Початок переговорів з ЄС: запрошення до "пахоти"

Позитивні славописці Банкової славитимуть Єрмака і Зеленського за прорив і успіх. Буде привласнення здобутків і натягування ковдри. Один талановитий лизоблюд вже прямим текстом подякував за лідерство... Єрмаку. Гутаперчевий. Еммм, що там Конституція говорить про "лідерські" функції та обов'язки керівника адміністрації/офісу? Отож.

Що ж "продинамив" Орбан (окремий цікавий момент) і схвалили інші країни ЄС?

Запрошення до переговорів - це третій етап процесу. Найвідповідальніший, бо усі косяки й недоліки вилізуть саме тут. Усі спроби цюцюрингу в очі бюрократії Євросоюзу і представникам країн спільноти луснуть саме тут. Уся некомпетентність, популізм і невігластво, що спробує начудити Банкова, проявляться саме тут. На цьому етапі перемовники України визначать, чи увійде Україна до союзу рівноправною, чи ціною вступу буде жмут поступок. Варшава свого часу добряче билася в переговорах за свій державний інтерес. А Київ зможе?

Читайте також: Назад в майбутнє, або Ласкаво просимо додому

Запрошення = початок відліку часу на переговори. Скільки того часу буде?

• Найшвидше долучилася Австрія - 1 рік і 11 міс. від початку переговорів до вступу.
• 4 роки 2 місяці — Велика Британія, Ірландія, Данія, Латвія, Литва, Словаччина, Мальта.
• 4 роки 5 місяців — Греція.
• 6 років 1 місяць — Польща, Чехія, Естонія, Словенія, Угорщина, Кіпр.
• 6 років 10 місяців — Болгарія, Румунія та Іспанія.
• 7 років 2 місяці — Португалія.
• 7 років 8 місяців — Хорватія.

Уже 1,5 року в переговорах Албанія та Македонія. А от Чорногорія в переговорах з червня 2012-го - 11 років! І поки туманно. Сербія — з січня 2014-го.

Особливо любителям "2-3 тижні" і "влипнікававялті" варто пам'ятати про Туреччину — Анкара почала переговори 18 років тому. 4 роки, як ці переговори заморожені взагалі.

Виходить, початок переговорів — не гарантія їх швидкого завершення, або ж взагалі гарантованого завершення.

Читайте також: Як то нема інших Альянсів? Зовсім?

ЄС вже натякав: початок переговорів - це аванс. Із 7 уроків "домашнього завдання", Київ виконав 4. "Спригнуть з теми" не вийде.

Тут слід чітко розділяти: коли Європа захоплюється героїчним спротивом і говорить, що Україна завоювала право бути в родині ЄС, - це про українців. Про націю, військо, суспільство, громадян. А коли Європа говорить, про нестачу реформ, крутійство, корупцію і бажання намахати — це про Банкову, парламент і уряд.

Зомбі-марафоном можна пудрить мізки "простим людям" і то не вічно, а європейським посадовцям полова не заходить. Там все прагматично і цинічно. А ще там вдосталь "прагматично-цинічних" на гроші Москви, й вони будуть затято відпрацьовувати кремлівську кредитку.

Тому варто відкинути ейфорію, запрошення до переговорів - це запрошення до важкої, нервової, фахової, відповідальної та тривалої праці на користь державності. На жаль, ці чесноти у нинішніх тимчасових постояльців Банкової й Грушевського не в пошані. Це мінус.

Але є і плюс... Навряд нинішня влада буде кращою/швидшою у виборюванні інтересу України, ніж колись Польща і Чехія. А значить, наші переговори також триватимуть років із 6? Можливо.

А значить, є усі шанси покращити справи шляхом заміни перемовників на більш компетентних? І на урочистий фуршет з нагоди фіналу переговорів від імені України тоді прийдуть більш достойні та порядні. І в переліку подяк вони згадають в першу чергу не себе, люблених, а тих, хто робив перші результативні кроки в бік євроінтеграції. Етичний нюанс, але знаковий.

Але це буде колись. А поки влада України, чиновники й політики отримали запрошення до важкої пахоти.

Джерело

Про автора. Віталій Гайдукевич, журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.