"При найгіршому сценарії була б друга Угорщина". Що чекає Польщу з новим урядом та як це змінить дружбу з Україною

Про що у тексті:

• Боротьба ПіС та "Громадянської коаліції" й особливості польського парламенту 
• Маніпулятивний референдум провладної ПіС та бойкот поляків
• Найгіршого не сталося. Що чекає Польщу далі та чому все не так погано для України

15 жовтня Польща електорально вибухнула. Жорстка передвиборна кампанія провладних та опозиційних сил, які висувалися до парламенту, увінчалася рекордним результатом явки з часу незалежності країни – віддати свій голос до виборчих дільниць прийшли аж 73% поляків. Вибори 2023-го у Польщі вже охрестили найважливішими у цілому поколінні. 

Вранці 17 жовтня Державна виборча комісія Польщі завершила підрахунок 100% бюлетенів. Відтак партія влади "Право і Справедливість" (ПіС) отримала найбільшу підтримку – понад 35,4% голосів. Проте аби сформувати новий уряд, цього недостатньо. Наступні три сходинки зайняли опозиційні політичні сили – "Громадянська коаліція" з майже 30,7%, "Третій шлях" з понад 14,4% та "Нова лівиця" з 8,6%, які оголосили, що створять коаліцію. 

Вперше за вісім років у Польщі змінюється влада. Водночас президент Польщі Анджей Дуда раніше заявив, що надасть право формувати коаліцію політсилі, яка набрала найбільше голосів. 

Боротьба ПіС та "Громадянської коаліції" й особливості польського парламенту 

"Для нас це успіх, справді… Найгірше – позаду, владі ПіС настав кінець. Демократія і свобода перемогли", – заявляв про результати екзитполів лідер ліберальної опозиції Дональд Туск під час виступу ввечері неділі, 15 жовтня, цитує його DW. Політик назвав себе найщасливішою людиною на світі. 

Фото: Reuters

Національно-консервативна партія "Право і Справедливість", яка вже вісім років перебуває при владі, хоч і здобула кращий, ніж у конкурентів, результат, але не змогла отримати більшість. А у порівнянні з минулими виборами 2019-го політсила Ярослава Качинського втратила близько пів відсотка голосів. Сам лідер, виступаючи перед прибічниками ввечері неділі, назвав результат великим успіхом та підкреслив, що це вже четверта перемога ПіС поспіль. 

Фото: з відкритих джерел

"Ми не допустимо, щоб Польщу зрадили, щоб вона знала поразки й втратила найцінніше, що є в історії нації – право самостійно вершити власну долю", – заявив тоді Качинський, а до опонентів він звернувся зі словами, що попереду їх чекають дні боротьби та напруженості. 

Польський парламент складається з двох палат – 100-місцевого Сенату (верхня палата) та 460-місцевого Сейму (нижня палата). Очолювана експрем'єром Польщі та колишнім президентом Європейської Ради Дональдом Туском "Громадянська коаліція", до якої входять, крім очолюваної ним партії "Громадянська платформа", ще дві невеликі політсили, не надто відірвалася від ПіС. Потенційними її партнерами по коаліції є "Третій Шлях" та "Нова Лівиця", що у підсумку дозволить їм отримати у складі нового Сейму впевнений потенціал у 248 мандатів. Натомість партія Качинського може розраховувати на 194 мандатів, а для коаліції їй потрібно щонайменше 231 мандат. Її єдиний потенційний коаліційний партнер – ультраправа партія "Конфедерація", яка сподівалася на успіх, програла.

У Сенаті ПіС, яка й раніше там не мала більшості, втратить понад 10 мандатів, й буде представлена 34 сенаторами. Опозиція своєю чергою здобуде переважну більшість з 66 сенаторами. Блок "Громадянська коаліція", ймовірно, матиме 44 мандати, ставши найчисельнішою фракцією у верхній палаті. "Нова лівиця" може мати 9 представників, а "Третій Шлях" – 8. Ще п'ять мандатів отримали кандидати, які були погоджені в межах так званої сенатської угоди між "Громадянською коаліцією", новими лівими та "Третім Шляхом". 

В уряді Польщі Сейм за своїми функціями домінує над Сенатом. Останній має право законодавчої ініціативи, проте не може в односторонньому порядку накладати вето на законодавчі акти та не має контролю над виконавчою владою, як це дозволено нижній палаті. Як пояснює Національний інститут стратегічних досліджень, Сейм, наприклад, може висловити вотум недовіри уряду або конкретному міністру, призначати слідчу комісію для розслідування певної справи, робити запити до голови та членів уряду тощо. Окрім того, Сейм впливає безпосередньо на процедуру затвердження прем'єр-міністра. Попри те, що глава парламенту формально призначається президентом, його має схвалити Сейм. Зазвичай це кандидатура, представлена лідером партії, або погоджена коаліцією, з більшістю місць у палаті. 

Маніпулятивний референдум провладної ПіС та бойкот поляків

Для мобілізації своїх прихильників партія влади "Право і Справедливість" разом з урядом вирішили провести у день виборів національний референдум. На голосування винесли чотири питання, формулювання яких експерти та ЗМІ назвали відверто маніпулятивним. 

У своїх громадян польська влада запитувала про те, чи підтримують ті продаж держактивів іноземним компаніям, що призводить до втрати контролю самими поляками над стратегічними секторами економіки. Також про те, чи підтримують вони прийняття тисяч нелегальних іммігрантів з країн Близького Сходу та Африки, примусовий механізм якого нав'язала європейська бюрократія. Ще два запитання стосувалися підняття пенсійного віку для чоловіків та жінок до 67 років та ставлення до ідеї ліквідації стіни на польсько-білоруському кордоні. 

Імовірно, референдум допоміг владній політсилі мотивувати свій електорат прийти на вибори. Та водночас він підштовхнув і її опонентів, у яких з'явилося не просто обурення, а бажання покласти цьому край. Виборці опозиційних партій вирішили бойкотувати референдум, відтак у голосуванні брали участь здебільшого прихильники ПіС та "Конфедерації", понад 95% яких відповіли "ні" на поставлені питання. Попри рекордну явку на виборчих дільницях у 73% участь у референдумі взяли лише 41% поляків. 

Найгіршого не сталося. Що чекає Польщу далі та чому все не так погано для України

Безпрецедентна висока явка на цьогорічних парламентських виборах у Польщі показує, що опозиція виграла мобілізаційну кампанію, зробивши нарешті те, чого їй не вдавалося упродовж кількох минулих передвиборчих перегонів – надихнути своїх прихильників прийти на дільниці та проголосувати, каже у коментарі Еспресо політтехнолог, член правління Polish Public Relations Association Михайло Красюк. Водночас провладна партія "Право і Справедливість" все ж отримала відносну більшість голосів, тому скоріше за все президент Анджей Дуда запропонує їй створити коаліцію. 

Фото: Getty Images

"Навіть якщо вони покличуть "Конфедерацію" до коаліції, голосів для того, що провести свій уряд в парламент, не вистачає. Тому вони зараз будуть намагатися домовитися з поодинокими депутатами з інших партій, щоб ті перейшли на їхній бік, аби якось таки сформувати ситуативну більшість. Якщо їм цього не вдасться, то все залежатиме від президента, чи запропонує він опозиції створити уряд. Зараз Польщу чекає кілька тижнів непевності, що буде далі", – пояснює експерт. 

Оскільки президент Польщі – виходець з "Права і Справедливості", він може не запропонувати опозиції формування коаліції, а ПіС буде триматися за владу до останнього, аби всіма шляхами відтягнути ситуацію до перевиборів, вважає Михайло Красюк. Відтак, подальша доля нового польського уряду залежатиме від рішення Дуди та політичного таланту перемовника Туска. 

Загалом експерти вважають, що з новою владою у Польщі покращаться відносини з Європейським Союзом. Позаяк Дональд Туск був колишнім президентом Європейської Ради, він не влаштовуватиме розбірки заради розбірок. Крім того, у країни стануть кращі відносини з Німеччиною, з меншим вмістом агресії та ворожості, пише "Голос Америки". 

А ось для України та її відносин із сусідом у контексті створення "свіжого парламенту" не все так погано. Кардинальних змін очікувати не варто, оскільки найгіршому сценарію суджено було не збутися. За словами політтехнолога, це коли б "Конфедерація" змогла набрати достатню кількість голосів, щоб створити коаліцію з ПіС та ввійти в уряд. Цього не сталося, партія набрала значно менше голосів, ніж сама сподівалася та ніж їй прогнозували соцопитування напередодні виборів. Тому у конфігурації майбутнього польського парламенту ця політсила вже ні на що не впливає. 

"Щодо України буде, можливо, більше системності та менше емоцій. ПіС характеризувалася тим, що дуже орієнтувалася на громадську думку, їх дії залежали суттєво від коливань цих настроїв. "Громадянська Платформа" більш системна та більш бюрократична у доброму значенні цього слова. 

Я дуже радий, що цього найгіршого сценарію не сталося. Тому що реально у конфігурації коаліції ПіС з "Конфедерацією" тут була б друга Угорщина. І те, яку риторику стосовно України в останні тижні перед виборами "Конфедерація" взяла на озброєння, й те, що вона з тріском програла, означає, що поляки не повелися на ці прокремлівські наративи. Тому не все ще втрачено", – зазначив Михайло Красюк. 

На думку деяких політологів, з приходом нової влади у Варшаві українське питання стане менш політизоване, і, ймовірно, вдасться розв'язати конфлікт довкола експорту українського зерна до Польщі. До того ж кращі позиції в ЄС дозволять сусідці ефективніше просувати й українські інтереси. 

Водночас, зауважив журналіст Віталій Портников, провал правлячої партії у Польщі робить неможливим створення антиєвропейської осі Варшава – Будапешт – Братислава. Євроскептичні позиції Угорщини та Словаччини навіть, якщо Фіцо зможе сформувати стабільний уряд у своїй країні, будуть підірвані програшем партії "Право і справедливість" на польських виборах до парламенту. 

"Останні вісім років були непростими для Польщі. Багато хто порівнював цю країну з сусідньою Угорщиною Віктора Орбана і попереджав, якщо правим популістам вдасться закріпитися при владі ще на один термін, то це остаточно завершить період орбанізації Польщі та призведе до того, що країна втратить свою важливу роль і можливості.

Тепер після правління партії "Право і справедливість" Польщу потрібно буквально лікувати. Лікувати її судову систему, претензії до якої є в Європейської комісії та багатьох інших країн Європи, які б хотіли повернення Польщі на демократичні рейки незалежності судової системи. Лікувати її суспільні медіа, які за останні вісім років перетворилися на справжній рупор влади замість того, щоб бути рупором суспільства", – вважає Портников.

Так само доведеться змінювати ситуацію й у стосунках з Україною. Адже останніх вісім років були часом перманентної кризи у польсько-українських взаєминах, додає журналіст.

Поки ж післявиборча тяганина у поляків та очікування, яким все ж таки буде новий уряд, триватиме близько місяця. Опозиційні політсили, головною спільною рисою яких є бажання усунути від влади "Право і Справедливість", також мають чимало розбіжностей між собою – у питаннях економічних, світоглядних тощо. Попри успіх мобілізації своїх прихильників на виборчих дільницях 15 жовтня, залишається питання, чи зможуть вони перекувати отриманий результат й скористатися ним так, щоб отримати шанс створити новий уряд та втримати його, не розсварившись.