Про "економічне бронювання" з точки зору держуправління

Про "економічне бронювання" з точки зору держуправління

Чарівна пігулка не працює. Тому і запропонований формат не спрацює. Як і будь-який інший, який ви можете вигадати в голові. Я тут не буду про моральну і соціальну складову, я про суто управлінську в контексті українських інституцій.

"Економічне бронювання" в запропонованому форматі — це інструмент "легалізації корупції". Майже всі прихильники цього концепту бронювання цього навіть не заперечують.

Корупція (в тому числі навколо мобілізації та бронювання) існує не тому, що "на державу працюють погані люди" (позиція багатьох "антикорупціонерів"), не тому, що щось не так з людьми в ТЦК (позиція "свідків людоловів").

Читайте також: Про бронювання від мобілізації та від реальності

Корупція існує через:

1. Незрілі та неякісні інституції. Не створили у кращі часи, така от справ. Наприклад, так і не позбавились від доволі дивного підпорядкування тих самих ТЦК командуванню Сухопутних сил і де-факто "офісу Головнокомандувача". Чи не створили нормальну законодавчу базу й інфраструктуру для цифровізації процесу обліку і мобілізації.
2. Неможливість інституцій (у яких немає якісної нормативної та кадрової основи, а також управлінських традицій) створити якісні механізми прийняття та імплементації рішень (наприклад, прибрати субʼєктивну складову чи вибірковий підхід при ухваленні рішень).
3. Низьку довіру людей до інституцій і їх правил (через перші дві причини).

Зараз усе це намагаються "прибрати" інструментами, які вигадують поспіхом — від адміністративного примусу до обліку і мобілізації (все, що запроваджується як репресивний ніж, завжди викликатиме роздратування, ввели б ці норми 2017-го чи 2021-го - питань би не було ні у кого) до цифрових рішень на кшталт Резерв+.

Звісно, майже всі ці інструменти не можуть відразу працювати ефективно. Бо якісні інституції та похідні від них інструменти під час війни не побудуєш. Тому що не будуються інституції під час гострих криз. Під час гострих криз вони лише падають до рівня своєї підготовки. В підсумку воно працює, але косо-криво і не зрозуміло за якими правилами, які уточнюють чи вигадують прямо на ходу.

"Економічне бронювання" в цьому випадку виглядає як спроба зробити "магію". Ми зараз введемо якусь норму, яка дозволить усім, хто так би "розв'язував питання" свого бізнесу чи особисто себе корупційно, зробити це легально — і грошей держава ще заробить.

Читайте також: Закон про мобілізацію: Кабмінівське неправильне бронювання

Ще раз, я тут ігнорую питання моральності. Але поведінкову психологію я ігнорувати не можу.

А чого ви вирішили взагалі, що бізнес масово побіжить розв'язувати питання за своїх неформальних працівників? А у нас неформально працювало 2021 року десь до 3 млн працівників, тобто 30% комерційного ринку праці.

А чого ви взагалі вирішили, що побіжить в принципі? Бо в процесі імплементації сирого рішення народяться нові додаткові корупційні схеми, які дозволять "порєшать" дешевше. Наприклад. "не помічати" інших працівників, які припинять працювати офіційно.

І тут навіть бізнес важко звинуватити, бо держава у взаємодії з бізнесом не те щоб була надійним партнером з передбачуваними правилами.

Я навіть у попередньому дизайні цього підходу бачу як мінімум ще три шляхи, про які делікатно промовчу.

Тому вигоди неочевидні. Джерела потенційного хаосу і роздратування — очевидні. Радив би поховати ідею. Щоб не створювати додаткових проблем.

А щодо інституцій загалом. Повторюсь. Інституції під час війни якісно не побудуєш. Тому дотерпіти доведеться на тому, що є. З можливими ситуативними покращеннями. Інша річ у тому, що ми будемо робити з цим усім після війни. Або у міжвоєнний період. Ну тобто як пощастить мати певний час на зміни.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.