Роман Безсмертний: Cпроба підписати Харківські угоди-2 призведе до катастрофи

Пане Романе, ми бачимо як росіяни піднімають ставки, йдеться про публічну площину, а саме про статтю Дмітрія Мєдвєдєва, в якій вони виголошують свій ультиматум, про те, що вони не бажають говорити з Києвом, а бачать співрозмовником лише США.

Що викликало необхідність такого прискореного візиту Вікторії Нуланд до Москви? Тут є два фактори: агресивна поведінка Росії, щодо Донбасу і агресивна поведінка Китаю. І перший, і другий фактор було легко спрогнозувати, адже вони дуже добре лягають в логіку тієї стратегії, яку останні роки вибудовують Пекін і Москва. Не будемо зараз торкатися Китаю, хоча це насправді впливає на те, що відбувається в Україні. Безумовно, той факт, що вихід статті експрезидента та експрем’єра РФ, а нині заступника голови Ради Безпеки РФ Мєдвєдєва збігається в часі із візитом Нуланд та зустрічами з Рябковим і Козаком, показує нам, що однією з ключових тем візиту була тема війни на Донбасі. Кремль тиснув, щоб Київ сів за стіл переговорів з Луганськом і Донецьком. Дуже важливим є те, що негайним продовженням цієї розмови стала телефонна дискусія нормандського формату, щоправда проведена у конфігурації 2+1 і 2+1. Стримана дипломатична мова Парижа й Берліна не дозволяє зрозуміти, чи відбудеться таки зустріч. Для Вашингтона було важливо дізнатися ось що: якщо Київ не йде на умови Москви, чи розпочне Москва бойові дії? Бо Вашингтон зараз зосереджується навколо акваторії Південнокитайського моря. Мова йде не тільки про Тайвань, але й про Гонконг, бо напруження і там, і там зростає. І зростає воно в зв’язку з наближенням з’їзду Комуністичної партії Китаю, де Сі Цзіньпіну потрібно буде підняти ставки, залишившись лідером Китаю. Вертаючись до ситуації, яка склалася з візитом Вікторії Нуланд. Що повезла у багажі Вікторія Нуланд? Перше, що є стратегічно важливим для Вашингтону – Москва і Вашингтон знаходяться в запропонованій Байденом концепції прогнозованої напруженості. Тобто абсолютно зрозуміло, що напруга у відносинах Москви і Вашингтону зростає. Жовч вилита Мєдвєдєвим у його статті – це по суті слова Путіна. Зі слів Мєдвєдєва виходить по-перше, що Путін у своїй позиції є незмінним і по-друге, якщо Київ не сяде за стіл переговорів, напруга буде зростати. І тут дуже важливо, що почув Вашингтон. Якщо Вашингтон почув, що Москва буде чекати обрання наступного президента України і нічого не буде робити, то це одне. А якщо Вашингтон почув, щось на кшталт ”Ми вам зараз скажемо те, що ви хочете почути, а робити будемо те, що вважатимемо за необхідне” – це вже ультиматум Україні. Так от, у цій ситуації відповіддю є подальша дискусія щодо можливості Нормандського формату, бо тут те ж саме питання – Київ буде сідати за стіл переговорів, чи ні? – є ключовим. 

Важливим сигналом у тому, що написав Мєдвєдєв-Путін є авторство Мєдвєдєва, як людини, відповідальної за війну проти Грузії у 2008 році. Багато хто про це забуває. Відповідно він демонструє офіційну готовність Кремля, а те, що вони там загортають в папірці, що мовляв поки не зміниться влада в Україні... ми розуміємо, що Кремль може влаштувати провокацію, а тоді все піде геть по-іншому і потім Путін скаже ”нас там нєт”.

Це ж не стаття для газети, тим більше для такої газети як ”Комерсант”, це скоріше така собі ”кухонна”, вкрай емоційна розмова людей напідпитку, які не до кінця усвідомлюють про що вони говорять, що може бути пояснено тільки одним – критичною ситуацією на окупованих українських територіях як Донбасу, так і Криму.  Ситуація з пандемією і соціально-економічне становище є катастрофічними, як би вони це не прикривали інформаційно і не тикали в бік України. Чи може ця агресія перерости в бойові дії на фронті? Може, і до цього треба бути завжди готовими. Ми бачимо, що Москва не тільки в особі Путіна, а й в особі Патрушева (згадайте його статтю), та Мєдвєдєва виражає агресію через таке словесне нетримання. Це означає, що вони здатні на емоційні рішення. Очевидно, Києву зараз було б конче необхідно вступити в консультації  з Нуланд і пояснити їй, що бути спокійними через обіцянки Кремля чекати обрання нового лідера у Києві не можна. Тут ще слід мати на увазі, згадайте 2015 рік, тому що в Москві вважають, що рішення у 2015 році приймала Нуланд, я маю на увазі голосування Верховної Ради за закон про особливий порядок місцевого самоврядування на окупованих територіях. Ми маємо зважати, що наближається закінчення терміну дії цього закону, який потрібно продовжувати. Дуже важливо як буде чинити в умовах нинішньої ситуації, в тому числі і Зеленський, бо Зеленський – це президент України, як би ми до нього не ставились. Це має бути наша позиція, а не позиція лідерів Кремля. В цій ситуації я розумію, чому Кремль буде накручувати пружину, тож не виключаю можливості активізації бойових дій. Більше того, на мою думку, вони готові не лише до активізації дій на лінії фронту, а й до діяльності розвідувально-диверсійних груп, тому що відчувається, що в Кремля не вистачає сил тиснути фронтально і тому вони будуть поводити себе підло по відношенню до Києва.

З путінської промови на так званому енергетичному форумі, випливає що можливо вони готують ті чи інші атаки на українську газотранспортну систему?!

Москва буде йти не тільки проти України, а й проти Європи. Інше питання, як відреагує Європа. Якщо Європа не розмінюватиме принципи європейського права та європейські цінності на благополучне життя, тоді можна буде сказати, що Європа і Україна вистоять, дадуть бій і зможуть нав’язати Росії правила європейського енергетичного ринку. Якщо ж ні, тоді сукупність факторів, про які ми з вами говоримо – енергетична сфера та воєнні проблеми, можуть вивести українське політичне керівництво на межу катастрофи. Але я наголошую, ми маємо проводити чітке розмежування: українська влада та її взаємовідносини з українським суспільством – це українська проблема, а що стосується дій Кремля – це дії ворога. І для нас сьогодні важливо розуміти чи бачить офіційний Київ цього ворога, і чи не відступає він від українських інтересів. Українському керівництву потрібно уважно стежити за тим, аби в оцю щілину (влада-суспільство) Кремль не міг заливати “окріп”, “розплавлений метал”, бо це буде руйнувати Україну зсередини. З моєї точки зору, стаття Мєдвєдєва, наповнена емоційністю та антисемітизмом, опублікована в дні пам’яті жертв Бабиного яру, якраз і додавала ”розплавленого металу” у цю щілину. Дуже важливо, щоб український естеблішмент розумів всі ці фактори. Іноді читаєш і бачиш повний “ігнор”. Однак ні, такі речі не слід ігнорувати, потрібно розуміти хто, звідки і чому це говорить, коли Нуланд в Москві. Я чудово розумію, що підпис Мєдвєдєва там з’явився з тієї причини, що планувалися подальші телефонні розмови Москва-Берлін-Париж, а відтак і Берлін-Париж-Київ. Путін відгородився, передавши авторство статті Мєдвєдєву;  насправді вона була продовженням попередніх статей Путіна і Патрушева, які стосувалися питань зовнішньої політики. Офіційному Києву потрібно вступити в діалог з Вашингтоном і пояснити їм ці речі, це перше, а друге – незалежно від того чи відбудеться Нормандська зустріч, хоча скоріш за все ні, але до неї слід бути готовими, відпрацювати тези і синхронізувати це все з Вашингтоном. Вашингтон сьогодні може потрапити в “розтяжку”. Як буде діяти Кремль? Очевидно він буде підвищувати активність на фронті, очевидно він вичікує, щоб Вашингтон загруз у конфлікті в Китайському морі, тоді в Кремля будуть розв’язані руки для дій на Донбасі, та й не тільки на Донбасі. Це стосується і Білорусі, і балтійських держав.

Може розігруватися і сценарій зав’язування газового зашморгу, причому як на рівні України, так і на рівні всієї Європи. Тобто може йтися про такі собі континентально-українські Харківські угоди-2, коли геополітичні питання і зраду національних інтересів можуть спробувати виправдати дешевою ціною на газ.

Ну, з усього що відбувається ми бачимо, що Москва не тільки намагається посадити Київ за стіл переговорів з Донецьком і Луганськом, а й заманити на перемовини по газу. Тому що останні роки ці переговори відбувалися в Брюсселі, де ЄС був учасником і, по суті, організатором процесу. І всі чудово розуміли, що у Києва прямих контрактів з Росією, окрім угоди по транзиту газу немає і не може бути, тому що це порушення протоколів Енергетичної хартії. Чи готовий ЄС сьогодні прийняти правила, які пропонує Москва Києву, тільки за умови, що Київ займе цю позицію!?  Це дуже небезпечно, тому що ви праві, може вискочити ідея Харківських угод-2. Тепер питання, чи можлива ця ідея в нинішніх умовах? Вона лише загострить ситуацію в Україні, більше того призведе до катастрофи. Москва готова зробити такий ”шахер-махер”, щоб поставити Київ у конфлікт з українським суспільством. Та чи погодиться на це Київ? Більшість аналітиків сходяться на тому, що Київ не піде на такий варіант, бо в нинішній ситуації в нього є більш реалістичний вихід, в тому числі в енергетичній сфері. Тут питання полягає в тому наскільки Київ сьогодні здатен вибудувати таку Realpolitik з європейськими союзниками.

А в нас взагалі щось роблять в газовій сфері, тому що нам обіцяють нарощувати потужності, змінювати правила гри, але фактично ми бачимо повний хаос на рівні райцентрів, безліч комунальних установ не дають собі ради з підписанням нових договорів і так далі. Це породжує надзвичайно небезпечну ситуацію, рівень істерії в суспільстві росте, а влада обіцяє й обіцяє, замість того, щоб вирішувати проблему.

Основним механізмом розв’язання кризи в енергетичній сфері зараз є не відповідь на питання газу і ціни, а організаційна робота уряду, держави. Сьогодні ці організаційні кроки я розподілив би на кроки місцевої влади і комунальної сфери, мова йде про так звану договірну кампанію, друге – це організаційні дії, пов’язані з транзитом і транспортуванням, третє – дії, пов’язані з політикою уряду, яку він має задекларувати і четверта складова – це дії Української держави на зовнішньому контурі, тобто це переговорний процес з ЄС, це переговорний процес в трійці Київ-Брюссель-Газпром. Якщо ці чотири складові будуть працювати і буде надходити якась інформація, яка даватиме відповіді на питання, ситуація стабілізується. А що є відповіддю на ці питання? Газ? Ні, газ є. Що ж тоді робити? Організаційні кроки, які б надали відповідь по цих чотирьох складових. На жаль, таких кроків немає. Ви правильно підкреслили питання укладання угод, бо для мене укладання цих угод в жовтні – просто безумство, вони мали бути укладені ще в квітні і всі це прекрасно розуміють. Ось вам відповідь на питання стосовно організаційних спроможностей української влади у маленькому сегменті проблематики. Я просто не уявляю, а воно так і є, якщо та сама ситуація відбувається у більшості зазначених складових.

Так у тому і небезпека ситуації: підлеглі радісно звітують Зеленському, про те, що усе виконується, приносять йому якісь папери, але ми розуміємо, що терміново необхідно здійснити ряд кроків, в так званому турборежимі і не щодо відосиків, а щодо прийняття рішень, бо потім буде пізно. 

Ідея Кремля зрозуміла – вони хочуть в черговий раз спровокувати конфлікт всередині самої України. І потім використовуючи зелених чоловічків, досягати своїх стратегічних цілей в Україні, а така стратегічна ціль в них одна – це знищення України як держави. Це треба розуміти і з цим треба лягати спати й прокидатися, усвідомлюючи, що Кремль від цього не відмовлявся і не відмовиться – він йде цим шляхом. Звідси маємо розуміти, що коли мова йде про енергетичну сферу, політику чи оборонну сферу Кремль розробив спецоперацію проти України в умовах зміни керівництва в Німеччині, підготовки до виборів у Франції, проблематиці в якій зараз застрягли США в переході до нової політики Байдена. Все це складає отой пакет проблем, який дозволяє Путіну маневрувати і ставити ультиматуми українському керівництву. Дуже важливо, щоб керівництво витримало цей інформаційний тиск і в єдності з суспільством зреагувало, бо якщо це будуть поступки, апетит агресора лише зростатиме.