Безугла закрила Раду
Верховна Рада України сьогодні змушена була припинити роботу після того, як депутатам не вдалося розглянути питання про відсторонення депутатки Марʼяни Безуглої з посади заступниці голови комітету з нацбезпеки й оборони
Про те, що відбувалось у ці драматичні хвилини в залі засідань ВР, ми змушені дізнаватися виключно із соціальних мереж, тому що після початку війни Росії проти України парламент працює, можна сказати, в конспіративному режимі, коли його засідання не транслюються, а журналісти на них не допускаються. Робиться це, звичайно, з метою засекретити від ворога чутливу інформацію. Однак виявляється, що такою інформацією є все, що стосується інтересів громадян України, а не тільки країни-агресора, яка продовжує плекати плани щодо знищення нашої державності.
Однак бувають ситуації, коли кажуть: "Якщо у мене такі друзі, так і ворогів не потрібно". Щось подібне ми спостерігаємо на сесіях Верховної Ради, коли відбуваються такі випадки, як спроба відсторонити депутатку Марʼяну Безуглу з посади заступниці голови Комітету ВРУ з питань оборони й нацбезпеки.
Як відомо, рішення про таке відсторонення, рекомендацію до сесійної зали ухвалив саме той профільний комітет, в якому працює Безугла. На засіданні Верховної Ради депутати з різних фракцій, серед яких були й представники "Слуги народу", намагалися поставити це питання на розгляд парламенту.
Але, як повідомляють депутати, проти такого розгляду висловився голова фракції "Слуга Народу" Давид Арахамія, після чого частина депутатів заблокувала парламентську трибуну, а голова Верховної Ради, обраний саме за підтримки франції "Слуга Народу", Руслан Стефанчук закрив засідання. Він підкреслив, що ніякої конструктивної роботи в залі засідань уже не відбуватиметься. Таким чином Марʼяна Безугла залишилася заступницею голови Комітету з питань оборони й нацбезпеки.
Ми розуміємо, що питання Безуглої виникло після того, як депутатка у своїх дописах у соцмережах виступила із гострою критикою українського військового командування і закликала до відставки головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. Тоді багато хто вирішив, що це не приватна ініціатива депутатки. Тим більше, що від її слів фактично не відхрестилося керівництво парламентської фракції "Слуга Народу", а процес, який координований набагато більш впливовими силами, ніж сама Безугла, та й взагалі депутатський корпус фактично позбавлений субʼєктності після президентських і парламентських виборів 2019 року.
Однак ніяких прямих підтверджень того, що Безугла діє в серйозній кооперації із впливовими силами, які й визначають стосунки між політичним і військовим керівництвом країни, не було. Хіба що можна було стежити за висловлюваннями президента України Володимира Зеленського на його підсумковій пресконференції, де він здивував журналістів тим, що називав депутатку Верховної Ради та головнокомандувача ЗСУ на ім'я, говорив про якісь конфлікти між "Марʼяною і Валєрою" і чітко сказав журналістам, які очікували демонстрації єдності політичного та військового керівництва країни, "Селфі не буде". Це зовсім у стилі тих програм, фаворитом яких Зеленський був протягом усієї своєї ще до політичної карʼєри.
Проте це зовсім не підтверджувало того факту, що Марʼяна Безугла точно знає, що її діяльність буде схвально сприйматися нагорі. Адже є абсолютно очевидним, що кожний депутат від фракції "Слуга народу" зобовʼязаний своїм мандатом не стільки українському народу, скільки одній єдиній людині - Володимиру Зеленському, на авторитеті якого і базувалися підсумки приголомшливих для України та демократії загалом парламентських виборів 2019 року, коли українці обирали своїми депутатами анонімних людей, про існування яких вони не знали до тієї хвилини, допоки не зʼявилися на виборчих дільницях і зробили свій дивовижний вибір.
Тільки тепер, коли питання щодо відставки Марʼяни Безуглої з посади заступниці голови комітету було винесено до сесійної зали, ми переконалися, які впливові та серйозні сили стоять за критикою українського військового керівництва і головнокомандувача Збройних Сил, а також у тому, що Марʼяна Безугла може сподіватися на підтримку цих сил. Щобільше, подібні сили не хочуть створювати прецеденту, коли людина, яка старанно діє за узгодженим планом, не може очікувати на підтримку тих, хто запропонував їй амбітний і серйозний план діяльності.
Тому що в разі, якщо Безугла втратить посаду заступниці голови Комітету оборони й нацбезпеки, це буде серйозним прецедентом для всіх тих, хто бажатиме брати участь у нових скоординованих кампаніях з руйнування єдності політичного і військового керівництва держави.
Нічого позитивного в цій ситуації немає. Ми знаємо, в яких складних обставинах перебуває Україна у своїй боротьбі з Російською Федерацією, і скільки ще проблем на цьому шляху, кінця якому не проглядається в неосяжній перспективі. І в ситуації, коли Україна має перетворитися на державу-фортецю, вся енергія якої найближчими роками, а то й десятиріччя, буде спрямована на опір російській агресії й бажанню сусідньої країни перетворити нашу державу на російську провінцію, відсутність реальної єдності між політичним і військовим керівництвом країни - це пряма дорога до нових серйозних проблем і, звичайно, до втрати принаймні частиною керівництва країни довіри у його населення.
Я неодноразово підкреслював, що довіра, яку сьогодні громадяни України проявляють до головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, - це капітал, яким мав би скористатися будь-який компетентний і професійний політик. І мова тут не йде про компетентність чи ефективність того, чи іншого військового керівника, це вже абсолютно інші категорії, про які можуть розмірковувати спеціалісти.
Мова йде саме про довіру, адже в умовах боротьби країни зі спробою знищити себе в нерівному протистоянні з однією з найбільших ядерних потуг сучасного світу довіра громадян до своїх лідерів - це дійсно капітал, який може спрацювати в майбутньому ще більш потужно, ніж постачання зброї чи фінансова допомога, які нам так потрібні, щоб пережити ці непрості чорні роки війни.
І про це також потрібно памʼятати, щоб проблеми з Марʼяною Безуглою не закривали нам обрій тих реальних проблем, які переживає і переживатиме найближчими непростими роками Україна і її мешканці.
Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе