Від повернення до минулого є лише один інструмент — закон

Каси самообслуговування Novus.

Прошу продавчиню не говорити зі мною російською і виконувати закон про державну мову.

Підлітає її колежанка:

- Я з Красногорівки, якщо ви знаєте, що це таке.

Ще таких пом'якшувальних обставин не чув. Але, на щастя, минули часи довгих с*ачів на тему, хто кому і що винен в питаннях мови.

- Я не збираюся з вами дискутувати. Існує закон, прошу його виконувати.

І тут відбувається щось дивне для суспільства, в якому швидше зацькують того, хто вимагає дотримання своїх прав, аніж агресора.

*тібє шо, больше всєх надо?

Читайте також: Українська радянська мова

Дівчина біля каси, що поруч, відповідає тій, що з Красногорівки.

- А я з Маріуполя, і що? Але ж я говорю українською.

- Але ж ми не за українську мову воюємо.

- Але закон так дійсно вимагає.

Мораль цієї історії: все можна повернути назад, якщо не мати інструменту. І русскій язик, і русскую церкавь, і русскую культуру. Цей інструмент лише один — закон.

Читайте також: І знову про мову. Прагматичний погляд на тлі чужої історії

Той самий Novus. Дуже колоритна касирка, яка завжди віталася: "Самий добрий вєчєр".

Я її назвав Людмила Добрийвечір. Бо як і в героїні "Королеви бензоколонки", її ім'я — Людмила.

І ось одного дня чую, що вона так більше не вітається.

Питаю: що сталося?

- А нам керівництво заборонило говорити російською.

Це відбулося у 2021 році, якраз після вступу в дію закону, який захищає права українців на українську мову.

Людмила цей закон зрозуміла, доведеться це зрозуміти й Ларисі.

Джерело

* Публікується зі збереженням стилю автора

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.