Пушкар: Вірменія та Азербайджан дають приклад замороженого конфлікту

Президент Азербайджану Ільхам Алієв побачив за подіями в Грузії вуха Макрона. А с*аку Путіна, який сприяв приходу до влади прокремлівської групи впливу, не зауважив

Зміст

Питання до офтальмологів: як називається цей різновид вибіркової сліпоти? Чи вона має власне біологічне походження, чи пояснюється суто психологічними чинниками, та дивними уявленнями про власний інтерес?

Задовго до подій 2024-го мене цікавило питання стосовно Азербайджану і Вірменії — хто посварив ці два братніх народи? Спочатку організував вірменські погроми в Баку і Сумгаїті, потім повів підсилене іхтамнєтами військо на Карабах (Арцах), і далі привів до влади в обох державах партії війни. Які за визначенням не могли домовитись між собою, і залежали від посередництва московитів. Маю знайомих з Єревана і Баку, які згідні з думкою, що посварив їх між собою КГБ СРСР, а ФСБ і ГРУ продовжили процес.

Читайте також: Чому Азербайджан дрейфує в бік Росії

Долучення Туреччини до групи підтримки з одного боку змінило баланс сил настільки, що хтось мав врятувати Вірменію. І це були не московити, які досі тримають у Вірменії свій обмежений контингент, порівнянний із власним військом держави.

Чому вони не захистили Вірменію? Бо на самом дєлє (насправді) московити послідовно розпалюють ворожнечу на Кавказі. Це їхній старий інтерес. Поділяй і владарюй.

Чого в цій історії вартий ОДКБ, та різні безпекові гарантії, які дає Кремль, це питання скоріше риторичне. Їх вартість падає швидше, ніж курс рубля.

Заодно, це значна частина того, що варто знати про так звані заморожені конфлікти. Як тільки Мороз-Воєвода відвертається, вони розморожуються. Бо всі основні драйвери конфлікту лишаються в тому самому морозильнику...

Джерело

Про автора. Віктор Пушкар, соціальний психолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

2024, п'ятниця

20 грудня