Польський уряд робить все, аби не вирішити ситуацію на кордоні з Україною, а ускладнити її. Колонка Віталія Портникова

До польських перевізників, які блокують кордон України з Польщею і тільки посилюють цю блокаду, долучаючи нові пункти перетину, долучилися і словацькі. Тепер також почалася блокада кордону між Словаччиною й Україною і невідомо, скільки часу вона триватиме. Таким чином можна сказати, що все більше і більше пунктів перетину українського кордону закриваються для вантажів, при чому, ми маємо з вами усвідомлювати, що не тільки цивільних, але й вантажів військового призначення.

Можна звичайно вважати, що сутність блокади - це насамперед економічні інтереси перевізників, що таким чином вони намагаються уникнути конкуренції та повернутися до тієї ситуації, яка існувала до нападу Росії на Україну, коли до Польщі чи Словаччини Єврокомісія ставилася як до країн-повноправних членів Європейського союзу, а до України застосовувалися інші норми, пов'язані насамперед із тими домовленостями, які були досягнуті у рамках угоди про асоціацію України з Європейським союзом.

Але ж організатори блокад прекрасно знають причини того, чому Україна приєдналася до системи, яка існує в Європейському союзі. Це насамперед війна, це складна ситуація для української економіки, це ті рішення які були ухвалені за ці місяці, які пов'язані із готовністю Європейської комісії розпочати з Україною перемовини про приєднання до ЄС. Таким чином, рано чи пізно ті норми, які зараз виглядають тимчасовими і пов'язані із російською агресією, стануть постійними й ніяких кордонів блокувати вже не вдасться, тому що їх просто не буде.

До того ж треба чітко усвідомити, що з точки зору інтересів польської економіки, актуальним є якраз продовження чинних процедур експорту Польщі в воєнних умовах. Через те, що шляхи доставки продукції в Україну обмежені, польські товари займають все більше і більше місць на українському ринку. Зараз блокада зменшить ці польські можливості, як і можливості Словаччини.

Чому ж тоді це відбувається? Чому українському уряду доводиться практично самотужки вирішувати питання перемови з польськими перевізниками? Я впевнений, що зараз те ж саме буде і зі словацькими, а виконати тих вимог, які висувають організатори блокади, українські урядовці просто не в змозі, тому що, за великим рахунком, це вимоги не для них, а для Європейської комісії. А ще тому, що організатори блокади по суті пропонують Україні власними руками знищувати власну економіку на користь польських чи словацьких перевізників.

Уряди обох сусідніх країн, звичайно ж, не будуть зараз нам допомагати. Словацький уряд знаходиться в тіні цієї блокади саме тому, що зацікавлений в тому, аби продемонструвати Єврокомісії нові можливості нового очільника уряду Роберто Фіцо, який тісно пов'язаний з угорським прем'єром Віктором Орбаном та не приховує своїх антиукраїнських настроїв і свого позитивного ставлення до відновлення взаємин з Росією.

З польським урядом теж ситуація виглядає найгіршим чином - повторюється та сама ситуація, яка була тоді, коли польські урядовці фактично стояли за протестами польських фермерів які, до речі, зараз також готові приєднатися символічно до блокади перевізників. Тоді партія "Право і справедливість", яка поки що знаходиться при владі в Польщі, робила все можливе і неможливе, щоб не знайти рішення проблеми, яке б відповідало європейським інтересам та інтересам польсько-української дружби. Можна сказати, що і польські інтереси, і сама допомога України, все це було кинуто під вантажівку амбіцій лідерів партії "Право і справедливість", які намагалися відстояти свою владу.

Зараз, коли абсолютно очевидно, що польські праві популісти огидно збанкрутіли, що невдовзі їм доведеться розпрощатися із урядовими кріслами, із оцією всією політикою, яку вони упродовж років проводили на українському напрямку. Вони намагаються залишити своїм спадкоємцям - можливому уряду демократичних сил Польщі, на чолі з одним з найбільш авторитетних європейських політиків Дональдом Туском - нелегку спадщину. Замість того, щоб вже сьогодні вирішувати проблеми, пов'язані з протестом польських перевізників, замість того, щоб продемонструвати власну ефективність як урядовців, замість того, щоб показати, що міф про їхню палку підтримку України - це не сторінки книжок і не палкі промови правопопулістських політиків, а реальність, вони роблять все можливе і неможливе, щоб ситуація не вирішувалась, а тільки ускладнювалась. Щоб новому польському уряду було дуже важко цю ситуацію вирішити, щоб він почав втрачати очки вже буквально у перші тижні початку одужання Польщі від правопопулістської навали.

І тут є прямий інтерес, знову електоральний, адже польське право готується до місцевих виборів, до виборів у Європарламент. Їхня головна задача - взяти реванш, створити якомога більше місцевих органів влади, які будуть в опозиції до влади у Варшаві. І до речі, треба пам'ятати, що тут ставка саме на ті воєводства, які знаходяться на кордоні з Україною, які мають стати таким собі "санітарним поясом" який не дозволить вирішувати польсько-українські проблеми в інтересах Польщі й України.

Ось такою є реальна ситуація, коли переважна більшість громадян Польщі і багато хто у Словаччині щиро співчуває боротьбі українського народу, розуміє, у якій скруті опинилася сусідня держава, як важливо всім разом вижити в умовах, які можуть завтра стати нестерпними і для поляків, і для словаків в разі успіху Росії. Треба усвідомити, що народам цих двох країн буде непереливки, вони ще згадають втрачені шанси.

В цих умовах знаходяться люди, які спекулюють на проблемах, що виникли, знищують українську економіку і можливість боротися, знищують можливості економіки власних країн. Так що це не блокада, це те саме політичне і економічне самогубство, яке ми неодноразово бачили у власній країні. Дивно бачити його в країнах, які всім своїм розквітом і успіхом зобов'язані Європейському союзу, а безпекою тим, що Україна не дає можливості росіянам прорватися до їхніх кордонів і диктувати Європі абсолютно нові правила гри. Правила, які ой як не сподобаються полякам і словакам.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.