Посол Естонії Кууск: Ми знаємо, як це - бути під російською окупацією під час війни - це божевілля. І тому не залишимо на самоті Україну

Передусім я дякую усьому естонському народу за підтримку, яку ми від нього отримуємо. І особливо уряду Естонії за допомогу, яку ми отримуємо у цей дуже складний, і, я б навіть сказав божевільний час. Бо ніхто собі навіть уявити не міг, що щось схоже може статися в Європі у 2021-му році. Тому я передусім ще раз хочу подякувати усім естонцям. Отже, моє перше запитання до вас буде таким. Прем’єр-міністерка вашої країни Кая Каллас у понеділок після зустрічі із канцлером Німеччини Олафом Шольцем сказала, що Естонії потрібна більша присутність НАТО в естонському небі, на естонській землі, і на естонському морі. Чи значить це, що зараз існує реальна загроза для Естонії збоку Росії. Тобто, може ваша розвідка має якусь інформацію про можливий напад на Естонію?

Дякую. Але я передусім, звісно, хочу подякувати усім українцям. Те, що ви зробили, і те, що продовжуєте робити… це просто дивовижно. Ви захищаєте власну країну. Але не тільки. Ви захищаєте вільний світ. А якщо говорити про Естонію і російську загрозу, то вона, фактично, існувала протягом десятиліть. І ми знаємо, що вони мали… і продовжують мати плани щодо нас. Ці плани проти нас вони навіть відпрацьовували під час військових навчань – наприклад, навчань "Захід". Повномасштабна війна розпочалася 24 лютого. До речі, це сталося на день незалежності Естонії. Тому, таким чином Росія особисто образила нас. Усе це показує там, що, мабуть замало мати в Естонії на ротаційній основі тільки один батальйон із Великої Британії й Франції, а також Данії. Нам потрібна більша присутність союзників в Естонії для того, щоби протистояти цим загрозам. Але, як я вже сказав, ми ще з дев’яностих років знаємо про те, що Росія виношує щодо нас плани. І вони навіть проводили військові навчання згідно з цими планами.

Пане посол, ви щойно сказали, що загроза існувала, і загроза існує. Що ви маєте на увазі?

Ми завжди намагалися дістати інформацію про російські, плани, військові плани. А також про стан їхніх збройних сил. Наприклад у нашій розвідці ходить жарт. Зрештою, це не зовсім і жарт, але реальність. Він про те, що в роботі естонської розвідки є три пріоритети – Росія, Росія і Росія. Тому ми ніколи не мали і не маємо зараз ілюзій про те, що тільки одна сила може представляти загрозу для Естонії, і взагалі для цього куточку світу. І це - Росія.

Прем’єр-міністри країн Балтії, Естонії, Латвії та Литви минулої п’ятниці зустрічалися у Ризі, наскільки я знаю. Вони обговорювали спільні цілі на саміті НАТО в Мадриді. Цей саміт в Мадриді запланований на кінець червня цього року. Що це за спільні цілі, зважаючи на те, що ви вже члени Альянсу?

По-перше, і я про це вже трішки говорив. Це посилення східного флангу НАТО. Нашим трьом країнам Балтії потрібна більша військова присутність. Але не лише. Окрім цього, і я вважаю це дуже важливим, нам потрібно посилити чорноморський регіон. Це, якщо говорити про НАТО. Такі дії допоможуть також і Україні. Плюс, дуже важливо, щоб політика "відкритих дверей" НАТО продовжувалася і далі. При цьому ми маємо на увазі Україну. І ми заохочуємо Україну продовжувати втілювати в життя ваші НАТОвські амбіції. Плюс, очевидно, що тут йдеться також і про наших скандинавських сусідів. Вони зараз теж побачили, що, маючи такого сусіда як Росія, нейтралітет – це не варіант.

Естонія є членом НАТО ще з 2004-го року, якщо я правильно розумію. Зважаючи на ваш досвід, чому Україні потрібно стати членом НАТО?

Тому що тоді не буде дилем про те, чи у випадку потреби ми повинні застосовувати свої війська, а не лише надавати якусь допомогу. Тоді ми матимемо конкретну ситуацію, і конкретну картину. На мою думку, наразі, і це мене трішки засмучує, зараз ми більше говоримо про те, що НАТО не робить. Натомість ми повинні зосереджувати свою увагу на тому, що НАТО робить. І на тому, що роблять країни-члени НАТО. Більшість із них надають Україні зброю. І, на мою думку, це досить непогана зброя. Щоразу краща та краща. І більша. При цьому вони є членами НАТО. Тому, потрібно сказати, що саме завдяки тому, що Естонія є в НАТО, ми можемо надавати Україні величезну кількість зброї, яку маємо.

До речі, яку саме зброю ви постачаєте… постачали і, можливо, постачатимете найближчим часом?

Очевидно, що ми зосереджені на постачанні протитанкового озброєння. Ми відправляємо дуже багато різноманітної протитанкової зброї. Вона є дуже ефективною. А ваші військовослужбовці також показали, що можуть вправно її використовувати. Я не буду перераховувати те, які саме види ми надали. Але ви вже їх маєте. І мушу вам сказати, що мене самого дуже здивувало те, як багато зброї ми змогли передати Україні.

Дуже дякую, пане посол!

Ми маємо більше… І плюс до цього – артилерія. Ми також продовжимо надавати вам артилерію.

Це те, що залишилося ще з радянських часів, чи це НАТОвська зброя?

Деяка справді залишилася з радянських часів. Але протитанкове озброєння – сучасне. Скажімо так – це озброєння за стандартами НАТО. Зараз ви модернізуєте свої збройні сили.

Дуже, дуже дякую! Всього лише кілька днів тому Естонія приймала у себе велике навчання з кібербезпеки. На ньому були присутні представники близько тридцяти країн. Чому для вас так важливо проводити такі кібернавчання?

Перший кібернапад на наші державні структури відбувся вже дві тисячі сьомого року. І це зробила Росія. Тобто, тоді ми самі відчули, що означає, коли хтось хоче завдати шкоди вашій інфраструктурі в інтернеті та вивести її з ладу. Тому, з того часу ми багато працювали над тим, щоб покращити наші вміння і мобілізувати для цього наших союзників. Оскільки паралельно із кінетичною війною Росії проти України, яка триває саме в цей момент, а ми в ній підтримуємо саме Україну… паралельно із нею є також кіберзагроза, і тривають кібератаки. І не все ми можемо побачити. Ми також не все можемо відвернути, бо воно просто невидиме. Тож справді дуже важливо також мати і такі засоби протидії. І я дуже радий, що в лютому ми нарешті ухвалили угоду яка дозволила Україні приєднатися до Об’єднаного центру з передових кібертехнологій у Таллінні. Ласкаво просимо. Я вважаю, що і для України це великий крок уперед.

Чи може Естонія прямо зараз повністю позбутися залежності від російських енергоносіїв?

Ми здатні це зробити. Ми удосконалили наш енергетичний зв’язок із Європою. Але при цьому мусимо визнати, що Україна зробила це навіть швидше ніж ми собі запланували. Ви просто взяли та приєдналися до європейської сітки. І це працює. А ми досі ще тільки повинні це зробити. При цьому, ми продукуємо власну електроенергію. Можемо купувати її в північних країн. У нас є власні нафтові шельфи. Нам не потрібно купувати в Росії вугілля. А якщо говорити про російський газ, то його на нашому ринку дуже мало, лише обмежена кількість. Газ ми можемо отримувати у зрідженому вигляді через порти. Незабаром навіть плануємо разом із Фінляндію побудувати новий такий порт. Але на цю мить нам допомагає Литва. А нафту ми можемо купувати на світовому ринку та доправляти танкерами. Тому це для нас не проблема. Ми маленька, компактна, гнучка країна.

Пане посол, як ви гадаєте – чи об’єднана зараз Європа?

Я думаю, що зараз Європа більш об’єднана ніж, ми очікували. Чи вона досконала? Чи вона ідеальна? Мені здається, що завжди можна робити краще. У Брюсселі дуже часто відбуваються суперечки про те, я не буду називати їх битвами, щоб країни переконали одна одну в тому, що ми можемо робити більше і швидше для того, щоб Україна долучилася до нас. Попри це, я все-одно сказав би, що ми об’єднані.

Але битви все-одно тривають?

Звісно! Це – демократія. Це – демократія. Ми не можемо диктувати більшим. А більші не можуть диктувати свої умови компактнішим країнам, на кшталт нашої. Ми повинні переконувати. Ми повинні сперечатися. Ми повинні продовжувати спілкуватися. І деякі речі, які ще два місяці тому… два тижні тому здавалися неможливими, зараз стаються.

Так, направду. Пане посол, кілька днів тому естонський парламент визнав російські воєнні злочини в Україні геноцидом. Тож моє питання таке – чому менші країни, приміром, Естонія, Латвія, можуть це робити, а не лише про це говорити? А інші Європейські країни говорять, але трішки побоюються це робити. І шукають різні пояснення для того, щоб не робити цього.

Я б порівняв це із кораблями в морі. Менші та швидші можуть маневрувати швидше за великі нафтові танкери або за, наприклад, авіаносці. Дуже часто саме менші кораблі ведуть за собою інших. Наприклад, перша країна, яка визнала незалежність Естонії, була Ісландія. Найменша країна-член НАТО. Одна з найменших країн у Європі. Тому це наш метод. Ми всі речі називаємо власними іменами. Мені здається, що це важливо. По-іншому ми не можемо робити. Якщо ми намагатимемося обмежити свої позиції, то втратимо власні цінності, і втратимо ці ж позиції. Ми просто повинні говорити прямо.

Це ж так само і з постачанням зброї до України… Тобто, меншим країнам легше робити це, аніж більшим?

Це також залежить від вашого географічного розташування. Окрім того, питання ще й у цінностях. Я вже кілька разів наголошував на тому, що ми не залишимо на самоті демократію, на яку напали. Бо нас самих покинули на самоті ще в тисячу дев’ятсот тридцять дев’ятому році. Тоді ми втратили свою незалежність.в. Повторення такого божевілля ми зараз бачимо, наприклад, у Бучі. Тож, по-перше – це цінності. Але, окрім того – ми знову повертаємося до загроз, які ми відчуваємо відтоді, як повернули собі незалежність у тисячу дев’ятсот дев’яносто першому році. Тому кожен танк, який українці зможуть підбити за допомогою "Джавелінів", отриманих від нас, зменшуватиме загрозу проти нас.

Дуже дякую. А якщо говорити про біженців. Ми знаємо, ви знаєте, я знаю, усі знають про те, що зараз по всій Європі дуже багато біженців. Є вони і в Естонії. Чи можете ви сказати скільки саме українців є у вашій країні.

На сьогоднішній ранок ця цифра складає понад тридцять три тисячі… А це понад два відсотки від загальної кількості населення Естонії. І зараз вони дедалі частіше приїжджають до нас через Росію. Спочатку їх туди депортували. Але декому вдається втекти до Естонії. Тож, кількість доволі велика. Але ласкаво просимо. Ми знаємо, що вам зараз потрібно.

Вони живуть у тимчасових притулках чи в сім’ях?

Насправді, по-різному. Ми приготували для них місця для проживання. Я знаю про один великий пором, який зазвичай курсує між Естонією, Швецією і Фінляндією. Ось такий пором із приватними кімнатами, телевізором і столом ми віддали українцям. Він не дуже зручний… Але ми використовуємо такі речі, як тимчасове місце для проживання. Окрім того, багато людей просто віддають свої квартири. Ними можна користуватися безплатно. Наприклад, навіть наш колишній президент Тоомас Гендрік Ільвес віддав свій будиночок на фермі для однієї української сім’ї із Харкова.

Пане посол, я впевнений, і сподіваюся, ні я знаю, що ви також впевнені в тому, що Україна переможе в цій війні, і це станеться вже зовсім скоро. Але, Україна після цієї війни стане іншою. І Європа стане іншою. Але наскільки іншою буде Європа?

Я думаю, що вона дуже зміниться. Ми вже ніколи не повернемося до 24-го лютого. На мою думку, деякі міжнародні організації повинні будуть повністю змінитися. Наприклад, якщо говорити про ОБСЄ. Яку роль відіграє ця організація? Вона не допомогла відвернути війну. Або, наприклад, ООН, її Рада Безпеки. Тобто, це стосується не лише Європи. ООН також не допомогла відвернути велику війну в Європі. Тому я думаю… я думаю, що безпекова картина, міжнародні взаємини, механізми, які використовують в такого роду ситуаціях… потрібно створити щось нове. Потрібно вигадати якість нові шляхи. Бо інакше… альтернатива завжди є. Ми повинні посилювати власну безпеку. Вільний світ повинен тісніше взаємодіяти, і країни в ньому повинні більше підтримувати одна одну.

Дуже дякую, пане посол. Це було моє останнє запитання вам. Дякую, що доєдналися до мене сьогодні. І зараз ви маєте нагоду звернутися до українського народу. Будь ласка, скажіть кілька слів.

Українці, ми робите чудову роботу. Ми всі вами захоплюємося, Але ми не просто захоплюємося, сидячи. Ми підтримуємо вас. Надаємо вам військову допомогу. А також гуманітарну. Прості естонські люди не просто бажають вам добра. Вони відправляють вам медичне обладнання… Різні речі, які вам зараз потрібні. Ми з вами...