Путін без Путіна

Ось так візьме й купиться на чергову маніпуляцію. І кинеться влаштовувати переговори "військових" про припинення війни Росії проти України без Путіна…

Нагадаю, що днями на пресконференції для білоруських ЗМІ Лукашенко, як зазвичай, наговорив сім мішків гречаної вовни. Серед іншого, запросив Байдена до Мінська, аби той мав нагоду зустрітися там з Путіним. Але найбільшого резонансу набуло припущення білоруського недодиктатора про те, що російсько-українська війна могла б завершитися переговорами без участі його російського господаря. Взяли б і сіли за стіл якісь ефемерні військові, поговорили, потиснули одне одному руки й квит…

По-перше, — які "військові"? Кому з російських стратегів подасть руку людина, яка поважає сама себе? Шойгу, — одному з ініціаторів та підбурювачів до вторгнення в Україну? Напівграмотному Герасимову, котрий мріє про те, що "Росія більше ніколи не буде приниженою"? Суровікіну – сирійському "м'яснику", який за період свого короткого командування СВО в Україні закидав мирні міста ракетами, а у прифронтових зонах практикував тактику випаленої землі? Чи, може, напівлегітимний Пригожин, зі своєю "армією" зеків? Оця "чудова" російська військова "еліта" – це воєнні злочинці, вони заслужили лише одного потиску рук – конвоїра, який одягатиме на них наручники для доправлення до зали міжнародного суду.

"Чудова" російська військова "еліта" – це воєнні злочинці, вони заслужили лише одного потиску рук – конвоїра, який одягатиме на них наручники для доправлення до зали міжнародного суду

Читайте також: Пригожин готується мочити головного оленевода Росії

По-друге, у кредитній історії Путіна вже був один фінт з підставою. Це коли він 2008 року, прагнучи будь-що зберегти владу і формально виконати вимоги конституції РФ, благословив на вибори президента Дмитра Медведєва. При цьому сам залишився прем'єр-міністром (фактичним главою тодішньої російської держави). Хтось особливо вірив у повноту повноважень Медведєва? Та, звісно, ні. Всі чудово знали, хто насправді ухвалює рішення, і хто обов'язково повернеться, щойно каденція маріонетки добіжить завершення. А каденція була напрочуд "плідною". Саме під час "президентства" Медведєва Путін реалізував перший етап свого маразматичного плану відновлення СРСР – Росія напала на Грузію й анексувала частину її територій. Формально – без Путіна…

У кредитній історії Путіна вже був один фінт з підставою. Це коли він 2008 року, прагнучи будь-що зберегти владу і формально виконати вимоги конституції РФ, благословив на вибори президента Дмитра Медведєва

По-третє, і, мабуть, найзнаковіше у цій дивній заяві Лукашенка. З неї випливає, що у Росії допускають варіант "без Путіна", хай навіть як частину маніпулятивного плану. Сам господар кремля, видається, вже втямив, яку катастрофічну авантюру він затіяв, зважившись на повномасштабне вторгнення в Україну. Провал на всіх фронтах – воєнному, дипломатичному, економічному, не кажучи вже про іміджевий, — бовваніє перед очима кремлівського старця як невідворотність долі. І тому він "погодився" з Лукашенком, коли той, зазираючи у вічі господарю, розіграв сцену з перепрошуванням за оту "необачну" заяву. "Я разделяю ваши позиции и подходы, вы знаете", - відповів Путін.

Читайте також: У Росії пропонують розстрілювати командирів-невдах

Тобто зовні все виглядає геть респектабельно. Путін самоусувається (або його усувають, що, звісно, прикро для самого ВВП) від переговорів, а, отже, від відповідальності за скоєне, разом з соратниками (Шойгу або Ковальчуком) ховається десь у тайзі з шаманами або у комфортабельному шале на Байкалі, а тим часом якісь "віртуальні" генерали докладають зусиль, аби все "розсмокталося". І креативненько ж, цілком у стилі Єльцина, коли той передавав владу "окуркові": "Я устал, ухожу...".

У Росії допускають варіант "без Путіна", хай навіть як частину маніпулятивного плану. Сам господар кремля, видається, вже втямив, яку катастрофічну авантюру він затіяв, зважившись на повномасштабне вторгнення в Україну

Але мусимо розуміти, що осібний Путін — це втілення "колективного Путіна". І навіть у випадку, коли нинішній "цар" відійде від справ, у системі влади залишаться ті, на кого він опирався. Здебільшого, ефесбешні генерали, віддані й "вождю", й злочинній мафіозній структурі, яка править Росією. Послуговуючись такими важелями, Путін "у доміку" надалі залишиться в осерді ухвалення рішень.

Однак у Москві чудово розуміють, що гра у "зволікання" завершується. "Воєнкори", на кшталт Гіркіна, вже називають конкретні дати контрнаступу ЗСУ, у результаті якого мета України – кордони 1991 року – стане реальністю без перемовин. Цьому посприяє новітня зброя від Заходу і свіжі, фахові бійці, підготовлені для роботи з нею. Не забудьмо, — якщо прогнозований травневий наступ буде успішним, то 97 відсотків "другої армії світу" (за оцінками британського міністра оборони, саме стільки військ залучено до СВО) буде знищено.

Читайте також: Пригожин і "нова Ялта"

З іншого боку, — в реальному часі вже почався процес розвалу Росії, хоча референдуми про незалежність окремих її регіонів розпочалися віртуальним голосуванням 16 лютого. Форум вільних народів Росії (The Free Nations of Russia Forum – FNRF) під гаслами "Досить годувати Москву!", "Досить вмирати за Кремль!", "Голосуй за Незалежність своєї республіки! Обирай щасливе майбутнє для себе і своїх дітей!" проводить інтернет-плебісцит у Кенігсберзі, Інгрії, на Уралі, в Сибіру та на Кубані.

Тому черговий фарс кремля про "Путіна без Путіна" приречений на провал. Умови та учасників переговорів диктуватиме Київ та члени антипутінської коаліції. А Путін, — якщо, звичайно, його не приберуть типово російськими методами, — відповідатиме як головний воєнний злочинець у Гаазі. І Лукашенко теж, і не в статусі свідка…

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.