Що насправді хоче Китай. І хто такий голуб миру між Україною та РФ Лі Хуей

Найперше, що треба зрозуміти кожному — Китай не є нашим другом. Натхненник великої війни Росії проти України підкреслено не називає війну війною навіть після бесіди. І в численних релізах на тему телефонного дзвінка ніде і ніяк не згадано Росію. 

Сі Цзіньпін та Путін, фото: Reuters

"Ми зацікавлені в питанні політичного врегулювання ситуації в Україні". "Складна еволюція української кризи". "Діалог і переговори — єдиний шлях". "Китай завжди стоїть на боці миру". Ви щойно прочитали основні тези Китаю стосовно масштабного кровопролиття в Україні, яке розпочалося відразу після Олімпіади в Пекіні. 

Чому ж телефонна розмова відбулась саме зараз?

Найперше Китай намагається позитивчиком стерти публічний негатив від дуже скандального інтерв’ю посла Китаю у Франції Лу Шайє, який сказав, що "Крим Україні подарував Хрущов". А всі пострадянські держави є неповноцінними, бо буцімто "нема таких домовленостей, які б надавали силу їхньому суверенітету". Тобто — Китай публічно визнав право РФ влаштовувати акти агресій проти держав, які до 1991 року були в тюрмі СРСР. 

Хоча подібні заяви потішили Кремль — тут ключове саме про російський Крим, на Заході й особливо в балтійських державах вони були сприйняті в штики. І тому на тлі цього факапу Сі Цзіньпінь вирішив таки взяти слухавку від Зеленського. 

Більше того Китай навіть спеціального представника для "поглибленого обговорення політичного врегулювання" відрядив у Київ. Цим китайським голубом миру буде такий собі Лі Хуей. Це людина, яка предметно займалась китайсько-радянськими зв’язками з 1975 року. Далі Лі Хуей протягом десяти років обіймав посаду посла Пекіна у РФ – з 2009 по 2019 рік. У 2019 році російський президент Володимир Путін вручив дипломату Орден дружби "за заслуги у зміцненні дружби та співпраці між народами РФ та КНР, за плідну діяльність зі зближення та взаємозбагачення культур націй та народностей". Коли Лі Хуей був помічником міністра закордонних справ Китаю у 2006 році, то отримав також офіційну подяку від Путіна за великий внесок у розвиток співпраці. Тобто це явно не та особа, яка подивиться емоційні патріотичні вечірні звернення Зеленського і просякнеться щоденними стражданнями українців. 

Путін та Лі Хуей, фото:kremlin.ru

Поки не ясно, коли саме Лі Хуей приїде до України. А ще надто цікаво, чи буде в його розкладі поїздка в Бучу та Ірпінь. І чи стане приводом побачене в Україні для більш жорсткої й чіткої позиції Китаю на рівні ООН. 

Навряд чи Китай хоче нам добра. Китай хоче зберегти обличчя на тлі масштабної підготовки азійських сусідів Китаю — як то Південної Кореї чи Японії до третьої світової війни. А ще це спроба звести тему війни в Україні нанівець. Не секрет, що для Китаю важливі ринки Європейського Союзу, ще більш важливі економічні відносини з Францією та Німеччиною. І тому, на радість Росії, це ще і спроба темою особистого національного зиску опустити тему України десь понижче.

І якраз тут Зеленському треба бути дуже обережним, як і  нинішнім публічним особам української держави. Китаю начхати на майбутнє України. Пекін би дуже волів аби тут була сіра зона з низкою територій окупацій, куди не захоче прийти НАТО, інвестиції й буде шалений відтік людей. Китаю вигідно ловити рибку в мутній воді — і тому його дуже б влаштував корупційний уряд, який чхати хотів на реформи, яких вимагають західні партнери. 

Цей дзвінок Сі Цзіньпіна Зеленському є спробою запобігти початку активної фази українського контрнаступу та нав’язати переговори для замороження існуючого стану на полі бою. Якщо ми порівняємо це із радощами Росії та пунктами "мирного плану" Китаю — це чисте лобіювання припинення воєнних дій. І дарування РФ уже окупованих територій півдня та Донбасу. Для наступних окупацій після 7-8 років підготовки з урахуванням всіх нинішніх помилок. 

На щастя, очевидно, що цей дзвінок Зеленського Сі Цзіньпіну відбувся після консультацій із нашими західними друзями. Адже наш президент чітко сказав, що Україна має відновити територіальну цілісність у межах кордонів 1991 року, включно з Кримом. Що ситуація на фронті складна, але Україна і надалі звільнятиме свою землю, а миру коштом територіальних компромісів не буде. І що треба, щоб усі держави утримувалися від підтримки росії у війні, зокрема військово-технічного співробітництва та постачання зброї. Все це вкладаєтесь в канву того, що США кілька місяців публічно говорили про те, що Сі має напряму послухати Зеленського про війну в Україні. 

Тест на профпридатність і патріотизм команди Зеленського

Упевнена, що в окремих людей з близького оточення президента виникне бажання вирішити щось зі спецпредставником Лі Хуейем в "неформальній обстановці". Але тут варто пам’ятати, що подібна ресторанно-телефонна дипломатія із Дмітрієм Козаком — призвела до великої й тяжкої війни. А ще є великою удачею, що на тлі цих кількарічних розмов про роззброєння, розмінування і легалізацію ОРДЛО в українській Конституції США і Велика Британія нас не кинули й з першого дня стали нашими партнерами. 

Дуже мирна країна Китай байдуже ставиться до того, що тут буде після війни — безлюдне Дике поле чи щось більш-менш живе, куди можна вкладати гроші. В китайських очах ми чергова лабораторія з піддослідними білими мишами. І що станеться після експериментів з гризунами їх не хвилює. 

Тому коли наступного разу Зеленському захочеться поспілкуватися із Сі — варто зважати, що ніяких розмов із Китаєм не варто проводити без позиції США. Не можна брати американську зброю і гроші й цілуватися в ясна з головним ворогом Америки. Ніяких вільних імпровізацій і ресторанної дипломатії з "якось порішаєм". Інакше — цілком лояльний пересічний виборець зі штату Алабама буде дуже правий, якщо напише у Twitter: "Чому мільярд моїх податків іде не на дорогу в моєму селі, а на с*чок з Китаю?"

Далі варто розуміти, що втома від війни косить ряди не лише наших локальних любителів лавандових рафів і чілів під російський кальянний реп. Пересічний француз, німець та італієць хоче забути про чужу війну і перейматися тим, як планувати свої дві законні відпустки в Грецію. Тому Україні треба не дати забалакати нашу війну й окупацію 18% територій. І не дати вистрілити думці, про яку мріють росіяни і їх друзі китайці. Мовляв, давайте будемо менше давати зброї Україні, бо так вони швидше будуть шукати примирення з росіянами. Ціною наших територій і зламаних доль, звісно. 

Тому посміхаючись Сі Цзіньпіну і його досвідченому фахівцю з Росії, осипаного путінськими орденами — варто знати, що це ворог. І проти кожного дракона має бути надійний меч в правиці за спиною.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка, авторка текстів для espreso.tv. Редакторка проєктів на Цензор.НЕТ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.