Уроки Курська: У росіян нульова самоорганізація
Зараз ми бачимо своєрідну відповідь на питання: "Ну, вийдемо ми на кордони 1991 року, і що? Це ж не закінчить війну?"
Війну воно може й не закінчить. Але зізнайтеся чесно, що коли росіяни КАБами луплять по власних селах і містах, то якось тягар війни сприймається легше.
А всі ці їх колективні "Памагітє... Путін, гдє ти?", дає розуміння, що сам процес закидування авіабомбами та ракетами власних міст росіяни не те що кілька років, але навіть кілька місяців не зможуть витримати.
Легенди про унікальну стійкість росіян до складнощів життя тримаються на їх побутовому традиційному с*ачі. Але жити у власному глибинному с*ачі й витримувати зовнішні випробування — це ж різні речі.
Читайте також: Про Курськ: війна — це справа вкрай нелінійна
Вигрібні ями та відсутність водогону — то стабільна стабільність. А випробування, то коли постійно щось міняється: вода то є, то немає, як і електрика. А до такого глибинний росіянин не звик. Тому що всі пертурбації історії були якраз на наших землях. А на їхніх — віки кріпацького болота без змін. Коли діди ходили у вигрібну яму й онуків навчили.
Там нульова самоорганізація помножена на пофігістичну владу. У РФ в умовах війни на їхній території влада просто втратить контроль над країною. А холопи будуть хором скиглити та чекати нового доброго царя.
Спеціально для Еспресо.
Про авторку. Ольга Лень, журналістка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе