Чому Україні потрібні біженці з Курщини

1. Це дзеркальна дія щодо РФ під час подій, наприклад в Дебальцеве. Коли росіяни зробили зелений коридор для наших і вони потім через Білорусь переїжджали в Україну.

Тільки дзеркало криве.

Як одна знайома мені розповідала, вона виходила, закривши очі через трупи та поранених цивільних, які благали про допомогу і помирали на дорозі, а вона йшла без речей, розуміючи, що не зможе допомогти.

Тим і відрізняється український зелений коридор від криваво-зеленого коридору росіян, де ти тільки думаєш дійти живим і кидаєш сусідів напризволяще, бо інакше смерть.

Читайте також: Навіщо Верещук біженці з Росії?

Ми всьому світові демонструємо реальне дотримання Женевських конвенцій, які б тупі вони не були. Але ми їх виконаємо так, як не виконувала жодна країна світу у такій війні.

2. Більшість росіян Курської області — двомовні. Вони легко переходять на літературну українську мову або діалект, де 90% української. Київ не мав до війни такого відсотка. Етнічні росіяни масово взагалі не розуміють та не говорять українською мовою. Це різні мови. Мешканці Курщини, особливо пенсіонери вільно говорять українською. Так саме, як і населення Кубані.

3. В умовах міграції мільйонів українців під час війни, я б радів, коли близькі по культурі люди з Курщини, які вже знають мову, заповнили прогалини в нестачі робочої сили від заводів до комунальних служб.

Курщина, як і Бєлгородщина, населена українцями, які жили в окупації довгі роки.

Не здивуюсь, якщо колись Путін заявить, що спеціально нам здав наші корінні землі, з населенням, яке досі говорить українською мовою - "патамучто там жывут нє расияни, а х-лы".

Тільки йому треба нагадати фразу зі спогадів Чехова: "Я родился в живописном украинском городе Таганроге...".

Джерело

Про автора. Мирослав Гай, актор, волонтер, воїн ЗСУ, керівник Благодійної організації "Фонд "Мир та Ко".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.