Загострення ситуації на Слобожанщині: чи є загроза наступу росіян на Харків й Суми? Пояснюємо

Еспресо поспілкувався з експертами та зібрав разом дані, опубліковані українськими ресурсами, щоб відповісти на це питання.

Про що у статті:

• Передісторія боїв на Харківщині й Сумщині та ситуація на фронті;
• Що сталося на Харківщині 10 травня;
• На що здатні росіяни на Харківщині та Сумщині;
• Якими є сподівання росіян щодо атаки Харківщини.

Передісторія боїв на Харківщині й Сумщині та ситуація на фронті  

Фото: Генштаб ЗСУ

На початку осені 2022 року, після успішного українського контрнаступу, майже вся Харківщина повернулася під управління Києва. Сумщина й Чернігівщина були звільнені ще під час весняної кампанії. Таким чином на кінець 2022 року Слобожанщина (крім Луганської області) була під жовто-синім стягом.

Весь 2023 рік там не відбувалося активних бойових дій, однак періодично виникали загострення через постійні обстріли прикордонних громад з боку російських військ. Натомість активно діяли українські сили, зокрема в травні-червні 2023 року відбувалися бої в сусідній Бєлгородській області РФ, здійснені бійцями легіону "Свобода Росії" та РДК. Схожа історія повторилася у березні 2024 року.

Читайте також: Чому росіяни тероризують Сумщину та до чого тут бої в Білгородській області. Пояснюємо

Упродовж весни-літа 2023 року російські сили були зайняті відбиттям українського контрнаступу на півдні України. На жаль, цей наступ не приніс очікуваних результатів, що стало однією з причин, чому США почали затримувати зброю й амуніцію Україні. Тим часом росіяни восени почали готувати свій наступ. Тому на кінець року, за словами ексголовнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, на фронті склалася патова ситуація, коли ні українські, ні російські сили не могли далі просуватися.

Все змінилося зимою. Росіяни стягнули великі сили під Авдіївку і, маючи значну перевагу в артилерії, авіації та особовому складі, їм вдалося ціною великих втрат в лютому її окупувати. Хоч окупантам не вдалося зламати українську оборону на цьому напрямку, однак з того часу фіксується їхнє чи не щоденне просування на кількасот метрів. Зараз бої точаться за Часів Яр, який є стратегічно важливий через свої висоти. Адже взяття цього міста дає можливість росіянам думати про подальший наступ на Краматорськ і Слов’янськ, щоб таким чином повністю окупувати Донецьку область.

Українська сторона від початку року попереджала союзників, а найперше США, що будь-які затримки зброї й амуніції дорого обходяться ЗСУ. Американські конгресмени після пів року роздумів на які активно впливав кандидат у президенти США Дональд Трамп, все ж у квітні прийняли довгоочікуваний закон про виділення Україні 61 млрд доларів допомоги. Це дало можливість Пентагону майже одразу надіслати нові військові пакети Україні, щоб стабілізувати ситуацію на фронті. Однак через особливості логістики, зброї та інші характеристики, деяка допомога може йти місяцями. Такий стан справ відкрив перед росіянами "вікно можливостей" (травень-червень), коли тепла і не дощова погода сприяє руху важкої техніки, а українська сторона має нестачу зброї й амуніції, так і проблеми з мобілізацією, тобто з кількістю особового складу. Однак відкритим є питання, де очікувати головного нападу росіян цього літа?

Читайте також: Яких загроз очікувати від Росії, поки нова допомога від США не почне діяти на повну. Пояснюємо

Що сталося на Харківщині 10 травня

Фото: DeepState

На початку травня іноземні ЗМІ почали публікувати статті про зростаючу загрозу для міст Харкова і Суми. Зокрема, The Economist з посиланням на заступника начальника Головного управління розвідки Міноборони України Вадима Скібіцькго, написав, що Росія імовірно готується до наступу в районі Харківської та Сумської областей на північному сході. Він сказав, що північне угруповання РФ, поблизу кордону, налічує 35 тис. осіб, але планує розширитися до 50-70 тис. військовослужбовців. Більше того, Росія також "формує дивізію резервів" (15-20 тис.) в центральній Росії, яку вони можуть додати до основних сил. Але найголовніше, що вся ця потуга буде готова до атак у кінці травня, або на початку червня.

Ще гостріше сказав командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-лейтенант Олександр Павлюк в інтерв’ю The Times: мовляв, у росіян справді є плани взяття Харкова чи Сум, але "досі не відомо, наскільки ці плани серйозні та чи здатні вони їх реалізувати тими силами, які мають у своєму розпорядженні".

І ось о п’ятій ранку 10 травня, вперше за довгий час, на Харківщині зафіксували масштабну спробу прориву кордону з боку російських окупантів. В Міноборони розповіли, що з початком ночі росіяни посилили вогневий тиск на передній край нашої оборони за підтримки артилерії.

"Протягом цієї доби на Вовчанському напрямку ворог здійснював авіаудари із застосуванням керованих авіаційних бомб (КАБ). Приблизно о 5 ранку відбулася спроба прориву противником нашої лінії оборони під прикриттям бронетехніки. Станом на зараз ці атаки відбито, тривають бої різної інтенсивності. Для посилення оборони на цій ділянці фронту спрямовано резервні підрозділи. Збройні сили України продовжують стримувати наступ ворога", - сказали 10 травня у ЗСУ.

Тоді ж Дежприкордонслужба опублікувала відео, як їх FPV-дрон бригади "Сталевий кордон" вразив ворожу броньовану вантажівку на Харківському напрямку.

У Вовчанській громаді почалася масова евакуація населення. Влада, поліція та волонтери спільно допомагають людям виїжджати. У Вовчанську до повномасштабної війни мешкали 3,5 тис. людей.  

"Наразі 1048 місцевих жителів евакуювали з Чугуївського району, 440 з Харківського, 12 з Богодухівського та 275 людей евакуйовано волонтерами. Всього евакуйовано 1775 людей", - станом на ранок 11 травня повідомили у Харківській ОВА.

Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов повідомив, що 10 травня через обстріли росіян є поранені і загиблі, а ряд будинків зазнали руйнування.

"Ворог … розпочав новий етап наступальних дій на північному напрямку області. Бойові бригади зустріли противника вогнем. Тривають важкі бої на прикордонні Харківщини. На Куп’янському напрямку відбито 17 атак. Ворожі ДРГ можуть заїжджати на деякі наші території, але отримують відсіч від українських захисників. Для Харкова наземної загрози немає, ворожого наступального потенціалу наразі не вистачає", - сказав Олег Синєгубов.

За даними Української правди, ворог у п’ятницю зміг захопити чотири прикордонні села, що за 40 км на захід від Вовчанська довгий час були в "сірій зоні" (кілька кілометрів кордону, які від осені 2022 року були нічиїми через важкість вибудовування там оборони). Таку ж інформацію подав аналітичний канал DeepState.

Фото: DeepState

На ранок 11 травня в ISW (Інститут вивчення війни) повідомив, що російські війська перебувають на відстані за 30 кілометрів від передмістя Харкова, тобто змогли ще трішки просунутися.

Фото: DeepState

Відповідно, виникає логічне запитання, чи здатні російські сили: по-перше – зайняти все прикордоння довкола Харкова, зокрема, Вовчанськ, Козача Лопань та інші великі населені пункти, а по-друге – продовжити свій наступ і захопити Харків?

На що здатні росіяни на Харківщині та Сумщині

Найперше, як пояснюють військові експерти з якими поговорив Еспресо, щоб взяти Харків, що займає площу 350 кв. км (як весь сектор Гази) потрібно від 300 до 400 тис. військ. А таких "вільних рук" росіяни не мають. Адже все угрупування ворога, яке розгорнуте в Україні, становить близько 500 тис. осіб особового складу. Вони не можуть його зосередити на одній ділянці, бо це призведе до колапсу на інших. Тоді, нащо їм пробувати рухатись у бік Харкова?

"Війна – це шлях обману", - говорить Владислав Селезньов, військовий експерт, полковник ЗСУ, речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017). - "Ворог діє в такий спосіб, щоб ввести в оману наш Генеральний штаб і змусити його максимально розпорошити наші стратегічні резерви. Росіяни продовжать завдавати ракетних, мінометних, артилерійських ударів по території прикордоння. Також будуть використовувати свої ДРГ, щоб максимально створювати проблеми для українських Сил оборони".

Експерт зауважує, що для ворога основними є два напрямки: на захід від Авдіївки, захоплення Часів Яру, щоб готувати плацдарм для подальшої окупації всієї території Донецької області шляхом окупації Слов'янсько-Краматорської агломерації, та бої на півдні Запорізької області, щоб прорватися до обласного центру.

"На Харківщині по сторону кордону досі відбувається зосередження ворожих ресурсів, звідки посиляться атаки. Можливо, до цієї ділянки фронту додасться ще північно-східна частина Сумщини, бо на території Курської області ворог також підтягує ресурси. Але вести мову про масштабний наступ, тим більше окупацію Сум чи Харкова за наявності тих ресурсів, що є у ворога, мабуть не варто", - каже Владислав Селезньов.

Те саме кажуть і в Інституті вивчення війни:

"Окупанти не мають наразі стратегічного резерву для осади Харкова – кількість угрупування росіян складає до 50 000 осіб, а для оточення міста потрібно мінімум 300 000 особового складу. Наступ РФ у Харківській області потрібен росіянам для досягнення стратегічного ефекту — відволікання української живої сили і техніки з інших критичних ділянок фронту на сході України".

Військовий експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу ЗСУ Віктор Кевлюк додає, що крім розпорошення наших сил і резервів, для росіян важливо посіяти хаос і паніку, змусити таким чином харків’ян втікати, щоб створити гуманітарну катастрофу в регіоні.

"Вони діють як фокусник: коли однією рукою з шляпи витягають щось, а іншою – роблять протилежні речі. Тобто показують нам угруповання, яке не здатне виконати проголошену бойову задачу, але таким чином змушують українську сторону тримати солідне угрупування військ, яке буде в готовності стримувати наступ росіян. Тобто їхні дії продумані. Не слід забувати, що довгий час Сумську і Харківську області росіяни активно використовували для навчання своїх льотчиків, спецназу, артилеристів. Адже умови там завжди були наближені до бойових, таким чином їх війська набували там досвід для використання на інших напрямках".

У DeepState також зазначають, що наявних ресурсів, які залучив ворог на цей час, не вистачить для глибокого просування.

"Наразі ситуація складається такою, що ворог здійснює дестабілізацію в прикордонних районах. Але невідомо скільки основних сил він готовий задіяти для даного маневру", - кажуть в аналітичному агентстві і додають, що ЗСУ готувалися до нападу, тому панікувати не треба.

Справді, українська сторона часу не гаяла, а займалася розбудовою ліній оборони. Як відомо, з початку року уряд виділив на будівництво фортифікаційних споруд по всій території України на суму близько 40 млрд доларів.

Читайте також: Чому і як Київ взявся розбудовувати фортифікації на третьому році повномасштабної війни. Пояснюємо

"В 10 км від кордону між Україною та Росією на Харківщині створена досить потужна інженерно-фортифікаційна мережа, яка дає нам надію стримувати ворожий наступ. Ключове тут, аби не було брехні, щоб заявлене виконання в 95-98% було вірним. Адже, якщо оцінюємо раціонально наші можливості та можливості ворожого війська, тоді ми спроможні робити вірні висновки й досягати тих результатів на які сподіваємося. Якщо починаємо брехати, виникає колапс, бо тоді наші розрахунки не відповідають тим реаліям, що є на полі бою", - каже військовий експерт Владислав Селезньов.

Він додає, що торішній літній український контрнаступ на півдні показав, що потужна оборонна лінія з фортифікаціями та мінними загородженнями здатна зупинити просування. Тому, якщо Україна вибудувала таку ж мережу поблизу кордону, як росіяни на півдні, тоді окупанти "впруться в інженерні фортифікації і якщо вони підготовлені належним чином, тоді у них немає жодних шансів".

Стосовно Сумщини, то місцевий журналіст та боєць ЗСУ Максим Едель відзначає, що російські ресурси також не безмежні, тому їм складно сподіватися на якісь результати на цьому напрямку.

"До останнього часу на Сумщині заходи ДРГ були одними з найбільших. Вони прощупують наші слабкі сторони, в них є напрямки по яких вони стандартно сюди заходять. Всі знають про РДК і "Легіон Свобода", як вони з Великої Писарівки в Бєлгородську область ходили. Росіяни можуть робити це дзеркально. Можу лише припускати, що їх завдання прощупати, де слабке місце і  тимчасово захопити якісь прикордонні села. Але широкомасштабного наступу не варто очікувати. Також слід пам’ятати, що ця війна на довго. Навіть, якщо колись буде перемир’я, то ця "мавпа з гранатою" по ту сторону кордону нікуди не зникне. Тому розбудова потужних фортифікацій як була, так і залишається важливою", - вважає Максим Едель.

Військовий погоджується, що головна задача росіян на Слобожанщині – змусити ЗСУ залучити резерви, перекинути війська з важливих напрямків Донеччини, Луганщини та Запоріжжя, де ворог під час свого "вікна можливостей" спробує прорвати нашу оборону. 

Як наслідок українське командування очікувано посилює напрямок на Слобожанщині та Сіверщині, щоб бути готовими й далі відбивати атаки.

"Додаємо наших сил на Харківські напрямки. І по лінії нашого державного кордону, і по всій лінії фронту будемо незмінно знищувати окупанта саме так, щоб зірвати будь-які російські наступальні наміри", - сказав у вечірньому звернення 10 травня президент України Володимир Зеленський.

Якими є сподівання росіян, щодо атаки на Харківщину

Фото: Суспільне

У росіян перед початком повномасштабної війни була ідея фікс, що Харків "зустріне їх хлібом і сіллю", і це буде легка прогулянка в напрямку до Києва. Та реальність була і є іншою – на Слобожанщині готові зі зброєю в руках зустрічати ворога. Як нещодавно сказали місцеві патріоти з Сумщини: "У них земля буде горіти під ногами".

Вірогідно, така картина змінила думку диктатора Путіна та наближених стосовно того, як продовжувати військову кампанію на цьому напрямку. Зокрема, у березні 2024 року очільник Кремля, відповідаючи на запитання про можливість захоплення Харківщини, сказав:

"Не виключаю, що ми змушені будемо в якийсь момент створити певну санітарну зону, на сьогоднішніх територіях, підпорядкованих київському режиму", - заявив Путін.

Як згодом пояснили в Інституті вивчення війни (ISW), таким чином Путін намагається "апелювати до нових закликів російських ультранаціоналістів створити "буферну зону" між Харківською і Бєлгородською областями, щоб відсунути українські РСЗВ і артилерію від міжнародного кордону з Білгородською областю". Тобто теперішній напад на Харківщині робиться в тому числі, щоб заспокоїти внутрішню аудиторію, мовляв, робимо все, що можемо, щоб на Білгородщині було спокійно.

Крім цього, як вважає речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017) Владислав Селезньов, російське командування сподівається посилити наступ на Харківщині також завдяки угрупуванню, що є на східному кордоні Харківщини та Луганщини.

"На території поблизу Куп’янська знаходиться найбільша концентрація ворожих танків та іншої бронетехніки з поміж інших напрямків, де діють російські окупанти. На Луганщину перекидають підрозділи двох повітрянодесантних дивізій РФ. А ми знаємо, що там де десантники, там завжди наступ. Можливо, ворог сконцентрує там свої зусилля, щоб, маючи потужне угруповання танкових військ та десантників, ефективно провести наступальні дії. На думку ворожого Генштабу, таке подання мало би принести плоди. Але знову-таки – Україна має в цьому районі розбудовані захисні фортифікаційні споруди. Тому ворог не зможе заглибитися, через підготовлені інженерні фортифікації, мінні загородження та різні засоби протидії танкам і піхоті", - розповідає Віктор Кевлюк.

Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець припускає, що цими атаками на Вовчанськ "ворог хоче полегшити собі просування в бік Куп'янська". Адже там вже тривалий час без успіху намагається наступати угруповання російських військ.

Полковник запасу ЗСУ Віктор Кевлюк зауважує, що на Харківському напрямку був помічений підрозділ Сил спеціальних операцій РФ, що дислокується під Москвою.

"Це говорить про те, що противник буде провокувати певні дії, здійснювати диверсії на комунікаціях, намагатися атакувати наші артилерійські позиції, аеродроми, посадкові майданчики вертольотів, склади. Тобто посилить диверсійну діяльність. Їхнє угруповання здатне проводити рейдові дії, як це робили російські добровольчі формування, тобто зайти на глибину 10 км, пошуміти, повоювати і так само відступити на свою територію. Такого слід очікувати. Це, мабуть максимум з того, на що здатне теперішнє вороже угрупування на Харківському напрямку. Якщо вони не отримають принаймні удвічі більші сили, тоді навряд чи сценарій буде іншим, ніж той, що є зараз", - вважає Віктор Кевлюк. 

Експерт додає, що інтенсивність на прикордонні може зростати, поки українська сторона не отримає всіх необхідних засобів від союзників.

Фото: DeepState

Військовий журналіст Юрій Бутусов написав, що станом на ранок 11 травня просування російських військ було зупинено "на рубежах 2-5 км від кордону":

"Наша оборона розгорнута та ефективно працює по росіянах. На цей момент російські атаки відбиті. На одному з напрямків, де ворогу вдалось просунутись, розгортаються наші резерви. ... Далеко противнику пройти не вдалось, усі спроби просочитись виявлені, по ворогу активно працюють наші артилерія та дрони. Наша артилерія боєприпасами на даний момент забезпечена".

Читайте також: Військовослужбовці РФ відмовляються атакувати Харків, - "Атеш"

Депутат Харківської обласної ради Олександр Скорик підвердив Еспресо, що ситуація на ранок 11 травня стабілізувалася. 

"Станом на сьогодні ситуація стабілізувалась. Опівночі окупанти припинили свій так званий наступ. Сили оборони України почали їх вибивати з тої сірої зони, яку вчора вони практично зайняли. Йдеться про селища Стрілеча, Красне, Пильне, Борисівка Липецької громади. Наші хлопці, які боронять цю територію, доповідають з різних боків, що ситуація контрольована", - сказав  Олександр Скорик.

Відзначимо, що ситуація на цьому новому напрямку щодня динамічно змінюється, радимо стежити за оновленням інформації за посиланням.