“Полікувати зуби - це теж інвестиція”. Економіст Вахітов про вміння заощаджувати та про імпульсивні покупки

Про це в ефірі "Еспресо: капітал" розповів Володимир Вахітов. Він досліджує поведінкову економіку в статусі доцента Київської школи економіки та співзасновника Центру поведінкових досліджень BeSmart. Це наука на межі економіки та психології, яка пояснює дії людей в економічному вимірі. Наприклад, чому споживачі ухвалюють дивні рішення і як вони чинять, коли не мають повної інформації для ухвалення конкретного рішення.

Чи раціонально витрачають гроші українці на свята? Чув від рітейлерів, що на свята будь-що можна поставити на полицю і його обов’язково куплять.Чи не перетворюється це на передноворічну істерію?

Трошки є. Але потрібно зрозуміти, навіщо ми витрачаємо гроші. Як правило, ми хочемо купити перед святами якийсь подарунок. Зазвичай відкладаємо це на останню мить. І коли вона настає, ми звичайно купуємо те, що бачимо. Тому й розмітається геть усе. Включаючи й те, що ми за нормальних обставин не купили б. Наприклад, дані американських магазинів свідчать, що після таких визначних днів, особливо після Дня тата, Дня матері або після Різдва, дуже багато повернень до магазинів. Люди повертають подарунки, які не їм не сподобались. В нас наразі так не можна робити, але в цілому у нас також дуже велика кількість людей купують те, що вони, може, й не хотіли прибдати. А що хотіли – вже розмели.

Закон про захист прав споживачів насправді дозволяє повернути впродовж 14 днів будь-який товар, навіть якщо просто не сподобався колір. Єдина умова, що ви не маєте його розпаковувати і тестувати. Тоді вже вважається, що товар використаний. А якщо це був подарунок, то вам його точно подарували без чека, і ви не зможете його повернути.

В практиці різних країн є трішки інше регулювання. В тих самих Штатах можна залишити таку бірку і його повернути. На бірці немає ціни, але магазин його приймає. Принаймні, в обмін не на гроші, а на власний чек магазину. Він каже: ви його можете у нас витратити у магазині на щось інше. На таке, що вам може сподобатися, і людина цим користується. Мені здається, така опція нам би теж не завадила. 

Якщо говорити взагалі про поведінку споживачів: вона є раціональною чи нераціональною?

Люди раціоналізують. Це означає, що люди завжди можуть пояснити чому вони так зробили.

Припустимо, я випадково куплю собі шкіряний піджак. Він мені дуже сподобався. А завтра я подивлюсь на нього і подумаю: що ж я накоїв. І я також знайду пояснення?

Звичайно! Ви думаєте: такий класний піджак. І навіть якщо він мені не подобається  - він був на знижці, тому я зможу його перепродати дорожче. Або: мені здається, що я в цьому піджаку буду виглядати класно. І це будке інвестиція у відносини з кимось. Або: у мене не було ніколи в житті шкіряного піджака – хочу спробувати. І це інвестиція в мою допитливість. Я спробував, мені не сподобалось. А якби я не спробував, то не знав би, чи подобається воно мені. Тобто люди починають раціоналізувати і пояснювати свою поведінку завжди. Можливо, вони витрачають більше грошей, ніж вони могли б. Можливо, вони далеко не завжди купують те, що вони хотіли б. Але споживачі фактично постійно кажуть: якусь купив не таку штуку, яку хотів би. Хотів купити пилосос, а придбав плюшевого ведмедика. Але він такий класний, то чому б ні. У мене зараз святковий настрій, чому я не можу собі купити те, що я хочу?

Що робити для того, щоб не робити таких імпульсивних угод і потім їх назад не раціоналізувати? Готувати списки покупок та ні на крок від них не відступати?          

Деякі рітейлери кажуть, що нема нічого гіршого за чоловіка зі списком. Це може бути не список, а обмеження себе в бюджеті. Якщо картка з кредитним лімітом, то його знизити до мінімуму. Або сказати: от я витрачаю з цієї картки грошей стільки, скільки там є. 

Кажуть, що коли готівку ти витрачаєш, ти відчуваєш це більш болісно, ніж коли це цифрові гроші.

Так і є. Особливо, коли кредитною карткою розплачуєшся: ти заплатив зараз, а віддавати потім. Я б радив не витрачати на шопінг кредитні гроші. Не потрібно. Краще витрачати кошти з власного рахунку. Sms-повідомлення про залишок коштів на рахунку має такий самий ефект, як і готівка. 

Якщо ви не зробили сервіс sms-повідомлення після витрати, треба його підключити? 

Взагалі, за нього варто й заплатити, якщо він платний. Тому що він не допомагає не витрачати більше, ніж ви могли б.

Поведінкова економіка враховує фактор менталітету? Чи відрізняються українці у своїй "економічній поведінці" від інших націй?

Різниця між людьми всередині націй більша, ніж різниця між націями. Тобто, і там, і там є люди дуже раціональні, дуже нераціональні, дуже імпульсивні. Я ставив наукові експерименти, проводив опитування, коли я викладав в різних країнах: ставлення до ризику, ставлення до того, як люди ухвалюють рішення, як людей можна “заякорити” на якесь рішення. Яким чином людей можна впихнути в якісь шаблон і після того дивитись, як шаблон впливає на їх мислення. І в мене були і студенти, і бізнесмени, і працівники фармкомпанії, представники охоронного бізнесу, і студенти міжнародних програм MBA. Я б не сказав, що побачив велику різницю. Єдине, що студенти деяких країн трішечки гірше ставляться до ризику і менше хочуть ризикувати. Це можна пояснювати або невпевненістю в інституціях країни, або чимось іншим. Але в цілому мені здається, що дуже багато експериментів показують, що мотиви людей є більш-менш однаковими, умовно кажучи, для західної цивілізації. Я нічого не можу сказати про арабський світ, азіатський. У проєвропейськи налаштованих людей схожий спосіб мислення, незважаючи на країни.

Страшні речі ти говориш, що ти робив експерименти над людьми (посміхається). 

Це науковий експеримент, опитування, мовляв, оберіть між цими опціями.

Завжди ділете людей на групи, які приймають такі-то рішення при таких-то умовах?

Можна досліджувати, як люди реагують на те саме по суті питання в різних формулюваннях. Скажімо, пару слів поміняти  - і вже може бути інша реакція. Зміст не змінюється, а сприйняття міняється. Мені дуже цікаво дивитися, як люди сприймають інформацію, як люди сприймають особливо статистичну інформацію або інформацію в новинах, яка вказана на картах. Багато виправлень інформації, причому, далеко не завжди ці виправлення спеціально зробили. Часто ми подаємо інформацію так, як нам здається зручнішим. Думаємо щось одне, а люди бачать у цьому зовсім інше, тому що у кожного своя картина світу.

Про вплив психології і психологічних рішень на економіку говорить навіть Національний банк України, який іноді каже, що темп зростання цін, інфляція економічними факторами не підкріплена. Мовляв, грає роль психологічний фактор. Тобто, психологія може тиснути на ціни, на якісь економічні рішення. Наприклад, на рішення зберігати гроші, відкладати їх чи витрачати. Мені здається, що українці дуже мало заощаджують порівняно з більш розвинутими країнами, де в людей є рахунки у недержавних пенсійних фондах, де в людей є заощадження на старість, на подорожі. Українці зазвичай живуть від зарплати до зарплати. Як це змінити?

Останні 30-40 років у всіх країнах спостерігаємо поширення тенденції до витрачання всіх коштів і життя в кредит. Дуже багато людей в усіх розвинутих країнах також живуть від зарплати до зарплати. Думаю, половина тих самих американців не є надто заможними і витрачають майже все. Єдине, що нас відрізняє від країн західного світу - у нас нема куди інвестувати. Немає розвинутого фондового ринку, бар’єри на вхід у цей фондовий ринок досить високі. Більшість просто не знає, як інвестувати. Окрім як покласти гроші на депозит в банку або, якщо їх трішки більше, купити квартиру і сподіватися, що вона буде тільки дорожчати. Можна ще купити землю. Але в цілому нема таких доступних інвестиційних інструментів, як той самий депозит. В мене є, наприклад, 1000 гривень. Чи можу я цю тисячу гривень вкласти і отримати такий самий відсоток, як і по депозиту, якщо я куплю 0,0000001% акцій якого-небудь Apple? Дуже мало інформації, яким чином це можна зробити.

Тому українці інвестують в тушонку, гречку, горілку - товари, які можуть зберігатися довго.  

 Можна було б інвестувати у здоров’я своє. Полікувати зуби -  це теж інвестиція. Піти на тренування, трохи скинути вагу і почувати себе краще - це теж інвестиція. Тому що лікуватися буде дорого.

Ось ми підійшли до "ковідної" тисячі, яка б дозволила справді піти в спортзал. Але чомусь більше 40% тих, хто отримає цю тисячу, витрачає її на книжки і на кінотеатри. На книжки переважно. Чому люди обирають книжки, а не спортзал, або подорож "Укрзалізницею"?

Цікаве питання, я думав над цим. Поведінкова економіка каже: люди роблять те, що найлегше. І найлегше зробити якусь маленьку зміну, ніж велику. Що таке піти в спортзал? Це не просто тисячу витратити. Це купити форму, кросівки. Навіть якщо все є, треба ще тренування в графік вписати, що досить важко. І ще незрозуміло, чи сподобається мені в тому спортзалі. Якщо на місяць пробувати – це нормальною. А якщо за тисячу пропонують купити річний абонемент дешевше, то так не всі готові. Або в подорож поїхати. Треба купити квитки, забронювати готель. А якщо навіть на один день поїхати, то щось доведеться витратити на ресторани, кафе та розваги у цьому місті. Це вимагає більше рухів. А книжку купив — ти відчуваєш, що ти вже саморозвиваєшся. Тому книжка — це найпростіше.

Її можна подарувати в крайньому разі.

Так! Подарував — і відчуваєш, що зробив класну справу, тому що людина буде розвиватися. Або на концерт пішов: півмісяця живеш очікуванням, а півмісяця враженнями. А з подорожами багато планування потрібно. Потрібно графік підлаштувати, знайти, куди поїхати. Тому це важче. Але це дуже раціонально, до речі.

Чи підштовхне ця "ковідна" тисяча когось зробити щеплення чи ні? Людей, які вже не планують вакцинуватися від “ковіду” і  тисяча гривень не підштовхне це зробити?

UNICEF в кінці жовтня проводив опитування. Згідно з цим опитуванням, десь 40% з тих, хто не вакцинувався, хотіли б вакцинуватися. І це ті люди, які чомусь не дійшли до пункту вакцинації. За минулі кілька місяців вони, швидше за все, вакцинувалися б і їм би ця тисяча не допомогла. Люди, які не вакцинуються, скоріш за все, мають застереження медичного характеру. Вони вважають, що у них якісь протипоказання, що є великі ризики. І ця тисяча їм не компенсує ці ризики аж ніяк. Для людей, які абсолютно не хочуть вакцинуватися, тому що у них недостатньо інформації — їм би набагато більше допомогло більше інформації про вакцини, більше інформації про хвороби, про те, які є небезпеки. Тому що ми живемо вже всі в тому негативному полі подій. Але це дуже важко сприйняти, тому що люди не сприймають інформацію про ймовірності. Ймовірність підхопити “ковід” у нас набагато більша, ніж підхопити проблеми після вакцинації. Значно вища, в десятки разів. Але багато є історій, мовляв, я знаю хлопця, який вакцинувався і йому стало погано. Або я знаю людину, якій після “ковіду” стало дуже погано. І зараз панують якісь емоційні історії, ніж статистика.