"Природний магнетизм" у стосунках із Заходом вже не працює

Рівно рік тому, коментуючи підсумки саміту НАТО у Вільнюсі, писав: без паніки та розчарувань, нам запропонували дорослішати у несправедливому світі, де найкраща чеснота у міжнародних відносинах — ефективність.

Ми мали рік, аби об'єднати зусилля влади, опозиції, суспільства на спростування дією тих пояснень, що звучать за відомою з 2008 року формулою "Вступ України до НАТО є незворотним. Вступить, коли буде готова".

Влада натомість захопилась "Самітом миру", який не породив жодного наслідку, крім "сімейного фото".

Заходились підписувати угоди про співпраці в галузі безпеки, які називають (некоректно) "безпековими угодами" - і які натомість є лише деклараціями про наміри, кожну з яких іще тільки належить наповнити практичним змістом.

Читайте також: Запрошення до тотальної війни

Зрештою, вперлася у боротьбу з опозицією, коли не пустити Порошенка за кордон стало важливішим за отримання партнерської допомоги, а утиски медіа і поширення брехні на опонентів через телеграм-бачки — важливішими за інформаційну війну з ворогом.

Якби влада цей рік поводилася інакше — хіба це змінило б результати саміту? Упевнений, що так. Рішення скрізь приймають люди. Вони знаходяться під упливом ними ж придуманих правил, кліше і світосприйняття.

У 2022 якісний прорив України до ЄС і НАТО стався тому, що Україна — Армія і Народ — своїми діями спростувала очікування. І правила, традиції та закономірності світосприйняття Заходу почали грати на нашу користь. Скрізь люблять переможців і тих, хто руйнує стереотипи.

Читайте також: Гіркий посмак Вашингтона. Чому НАТО і ЄС будуть не за Зеленського?

У влади у 2023-24 зруйнувати стереотипи не вийшло. Замість вирішення по суті проблем, які живлять закиди у "корупції" і згортанні демократії — влада намагалася їх приховати, закрити рота опонентам і "взяти голосом", знову сподіваючись на спецефекти та "природний магнетизм".

Так це не працює.

Особливо в умовах, коли Захід, і справді, завис у пошуках відповідей на глобальні безпекові виклики, з яких російський імперіалізм — найагресивніший.

Бо, щоб нас чули та сприймали нашу версію кращого майбутнього:

• таку версію треба мати,
• її треба доносити одним голосом, використовуючи всі можливості,
• демонстративно викорінювати те, що є розсадником "корупції" і звуженням демократії.

Наші внутрішні зміни мають стати найкращим агітатором і аргументом для партнерів змінити підхід.

Тож висновки за рік не змінились.

Треба працювати.

Джерело

Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.