Помилка шпигуна, багаті індіанці та правда про Тома і Джеррі - 5 книг проти обману і брехні

Джулія Ґалеф. Мислення розвідника. Як припинити обманювати себе й побачити найкраще рішення

Ця книжка буде цікавою для того, хто хоче навчитися дивитись на світ так, як його бачать розвідники. Загалом же у "Мисленні розвідника. Як припинити обманювати себе й побачити найкраще рішення" Джулії Ґалеф (К.: Наш Формат) нам допоможуть зробити власну карту мислення точнішою, прибрати фільтр упередженості й почати міркувати ясніше. Що мається на увазі, спитаєте? Ну, ясно - військова служба! Адже будь-який вояк обороняє власні міркування від загрозливих фактів. Для нього припуститися помилки — це зазнати поразки. Розвідник вивчає місцевість і складає карту. Для нього дізнатися, що він припустився помилки, — це зробити карту точнішою. Саме у такий спосіб, тобто "уточнюючи" напрямки нашого мислення, а також виправляючи його недосконалість авторка книжки - письменниця, філософиня науки, популяризаторка раціонального мислення, співзасновниця "Центру прикладної раціональності" - спираючись на дані науки й аргументи популярної культури, досліджує людську здатність до самообману. Пише вона захопливо, із цікавими історіями й переконливими аргументами навіть у таких "заряджених" темах, як зміна клімату, переривання вагітності чи регулювання обігу зброї. Відповідаючи при цьому на чимало питань. Наприклад, чому люди наполегливо обстоюють власну правоту, захищають політичних улюбленців чи релігійні погляди? Як тема вакцинування може розділити світ на ворожі табори? Чому люди стають жертвами фінансових пірамід, а іншим вдається вирватися зі структури? Авторка пояснює ці й інші феномени мислення на прикладі поведінки солдата й розвідника. "Отже, якщо ваші інстинкти спонукають вас недооцінювати правду, це й не дивно, адже вони формувалися в іншому світі, придатнішому для мислення солдата, пояснює вона. - Наш світ дедалі більше винагороджує здатність ясно мислити, особливо в довготривалій перспективі. Тут ваше щастя майже не залежить від здатності пристосуватися до життя, від ваших здібностей і від соціальної групи, у якій вам випало народитися. Цей світ дедалі більше стає світом розвідників".

Девід Ґренн Вбивці квіткової повні: таємниця індіанських убивств та народження ФБР

…Пригадується, як в історичному вестерні "Оклахома, якою вона є" Стенлі Крамера, йшлося про одну-єдину фермерку, яка самотужки протистояла нафтовим магнатам, і навіть слова не було про справжніх власників тих земель на початку ХХ століття. Натомість документальна розвідка Девіда Ґренна "Вбивці квіткової повні: таємниця індіанських убивств та народження ФБР" (К.: КМ-Букс) так само занурить читача у світ жадоби і корупції на території останнього клаптика Дикого Заходу США, але буде присвячена справжнім автохтонам, яким колись належали ці землі. Автор нагадує, як у 1920-х роках хвиля таємничих убивств та зникнень прокотилася племенем осейджів; на їхній території в Оклахомі було знайдено нафту, і вони - один з найзаможніших народів світу за доходом на душу населення. "Загал був приголомшений багатством племені, яке аж ніяк не вкладалося у загальноприйнятий образ американських індіанців, - дізнаємося ми про тодішню ситуацію. - Образ, що бере початок ще від перших позначених жорстоким ставленням контактів білих з індіанцями - первородного гріха, що ознаменував початок цілої країни. Репортери дражнили своїх читачів історіями про "осейджську плутократію" та "червоношкірих мільйонерів", з їхніми котеджами з цегли та теракоти, люстрами, діамантовими перснями, шубами та автомобілями з особистим водієм. Один із авторів чудувався з осейджських дівчат, що відвідують найкращі школи з постійним проживанням та носять найрозкішніше французьке вбрання". Тим часом знову нагадує автор, родичів Моллі Буркгарт отруюють і розстрілюють одне за одним. Та це лише початок - скоро гинути починають і інші члени племені, а також ті, хто брався розслідувати ці вбивства самотужки. І ось уже молодий директор ФБР Дж. Едґар Гувер береться за справу, яка стала однією з перших для агенції. Він наймає колишнього Техаського Рейнджера Тома Вайта і формує команду підпільних оперативників, аби розплутати цю таємницю.

Деніел Белл. Китайська модель. Політична меритократія та межі демократії

Напрочуд цікаве дослідження Деніела Белла "Китайська модель. Політична меритократія та межі демократії" (К.: Наш Формат) дозволить краще зрозуміти сучасний Китай, в якому авторитарна політична система та тотальний контроль за суспільством поєднуються зі стрімким економічним зростанням. Адже справді, всі давно вже погодилися з тим, що у світі з'явилася нова суперсила, що кидає виклик ліберальному світопорядку: Китайська Народна Республіка. І не дивно, що стрімкий економічний злет Китаю змушує звернути увагу на його політичну систему, що відрізняється від звичних уявлень про представницьку демократію і загальне виборче право. Тож автор книжки - політолог, колумніст, завідувач кафедри політичної теорії на юридичному факультеті Гонконзького університету - детально аналізує політичний устрій Китаю: механізм прийняття рішень на найвищому рівні, систему відбору кадрів та соціальну мобільність, поєднуваність з демократичними принципами, переваги і недоліки для економічного зростання. Так, наприклад, він висловлює власну думку щодо лідерства. "Лідери у бізнесі мають піклуватися про збільшення суспільних благ, якщо це впливає на прибутковість компанії, - нагадує автор, - однак в інших випадках вони не мусять бути патріотами чи прив’язувати себе до конкретного суспільства. Тому нерідко на посади керівників великих компаній призначають іноземців, навіть у країнах, що вважаються ксенофобськими, на зразок Японії. Натомість лідер політичної спільноти за будь-якого типу державного управління має походити з цієї спільноти. У минулому колоніальна влада призначала сюзеренів для управління землями за кордоном, однак сьогодні це неприйнятно. Політичний лідер має сприйматися щонайменше як патріотичний член політичної спільноти". Загалом, як бачимо, книжку написано простою і прозорою мовою, вона повертає читачів до засад політичної філософії і переосмислює їх у світлі сучасного китайського досвіду.

Майкл Бентон. Динозаври. Новий погляд

"Одне відомо точно: динозаври з’явилися в тріасовий період, між 252 та 201 мільйонами років тому. Майже в усьому іншому ми не впевнені", - заявляє автор цієї захопливої книжки, а далі все тільки цікавіше. Загалом дослідження Майкла Бентона "Динозаври. Новий погляд" (К.: Бородатий Тамарин) доводить, що динозаври, хоч і давно вимерли, все ще залишаються частиною нашого світу. "Коли саме вони з’явилися, у ранньому чи пізньому тріасі? – не вгамовується автор. - Яким був світ, коли вони вийшли на сцену? Чи проторували вони шлях до панування в глобальній екосистемі відчайдушною боротьбою з іншими тваринами або ж їм просто пощастило посісти своє місце? Всі ці теми були актуальними у 1980-х, коли я починав кар’єру палеонтолога". Слід додати, що не менш актуальними ці теми залишаються й сьогодні, адже за останні двадцять років вивчення динозаврів перетворилося на справжню наукову дисципліну. Нові технології розкрили секрети, приховані в доісторичних кістках, які раніше годі було передбачити. Наприклад, тепер ми можемо визначати колір динозаврів, силу їхнього укусу, максимальну швидкість і навіть те, чи піклувалися вони про дитинчат. Тож у цій книжці її автор - провідний світовий палеонтолог, професор Бристольського університету - розповідає, як найновіші винаходи змінюють наше уявлення про динозаврів, перетворюючи палеобіологію зі сфери туманних припущень на одну з найточніших біологічних наук. Серед іншого розповідається також про те, як знаходять і розкопують останки динозаврів, і як за скам’янілими рештками реконструюють їхні кольори, зріст, раціон та поведінку.

Енджела Макаллістер. У світі оповідок про тварин. 50 казок, міфів і легенд

Авторка цієї книжки недаремно застерігає, що деякі казки у ній можуть містити елементи жорстокості, тому слід зважати на це перед читанням дітям. Зрештою, хоч і не бувши присвячена цій темі, але книжка Енджели Макаллісте "У світі оповідок про тварин. 50 казок, міфів і легенд" (К.: Книголав) могла б бути оздоблена докладнішою "засторогою" щодо жорстокості у світі казок. Адже у давні часи, коли писалися класичні сюжети, перероблені згодом для нашого "вегетаріанського" сьогодення, дітей не особливо брали до уваги як членів родини, не кажучи вже про частину суспільства. Це були маленькі дорослі недоконаного роду і невизначеної статі, тож прикрашати для них реальність у своїх творах автори казок не бачили потреби. Одним словом, казки були жорстокі, тобто "життєві". Так само в контексті нинішньої "нової щирості", яка вкотре виходить на "гуманітарний" ринок, старі сюжети на зразок історії про злого Вовка і бідну Червону Шапочку набувають зовсім іншого вигляду. Тим паче бувши ілюстровані сучасною (емансипованою, як сказали б допіру) художницею. На вигляд таке новітнє моралізаторство іноді буває цілком слушне, ба навіть симпатичне. Наприклад, міркування про те, що було б, якби Вовк не зустрів ту саму Червону Шапочку. Він би не загинув! Про це, погодьмося, донедавна ніхто не замислювався. Хоча, всі ми, якщо чесно, іноді трохи співчували деяким героям дитячих оповідок, задуманим як "погані" - тому самому Вовку, або коту Томасу з мультфільму "Том і Джеррі", якого зазвичай дурило і принижувало мишеня. Загалом з цією книжкою ви маєте змогу здійснити довколасвітню мандрівку з 50 найулюбленішими казками про великих і малих істот, адже перед нами спражня ілюстрована колекція казок, міфів та легенд про тварин: тут і давно відомі класичні казки про трьох поросяток і бридке каченя, й екзотичні легенди про койотів, мулів та мурах. Жваві перекази авторки оживають в ілюстраціях румунської художниці Ейч, захоплюють і переносять читачів у дивовижний світ тварин. До речі, авторка пише також під псевдонімом Лулу – саме так, згадаймо, звали дівчину з пісеньки Олександра Вертинського, яка гралася з мавпочкою на екзотичному березі його далеких, ще київських марень.