Рімейк капітуляції в Стамбулі. Путін і Лукашенко знову схиляють Україну до поразки

Момент, коли Росія руками турків жбурнула нову пропозицію заморозки по нинішній лінії фронту — абсолютно не випадковий. Удари по Зміївській та Трипільській ТЕС обіцяють непросту зиму з багаттями та в лижних костюмах харківʼянам та киянам. Нам відверто бракує снарядів до систем ППО. А ігри Конгресу США щодо ненадання військової допомоги уже не на жарт ви бісили головних американських партнерів — Велику Британію та Японію. 

Премʼєр-міністр Японії Фуміо Кісіда настільки жорстко виступив у Конгресі, що дуже чітко дав зрозуміти, що зволікання з допомогою Україні занулить США як світового гегемона. А ще відкриє шлях до нових загарбницьких війн Китаю в Східній Азії. Прикметно, що американських конгресменів від обох партій просмажила людина з народу, левова частина якого загинула під час скидання атомної бомби на Хіросіму. 

Поки американські слухали чи не уперше серйозну розмову з найближчими союзниками — Путін влаштував ІПСО європейського рівня. 

Є таке видання — ліберальне і російське "Новая газета-Европа". Там зʼявилась стаття, що начебто за сприяння турецького лідера Ердогана є чернетка нового мирного плану. 

Суть цього плану, аби західні партнери далі зволікали з передачею  F-16, ППО, артилерійських снарядів. І чекали, клюне українська сторона на такий "мир" чи ні. 

Україні запропонували заморозити все, як є. Зафіксувати обіцянку позаблоковості. І почекати до 2040 року, а вже тоді провести референдумами на окупованих територіях і підконтрольних Україні — мовляв, хай люди самі обирають, що вони хочуть і як.

Можна лише уявити, що наголосують понаєхавші в окуповані Маріуполь та Бердянськ армійці, ФСБшники та члени їхніх сімей. Звичайно, оберуть життя в складі Росії. 

Що сподобалось єдине в цих намітках? Вже немає вимог обмежити армію — а саме руйнація ЗСУ була базою Стамбульських перемовин. А також десь пропали пункти про денацифікацію та демілітаризацію. Однак, не тому, що росіяни стали добрішими — це надто складні терміни для росіян, тому пропагандисти давно пропонують просто нас вбивати без перебору. 

Читайте також: 2040. Сценарії перемир'я та їхні дедлайни

Чому саме зараз?

Зацитую Антона Павлушка, військового аналітика групи InformNapalm:

"От просто уявіть собі, що у США так-сяк проголосували за військову допомогу. В Європі поступово почали закупати снаряди. Україні таки дали F-16, поступово нарощуючи набір далекобійних ракет. Таурус не дали, але от якось і без них тримаються. І от починається робота по російській авіації. Поступово вибивається ППО, склади вибиваються, шляхи постачання працюють з проблемами, росіяни й далі втрачають купу техніки від дронів різного рівня. Раз на місяць топиться якийсь російський корабель. Так, Україні вибивають енергетику — всю. А у росіян постійно щось теж горить. Менше, але все одно горить. Вперед ЗСУ вже не рухається, але і росіяни не можуть взяти Краматорськ. Що далі? І це ми ще не розглядали варіантів, коли ЗСУ таки якось доходять до Азовського моря або може навіть виходять до кордонів Криму — хз, скільки у росіян лишиться техніки, й що з ними буде, якщо по них теж пів року відпрацюють F-16, закуплені на гроші США ракети та артилеріяі тощо". 

Це перемовини абсолютно з іншої позиції — не такої, коли у Росії тимчасова перевага лише через те, що в Україні бракує снарядів, виснажене ППО та потреба в ротації на фронті. 

Читайте також: Американська допомога Україні. Вузьке вікно можливостей

Чому Туреччина невільно, але все ж стала співучасником такої гри? 

Буквально тиждень тому в Туреччині були місцеві вибори, де відчутну перемогу здобула не партія Ердогана, а опозиція. Тож  лідеру треба повернути увагу електорату, і розіграти карту миротворця номер один в регіоні саме те, що треба. 

Далі не варто недооцінювати того, що уже рік робота фахових українських експертів з Туреччиною була обмежена. Адже Банкова вважає, що у неї особливі стосунки з  Ердоганом, а отже, нащо потрібні ті круглі столи й урядові комісії за участю тих людей, які Туреччину знають не за Мармарисом та готелями з "all inclusive".

Щойно одне маленьке ліберальне російське видання  в Європі випустило кремлівську заготовину — в ефір вилізла "солодка пара" сучасності Путін і Лукашенко. 

Обоє хочуть вийти максимально сухими з кривавих жнив, які вони влаштували на території України — і обовʼязково, зберегти торгівлю. Думаю, сліпий лише не помітив, як та ж Франція, яка все рішучіше захищає інтерес України, почала більше купувати білоруського газу. Еге, це "білоруський" газ. 

Двоє дідів розказали, як "та сторона" загнала себе в кут відмовою від Стамбульських перемовин в "расчете победить Россию на поле боя". 

Було вкинуто брехню, що на удари по енергооб'єктах Росії, Москва була змушена відповідати, хоча буцімто утримувалася від цього в зимовий період. Так Путін хоче виставити себе людяним, хоча причина цих ударів абсолютно інша — зробити непридатними для життя міста. І підштовхнути ще одну велику хвилю біженців до Європи, які тікатимуть від антисанітарії та хвороб в умовах спекотного літа. 

Читайте також: Як червоні лінії для України Вашингтон трансформує в зелене світло для Кремля

Далі — заяви, що РФ може напасти на Захід — нісенітниця. Це колискова для тих лідерів, які шукають донині діалогу з Путіним. І вірять у компроміси коштом України. Нові чемберлени нового часу. 

І ключове. Що якщо Швейцарія хоче конференцію щодо України без Москви й Мінська, то можуть домовитися тільки про ескалацію. Мовляв, нас туди не запрошують, кажуть, що ми відмовляємось від переговорів. Водночас кажуть, що і без нас нічого вирішити неможливо. Ще раз хочу наголосити, що ми за. Тобто Путін хоче навʼязати саме свою і саме оцю "формулу миру" у Швейцарії. Уламати всіх на перемогу за очками. 

Як ставитись до цих планів? 

Подібні пропозиції для України — пастка, яку б втому та виснаження не відчували українці. Не потрібен стійкий мир і Росії в нинішній точці війни. Путіну потрібна пауза для перепочинку та роботи над помилками. А збільшення плацдарму для наступу шляхом Донбасу та Півдня дозволить ширше наступати на Україну далі. А уже потім саму окуповану українську територію використовувати як плацдарм для подальшого фронту із Заходом. 

Такі плани та вилазки з Лукашенком — це обманний маневр для трампістів, для любителів Росії, для комерсантів за російські гроші. Бо такі проєкти миру дають ілюзію рожевих поні та єдинорогів та відвертають уряди Європи від пошуку додаткових систем ППО для України.  

Велика частина урядів та їхніх лідерів хотіла б повернути той світ, який був напередодні вторгнення РФ до України. Але ми знаємо цю ціну з досвіду 2014 року. Тому "нормальності" не буде.  А спроби розв'язувати особисті проблеми коштом нових Судет, де у їхній ролі буде наше лівобережжя Херсонщини, призведе хіба до того, що прийде день, коли французькі та британські метросексуали міситимуть бруд в лісах під Краковом. 

Гітлер не наївся Чехословаччиною. Путін готує пащу для більшого.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.