Російський акцент. Як помилка в перекладі Хартії про захист регіональних мов допомогла русифікувати Україну

Можливо, ви пригадуєте, як у далекому 2012-му, після ухвалення сумнозвісного "мовного" закону Ківалова - Колесніченка тодішні "регіонали" прикривалися захистом російськомовної меншини, яку начебто вимагає захищати Європейська мовна хартія? Так от, вони безсоромно брехали. І зробити це їм допоміг неправильний переклад цієї самої Хартії.

В чому справа? Україна ратифікувала хартію, використавши в її назві термін "мови національних меншин" (Languages of National Minorities) замість оригінального формулювання "міноритарні  мови" (Minority Languages). Усі інші переклали текст дослівно, без цієї помилки. Такий переклад підтримує тільки Росія, яка активно використовує його для пропаганди про "утиски російської меншини" в Україні. До слова, сама Росія цей документ так і не ратифікувала.

То що ж насправді передбачає Хартія? Захист регіональних або міноритарних мов, які:

• використовуються меншинними групами, що історично проживають у певних регіонах;
• не є офіційними мовами в державі;
• не є діалектами державної мови. 

Читайте також: Мовна ідентичність як засіб виживання

Тобто мета Хартії – не просто захищати усіх тих носіїв мови, які в меншості на певній території, як про це кричали проросійські політики в Україні. Справжня її суть – оберігати культурне різноманіття та підтримувати дійсно загрожені мови. 

Наприклад, Німеччина визначила регіональні або міноритарні мови для окремих земель. У Шлезвіг-Гольштейні це данська (мова сусідньої держави). Але усі інші – це мови, носії яких не мають власної держави, як-то нижньонімецька у кількох землях, нижньолужицька у Бранденбурзі тощо. Реалізація ж Хартії законом Ківалова - Колесніченка – найгірший варіант, який тільки можна було придумати. 

Уряд у грудні 2024 року законопроєктом узгодив з оригіналом українську назву та положення цього міжнародного договору. Крім того, він виправив згадки некоректної, нині чинної назви договору в законах "Про національні меншини (спільноти) України" та "Про медіа". 

Читайте також: Про що забули автори Закону про мову

Також уряд оновив перелік мов, які мають захищати в Україні відповідно до Хартії. Тепер це білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська та іврит. Звісно, простір для доопрацювання є. Так, у перелік мов, до яких може застосовуватися Хартія, можна було б включити їдиш, караїмську, кримчацьку, ромську, румейську, урумську. 

Законопроєкт все ще можна доопрацювати в комітетах Верховної Ради та ухвалити у такій редакції, яка забезпечить захист регіональних і міноритарних мов, які справді цього потребують. Тобто максимально відповідатиме цілям Хартії та водночас позбавить російську пропаганду важелів для маніпуляцій, якими Москва користувалася десятиліттями.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Оксана Заболотна, керівниця напряму національної аналітики Центру спільних дій

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.