Про лист із Вашингтонського обкому та про господарську політику

З початку року це була "стабільна" сума $1,25 млрд, яка гарантовано з’являлась у бюджетній звітності Мінфіну та звітності про валютні резерви НБУ. У серпні щось відбулось. Платіж затримали без явних причин. Валютні резерви та бюджетні доходи відразу просіли, а  валютний ринок помітно хитнуло.

Про те, що відбувається ми, прості смертні, взнали набагато пізніше, коли з’явилась звітність. Але по активностям навколо Коломойського, Міноборони та поспішним прийняттям є-декларацій було зрозуміло, що щось таки відбувається. Коли приїхав дядько Блінкен (і до того часу прості смертні вже взнали про "пропущені" $1.25 млрд) – все стало на свої місця. Багато було здогадок про що він там говорив з нашим керівництвом, чи то про є-декларації, чи то про Коломойського. Але останній лист із Вашингтонського обкому показав, що все набагато серйозніше.

Для розуміння, вимоги МВФ у порівнянні з тим, що виклали у тому листі із Вашингтону – це просто дитячий садок, молодша група. Головне, чим опікується МВФ це зведення балансів, щоб витрати були по наявним ресурсам і щоб притоки валюти хоч приблизно збігались з відтоками. Усі інші "вимоги МВФ" додавались в причепі і як правило не були пріоритетом. Проблеми з виконанням вимог МВФ, як правило, були через те, що зведення балансів робить боляче широким масам населення, бо це тільки індексувати соціалку легко, а назад "провертати фарш" дуже важко. 

Той лист із Вашингтону натомість дуже чітко робить акцент на інституціях та державному адмініструванні, що на цей раз буде критично боляче саме для еліт, а не для широких мас і це, не побоюсь цього слова, може бути game changer. 

Це дуже цікавий розвиток подій, бо до серпня наші західні партнери усі "нюанси" внутрішнього життя умовно відкладали в папочку "неначасі" і це виглядало дуже дивно.  Перші дзвіночки про зміну вітрів були помітні вже у Лондоні на конференції. Але щоб вже у серпні смикнути за фінансову допомогу і у вересні публічно (!) розвісити на усіх стовпах такий чутливий список вимог – це дуже крутий поворот. 

Картину доповнює те, що у вересні в Київ прибула новий посол ЄС Катарина Матернова, яка дуже симпатизує Україні, але і добре орієнтується, що тут до чого (так про неї відгукуються). А 14 вересня Білий Дім призначив спецпредставника з відбудови України Пенні Пріцкер. Тобто вже є конкретні люди, які мають повноваження занурюватись в деталі і мають шалений вплив на половину доходів нашого бюджету, яку ми отримуємо у вигляду грантів та кредитів від США та ЄС.

Господарська частина (поки це не стосується економіки) починає набувати певних обрисів. Не можу сказати, що ця картинка в рожевих тонах, бо мова йде про нагляд і контроль за тим пирогом, який нам виділяють. Натомість поки нічого не відомо про те, як ми будемо ростити наш власний пиріг національного багатства. Але хоча б про підходи в організації господарської частини з боку наших західних партнерів вже хоч щось проясняється. 

З того всього, що видно із загально доступних джерел, виглядає, що нас можуть чекати дуже інтенсивні зміни в частині облаштування господарської діяльності країни (вибачте, про економіку щось сказати язик не повертається, бо вся тема навколо розподілу, а не створення). Сподіваюсь, скоро додасться більше ясності саме у напрямку економіки, бо нам це критично потрібно.

**

Джерело

Про автора: Дмитро Боярчук, очільник аналітичного центру CASE-Україна

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.