Сподіваюся, що зараз ми не почуємо "какая разніца" від наших можновладців, – Юрій Журавель

Юрій Журавель став гостем програми "Волонтери і війна" журналістки "Еспресо". 

Пане Юрію, ви нині у Львові. Розкажіть, з чим приїхали.

Ми тут, щоб отримати естафету від волонтерського фонду Ігоря Великого. Це спільнота айтішніків, які зібрали гроші, привезли, а потім повністю укомплектували військовий джип для нашого 14 стрілецького окремого батальйону. Наш комбат Бегемот отримує класний бойовий джип і саме сьогодні його заберемо, завеземо в Рівне. Тож творча спільнота "Знай наших", моя дружина, син Еней і увесь гурт "Ot Vinta"  у повному складі нині у Львові, ми забираємо джип і ближче до передку його відправимо. 

Аби придбати машину, вам довелося добре попітніти…

Так, ми збирали кошти не на одному онлайн-концерті. Зараз у нас буде ще невеличкий тур на Схід, коли будемо перевозити джип. Плануємо заїхати у Дніпро, трошки далі пограти для наших військових і для цивільних людей. Звичайно, ці концерти наживо будуть транслюватися також онлайн. Ми будемо продовжувати збирати гроші, бо, як би там не було, треба ще й пальне. Знову ж таки, фонд Ігоря Великого дає нам тепловізор, тож і на нього кошти треба. Я впевнений, у наших бійців потреби зростатимуть, і ми, як рівняни, як мешканці свого міста, перш за все будемо допомагати і докладати найбільших зусиль, щоб зібрати кошти і придбати ті речі, які їм будуть необхідні. 

У вас був досвід у місцевій теробороні. Принаймні ви туди намагалися вступити…

У теробороні було все набагато веселіше і прозаїчніше. Протягом трьох днів ми стояли в черзі. Й так і недостоялися. Найголовніші очільники бригади сказали: "Альо, Журавель, Пилипчук, Загиней, сюди! Ви що, не розумієте, що ваша зброя – гітара, а додатково – олівець? Працюйте, будь ласка, там, там потрібніше". Тобто ми граємо концерти і я малюю. Зараз я розумію, що це ефективніше.

Щодо таких представників, як Ломаченко, Усик, я чув, що хтось із "Грін Грею" взяв зброю – відверто скажу: ви запізно взялися. Ми називаємо таких людей митцями з українською пропискою, які співали, щось робили мовою агресора. Тобто весь цей час вони професійно, вибачте, наклали таку величезну купу лайна, а зараз демонстративно перед нами починають її розгрібати. 

Звісно, дуже приємно бачити наших музикантів, співаків, митців, які займаються волонтерською і бойовою активною діяльністю. Але, щодо таких представників як Ломаченко, Усик, я чув, що хтось із Грін Грею взяв зброю – відверто скажу: ви запізно взялися. Ми називаємо таких людей митцями з українською пропискою, які співали, щось робили мовою агресора. Тобто весь цей час вони професійно, вибачте, наклали таку величезну купу лайна, а зараз демонстративно перед нами починають її розгрібати. 

Ви зараз говорите про дуже актуальну тему. Наші артисти вміють "перевзуватися" у складні часи. Ми таке бачили після 2004 року, 2014-го, бачимо це зараз. Як думаєте, яку роль відіграють музиканти саме для будування українського суспільства?

Це дуже важливо. Сподіваюся, що зараз ми не почуємо слів "какая разніца" від наших можновладців . Ви ж бачите: як тільки кацапи заходять на нашу територію, - відразу змінюють назви вулиць, встановлюють своє телебачення. З днем народження мене вітали друзі з окупованого Херсона, і кажуть, що українського телебачення там уже немає. Наступного дня після вторгнення якимось чином провели вороже мовлення і російська пропаганда там працює на повну. А з нашого боку у цифровому мовленні закривають проукраїнські канали. Дуже прикро, що в мережі Т2 немає досі Еспресо, 5 каналу і Прямого. На мою думку, це одні з найпатріотичніших каналів. Саме на каналі Еспресо ми і мій друг Мирослав Гай волали, що на кордоні стоять війська і вони рано чи пізно попруть, будьте готові до цього. Тоді не хотіли чути, а зараз вимикають. Це дуже прикро. 

Наскільки відключення каналів може наближувати нас до інформаційної диктатури, яка нині є в Росії?

Я б не хотів заходити аж занадто далеко, як буде після перемоги. Річ у тому, що, утискаючи демократію, наша влада себе, я так відчуваю, наперед уже убезпечує від відповідальності за деякі помилки і навіть зраду. А про це треба волати, тому що відчувається, що помилок на початку війни було дуже багато, і вони будуть продовжуватися, якщо ми не будемо робити висновків. Навіть зараз скажу - є величезна проблема з регулюванням цін на паливо. Це жахлива ситуація. Ми зараз мусимо везти джип на Схід, а як ми будемо його заправляти, просто собі не уявляю. Знову ж таки, проблему з розмитненням автомобілів відпустили "у вільне плавання", наші айтішніки стояли у величезній черзі на проїзд на кордоні. Ясно, що військові автомобілі не розмитнювалися, а ставали на баланс одразу у військові частини. Втім є відчуття, що такі популістичні ходи встромляють жирні палиці в наші колеса. 

Чому я кажу про Росію, бо ми бачимо, що зараз там відбувається. Тому питання: а як потрібно реагувати людям? Бо ж їм кажуть: під час війни не можна роз’єднуватися, має бути єдине інформаційне поле, але чим це небезпечно?

Свого часу "країна-переможець" Радянський Союз діяв так само. Він завжди був тоталітарною державою, на жаль, не добили тоді. Як казав Вінстон Черчилль після Другої світової війни і після Нюрнберзького процесу – не ту свиню ми зарізали. Ця країна перетворилася на нових нацистів. Тож якщо ми таким чином будемо боротися з демократією, у нас є ризики уподібнитися країні-агресору. Це дуже небезпечна гра, нам треба продовжувати боротися з ворогом тільки демократичними засобами. Ми цим зараз і виграємо. Тобто повна децентралізація не тільки у владних структурах, а й у військових, і це здорово. 

Мене дивують журналісти, я маю на увазі ваші колеги, які в марафоні українських новин мовчать про те, що їхні колеги не мають змоги по всіх засобах видавати чесну інформацію. Це дуже прикро.

Але що робити? Зрозуміло, що жодних Майданів не може зараз бути і реагувати можуть лише журналісти. Що ми й робимо…

Наскільки я знаю, вже була петиція (18 квітня на сайті Кабінету міністрів України зареєстровано петицію, в якій українці вимагають захистити свободу слова та повернути в український цифровий ефір телеканали "Еспресо", "5 канал" та "Прямий", – ред.), вона є і, я так розумію, не спрацьовує, тому що не набралося досить багато голосів. Мене дивують журналісти, я маю на увазі ваші колеги, які в марафоні українських новин мовчать про те, що їхні колеги не мають змоги по всіх засобах видавати чесну інформацію. Це дуже прикро. 

Чимало подій ви зображуєте на своїх карикатурах. Одна з них, яка набрала чимало коментарів і вподобайок, – про потоплену "Москву". Чому саме ця карикатура припала до душі українцям?

Я думаю, що українцям милує око, коли горить кремль і під воду заходить такий потужний корабель. Корабель з Москвою – це дуже круто. Річ у тому, що, крім футболки з тризубом і ЗСУ, ми ще випускаємо нові футболки з островом Зміїним. Ми тільки її запускаємо, але передзамовлень є дуже багато. Намагаюся щодня намалювати якусь чергову карикатуру, але не завжди виходить. Сьогодні я намалював, як Байден вручає меч у вигляді ленд-лізу для Залужного. 

Що плануєте далі писати?

Виникла ідея зібрати творчість у книгу. Ми придумали назву, яка дуже рідко вживається у називному відмінку – "Сториця". Сподіваюся, що ця гаряча фаза буде тривати сто днів, а якщо більше, то ми зробимо "Сториця-2", наприклад, будемо серіями видавати.

Тут планувати дуже, дуже важко.  Відверто кажучи, є дуже багато незавершених карикатур. До прикладу, є карикатура, де основні герої – це наша собачка Патрон, гуси, які збили російський винищувач, їжачок, який взяв на себе протитанкову міну, бджоли, трактор. Я їх малюю, малюю, а вони все додаються і додаються. Знову ж таки, котик з Бучі нещодавно. І є ще дуже багато ідей, які я не реалізував, але намагаюся щодня малювати. Вже навіть виникла ідея зібрати творчість у книгу. Ми придумали назву, яка дуже рідко вживається у називному відмінку – "Сториця". Сподіваюся, що ця гаряча фаза буде тривати сто днів, а якщо більше, то ми зробимо "Сториця-2", наприклад, будемо серіями видавати. Будуть карикатури з коментарями, складені у книжку, яку ми перекладемо також англійською і, можливо, ще якоюсь популярною у світі мовою, і поїдемо по книжкових форумах і фестивалях популяризувати українську літературу. 

Другу частину інтерв'ю з Юрієм Журавлем читайте невдовзі на сайті espreso.tv. 

Слідкуйте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb