяця кровопролиття, нещадних бомбардувань та загибелі мирних жителів план бліцкригу Путіна з тріском провалився. Тріумфальної ходи російської армії Києвом не було. Захід не виглядав безпорадно та слабо. Україна не капітулювала.

Спійманий у свою ж пастку, зазнавши важких втрат як кров’ю, так і грошима (завдяки західним санкціям), путін переключився на план Б: зрівняти із землею наші міста та вбити, заморити голодом чи зламати наш народ.

Немає сумнівів у тому, що неспровоковане та заздалегідь заплановане вторгнення Росії в Україну задаватиме тон геополітиці на наступні півстоліття або навіть більше. Це виходить далеко за межі України та навіть Європи. Весь світ від Вашингтона до Пекіна спостерігає за цим.

Як президент України під час першого російського вторгнення у 2014–2019 роках, я знаю: якщо Путіну зійде з рук те, що він робить у моїй країні, він не зупиниться на цьому. Як і інші авторитарні режими по всьому світу наважаться зробити те саме в інших місцях.

Захід поки дивує усіх своєю небувалою єдністю. Але є ще додаткові кроки, які потрібно зробити, аби примусити путіна до миру.

У лютому 1941 року Британія Черчилля наодинці боролася з гітлерівською нацистською Німеччиною. Як відомо, він тоді сказав США: «Дайте нам інструменти, і ми завершимо роботу». У 2022 році Україна самотужки бореться з путінським божевіллям. Тому те саме ми просимо і у наших західних партнерів. Ухваліть Закон про ленд-ліз, аналогічний до Закону США про ленд-ліз зразка 1941 року. Він має дозволити національним урядам постачати Україні необхідні речі, включаючи продовольство, боєприпаси, танки, винищувачі, протитанкові та зенітні системи.

Оскільки українські військові героїчно борються як на суші, так і на морі, результат російської війни і, отже, майбутнє миру, стабільності та безпеки в Європі залежить від ефективного контролю нашої країни над своїм небом.

Зрозуміло, що НАТО не хоче запроваджувати безпольотну зону. Але Альянс все ще може багато зробити, щоб забезпечити Україну необхідними засобами, аби допомогти утримувати небо під контролем. Перш за все йдеться про передачу Україні літаків МіГ-29, які є в наявності у країнах НАТО. Постачання систем протиповітряної оборони (земля-повітря), на кшталт системи протиповітряної оборони С-300, ще більше допоможе Україні позбавити Росію одноосібної переваги у повітрі.

Що стосується економічної допомоги: західні санкції щодня стримують можливості Росії поставити нас на коліна. Але є можливість зробити ці санкції ще більш дієвими. Це означає тотальне торгове ембарго, у тому числі заборону купівлі ЄС російських енергоресурсів (нафта, газ). Кожна копійка, якої Захід позбавляє путіна, це копійка, яка не піде на військову машину москви. Якщо росії не заплатять за нафту та газ, вона зменшить кількість ракет «Іскандер», які зараз щодня летять у наш бік.

Путін хоче, щоб ми зневірилися під його бомбами, серед руїн нашої країни. Наші воїни повинні знати, що на спустошених містах ми побудуємо сильнішу, навіть більш процвітаючу Україну, ніж та, яку він намагався у нас відібрати. Наші західні партнери повинні подати сигнал, що вони вже планують на післязавтра – що вони допоможуть нам відновити нашу країну без зволікань. Ми пропонуємо тристоронній план Байдена-Мішеля-Джонсона щодо України, підтриманий США, ЄС та Великою Британією, але також відкритий для інших країн, насамперед членів Сімки.

Першими трьома фундаментами такого плану могли б бути кредити, надані Україні міжнародними фінансовими інститутами, та одночасно заморожені резерви Центрального банку росії і своєрідна програма допомоги «енергоносії для відновлення» (кошти з продажів російського газу та нафти потрапляли би до спеціального фонду для відновлення інфраструктури України).

І останнє: ми знаємо, що шлях до вступу України до ЄС буде довгим та важким. Але той факт, що наша заявка буквально скріплена українською кров’ю, має бути найсильнішою ознакою того, що ми справді є невід’ємною частиною Об’єднаної Європи. Ми знаємо, що переговори вимагатимуть часу. Ми знаємо, що на шляху до справжнього членства немає скороченої дороги. Але за наявності політичної волі в ЄС ніщо не повинно завадити надати нам статус кандидата на членство вже до кінця 2022 року.

Війна путіна проти України переносить нас у реальність до періоду закінчення холодної війни. Ми знаємо, за що боремося. Ми знаємо, що переможемо. Ми знаємо, що ви з нами. Але нам потрібна постійна допомога. З нею ми зможемо відновити міжнародний світоустрій, встановлений після холодної війни. Без такої допомоги і нашої перемоги світ повернеться у 1914 рік — але зі зброєю 21-го століття. Таке майбутнє нікому не потрібне.