Про концепцію національного відкату

Економісти вже багато сказали про те, що за дефіциту бюджету у 500 млрд гривень дивно витрачати ще 3 млрд гривень у цьому році та 6 млрд гривень у наступному на сумнівний піар-проєкт. Але окей, хороший піар також має ціну.

Проблема в тому, що це й піар поганий. Влада ніби каже, що українські товари аж настільки погані, що без дисконту у 10% їх і не продаси. Та що люди наші ніби вже настільки люблять халяву, що заради копійчаної знижки готові змінити свої споживчі звички та зрадити улюбленому бренду.

Читайте також: Р2Р платежі: спроба обдурити закони фізики. Як і все решта

Цікаво також, що звичайні підприємці-спрощенці під цю програму не підпадають. Тобто це ще й сигнал малому бізнесу та крафтовим виробникам: ми якось тут без вас обійдемося, силами одних ритейлерів та банкірів. Які, власне, на цьому і зароблять у першу чергу.

Купував і купуватиму якісне українське без розрахунку на кешбек. І в першу чергу, в малих крафтових виробників, які навчилися жити без підтримки держави. Бо, як досвід показує, чим держава менше "допомагає", тим бізнесу живеться легше.

Державі було б непогано викорінити корупцію, прибрати вибіркове правосуддя, навести лад із монополіями (вітання очільнику відповідного органу, якого судять). А знижки та бонуси для своїх клієнтів бізнес якось і сам вигадає.

Джерело

Про автора. Андрій Яніцький, журналіст

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів