"Бурити, бурити і ще раз бурити"

"Бурити, бурити і ще раз бурити" (дуже ввічливий переклад, маю сказати) стало наскрізною темою передвиборчої програми та перших днів активності нового президента. Вона зумовлена і його електоральною базою, і його донорською базою, і його поглядом на державну економіку, які тягнуться ще з першого президентського терміну. Навіть наративно можна побачити значний вплив цих ідей на Дональда Трампа — не дарма ж для нього вітрогенератори є найбільшим злом цього світу, яке "вбиває птахів, зводить з розуму китів і заважає спати чесним американцям" (пошукайте в інтернеті, як він імітує звуки тих генераторів — то точно вам настрою додасть).

Вплив на міжнародну арену такої політики також цілком очевидний. Трамп збирається нарешті закінчувати заборону на продаж скрапленого природного газу, який з незрозумілих причин був введений адміністрацією Байдена. 

Читайте також: Ультиматум Трампа слід читати після "але"

Він вже замахнувся на повернення і на європейський, і на азійський ринок. Крім того, достатньо жорстка політика щодо Венесуели та Ірану також не дасть можливості повернути цих вуглецевих гігантів на міжнародні ринки.

Тому орієнтування на нафто-газову промисловість є очевидною та навіть превалюючою в економічній політиці Трампа. А тепер подумаймо, в яких умовах найвигідніше повертатися до потужної нафто-газової політики? Коли ваш ключовий опонент — себто Росія — лежить на лопатках, задавлений санкціями та розривом контрактів навіть із найближчими партнерами. То тепер друге логічне питання — нащо Трампу йти на поступки Кремлю і знімати санкції? Навпаки, їх посилення та розширення — це хороша інвестиція політичної сили для формування хорошої економічної позиції. 

А тому погрози Трампа — це не просто слова. Це реально хороша угода зі своїми донорами та своїм виборцем і з американською економікою.

It's the economy, stupid!

Джерело

Про автора. Олександр Краєв, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.