Публічне спілкування російською має сприйматися як хамство
Якщо ми хочемо вижити як нація і держава, то маємо з усією ясністю усвідомити: російське вбиває. Не лише російські бомби й ракети, але й російська мова
Ця війна є війною за ідентичність. Такі війни можуть вестися з ракетами й бомбами, як зараз в Україні, чи без них, як, наприклад, у Білорусі. Але мета та сама - знищити народ, відібравши його мову й самосвідомість, перетворити на "русскіх".
Багато хто в розпачі запитує: що ще має статися, щоб люди припинили спілкуватися російською, ширити її довкола себе, дивитися й слухати російськомовне лайно? Що має статися, щоб батьки не русифікували власних дітей?
Моя відповідь така: щоб зробити дерусифікацію безповоротною, маємо на всіх рівнях — персонального сприйняття, суспільної культури й державної політики — чітко ідентифікувати російську мову як загрозу, яка має бути подолана.
Читайте також: Євроінтеграція без русифікації!
Йдеться не лише про безумовне виконання закону про мову (щодо цього в суспільстві є доволі широкий консенсус), але і про зміну ставлення до російської мови в Україні взагалі.
Ми маємо ставитися до російської мови приблизно так, як здорове суспільство ставиться до куріння.
Так, кожен має право у власному приватному просторі використовувати російську мову, як кожен має право курити. Але ми можемо і маємо прямо казати: російська вбиває.
Як і у випадку з курцями, сам факт русифікованості людини в жодному разі не означає, що ця людина менш гідна чи ми маємо до неї гірше ставитися.
Але звернення російською мовою до незнайомої людини чи використання її в публічному просторі — це приблизно те саме, що пихкання цигарковим димом в обличчя. Це має сприйматися як безкультур'я, як образлива дія, що межує з хамством.
Читайте також: Влада має стимулювати використання української мови, — Шамайда
І, як і у випадку з курінням, ми маємо особливо дбати про захист від русифікації дітей.
І в жодному разі не можна плутати російщення українців з якимись правами російської меншини, до якої, за даними соціологів, на контрольованій державою території України відносять себе максимум 1-2% людей.
Повірте, як тільки ми назвемо речі своїми іменами та виробимо здорове ставлення до мови окупантів, як колись його виробили фіни, поляки та інші народи, що вирвалися з-під російського ярма раніше за нас, процес дерусифікації України стане незворотним і остаточним.
Про автора. Тарас Шамайда, співкоординатор руху добровольців "Простір свободи"
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе