Мешканці сходу України готуються до наступу росіян, а в українсько-американському альянсі виникає взаємне розчарування. Акценти світових ЗМІ 8 березня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 8 березня.

Мешканці сходу України готуються до наступу росіян

На сході України хід війни не просто змінився – вона швидко наближається, пише кореспондент BBC який перебуває на Донеччині.

"Ми знаємо, що нас чекає, – каже Марія, пакуючи телевізор у своїй квартирі в Костянтинівці. Вона збирається доставити його до Києва, перш ніж поїхати туди з сином. – Ми виснажені цілими днями і страждаємо від пригніченого настрою та панічних атак. Це постійно пригнічує, і ми боїмося".

У лютому Росія захопила стратегічне місто Авдіївку. З того часу загарбники просунулися далі на захід і зайняли кілька сіл. Україна заявляє, що її сили "тримаються". Але російські війська зараз атакують на п'яти ділянках вздовж лінії фронту протяжністю 1100 км.

Мешканці Покровська, Костянтинівки та Краматорська зараз постали перед обличчям лінії фронту, яка швидко наближається, і навіть перед загрозою окупації.

Життя Марії та її матері Тетяни стає дедалі складнішим, оскільки росіяни просуваються все ближче. Майже на кожній вулиці є пошкоджені будівлі. Робітники замінюють золоті панелі на церкві після того, як вони були зірвані ракетним ударом по сусідньому залізничному вокзалу, який тепер зруйнований.

Марія пояснює, що її мати Тетяна залишається, але вона впевнена, що з часом поїде за нею. Натомість Тетяна зі сльозами на очах говорить: "Скрізь страшно. Вся країна у вогні".

"У той час, як вся Україна є зоною бойових дій, Донецька область – разом з чотирма іншими – є полем бою. Коли пробираєшся крізь її густі ліси та обширну, пересічену місцевість, завжди відчуваєш, що наближаєшся до епіцентру цього протистояння", – розповідає кореспондент BBC.

Він також наголошує, Росія використовує свій розмір, перевагу в повітрі і великі запаси боєприпасів, щоб продовжувати наступати в той час, коли західна військова допомога Україні вичерпується або затримується через внутрішню політику.

Поруч лежить широка долина з кількома водосховищами. Саме цей природний ландшафт, вважають в Україні, дозволить її силам "стабілізувати" лінію фронту. Ймовірно, додає автор,  після хаотичного відведення військ у минулому українські генерали готові тимчасово поступитися територією в надії на її звільнення в довгостроковій перспективі.

"По той бік лінії фронту є невелика меншість людей, яких українці називають "ждунами". Це зневажливе слово, що означає "ті, хто чекає", і стосується тих, хто налаштований проросійськи і чекає на окупацію, – пише BBC. – Воно стосується не всіх, хто ігнорує пропозиції евакуації. Деякі просто відмовляються залишати свої домівки і звикли до постійної небезпеки". 

Проте Валерій не з таких: після того як його будинок у Торецьку двічі ледь не потрапив під обстріл, він забирає свої речі та онука Дениса на пункт збору. Вони сідають у броньовану поліцейську машину.

"Я вже прожив своє життя, – каже 67-річний чоловік на іншому кінці своєї подорожі в Костянтинівці. – Але мені потрібно врятувати маленьку дитину. Я пропрацював у шахті 20 років, тому нічого не боюся, але я хвилююся за нього".

Онукові Валерія 14 років, останній його друг залишив місто три тижні до того, пригадує хлопчик. Евакуація з прифронтових населених пунктів є обов'язковою для сімей з дітьми. Попри це 15 дітей все ще залишаються в Торецьку.

Антон Пронь з евакуаційного загону поліції "Білі ангели", який допомагає вивозити людей з прифронтових міст, розповідає, що ситуація погіршується з кожним днем.

У ці дні залізничний вокзал у сусідньому Краматорську є останньою зупинкою для військ, що прибувають, і все частіше – для цивільних, які від'їжджають разом із тими речами, що змогли забрати.

"Україна сподівається, що одного дня її східні землі знову стануть безпечним місцем для життя. Наразі незрозуміло, куди повернуться ці пасажири, що від'їжджають. Якщо російські загарбники наберуть більших обертів у Донецькій області, на питання, де вони зупиняться, буде дедалі важче відповісти", – підсумовує свій матеріал кореспондент BBC.

Фото: Андрій Єрмак

В українсько-американському альянсі виникає взаємне розчарування

Понад два роки після укладення воєнного союзу зв'язок між Сполученими Штатами та Україною демонструє ознаки втоми, поступаючись місцем взаємному розчаруванню та відчуттю того, що відносини можуть зайти в глухий кут, пише The New York Times.

NYT пояснює, що для Пентагону роздратування зводиться до одного питання, що постійно повторюється: американські військові стратеги, включно з міністром оборони Ллойдом Остіном III, вважають, що Україні потрібно зосередити свої сили на одній великій битві за один раз. Натомість президент Володимир Зеленський, який пообіцяв вигнати Росію з кожного сантиметра України, витрачає свої сили в боях за міста, які, на думку американських чиновників, не мають стратегічної цінності.

Останнім прикладом була битва за східне місто Авдіївка, яке минулого місяця перейшло до Росії. Американські чиновники кажуть, що Україна захищала Авдіївку занадто довго і занадто дорогою ціною.

Тим часом Україна дедалі більше розчаровується тим, що американський політичний параліч призвів до нестачі боєприпасів для військ на фронті.

Зеленський пообіцяв "оновлення" української армії в її застійній кампанії проти Росії та призначив новим головнокомандувачем генерала Олександра Сирського.

Деякі посадовці кажуть, що генерал Сирський може бути більш синхронізованим із паном Зеленським, ніж його попередник. Двоє інших посадовців, однак, занепокоєні тим, чи захоче новий військовий начальник підштовхувати свого боса в напрямку, в якому той не бажає йти.

"Навіть зараз, через кілька місяців після контрнаступу, який провалився через те, що Україна, на думку Пентагону, не дослухалася до його порад, Київ все ще занадто часто не бажає слухати", – зазначає NYT.

І Білий дім, і українські посадовці кажуть, що неспроможність конгресу ухвалити законопроєкт про надзвичайну допомогу Україні, який передбачає виділення 60,1 мільярда доларів, вже підірвала боротьбу на сході країни.

"Ми зволікали, поки Рим горів, – сказала Емілі Гардінг, колишня співробітниця американської розвідки, під час дискусії щодо України минулого місяця в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. – Якби ми не вагалися на початку, якби ми дійсно надали те, що повинні були надати, ми були б зараз у набагато кращому становищі".

Лише за декілька кілометрів від російських окопів на сході України минулої п'ятниці розриви російських артилерійських снарядів з гаубиць, реактивних снарядів і мінометів майже не припинялися. Українська відповідь, позначена різкими вибухами вихідного вогню, була помітно рідшою.

"Росіяни можуть просуватися вперед через брак боєприпасів", – каже військовий із позивним Ді-Джей. Він додав, що розчарований бездіяльністю США, пояснюючи падіння Авдіївки тим, що Сполучені Штати не надали допомогу.

Проте і українці, і американці залишаються твердими перед своїми зобов'язаннями, оскільки кожна сторона потребує іншої. Розвідувальне співтовариство США продовжує надавати українським військовим значний обсяг інформації в режимі реального часу про російські командні пункти, склади боєприпасів та інші ключові вузли російської військової лінії. Пентагон продовжує проводити щомісячні засідання Контактної групи, щоб підштовхнути партнерів України до надання грошей, зброї та боєприпасів.

Чиновники Пентагону все ще дають поради щодо військової кампанії, яку вони хотіли б бачити у 2024 році. Три американські військові чиновники заявили в інтерв'ю, що Сполучені Штати хочуть, щоб Україна зосередила удари з великої відстані на "створенні загрози для Криму", що означає атаку на російський "сухопутний міст", який проходить через південь України і з'єднує Росію з Кримським півостровом, захопленим президентом Володимиром Путіним у 2014 році.

"Але знову дається взнаки українське розчарування паралічем американського конгресу. Західні чиновники і військові експерти попереджають, що без допомоги США каскадний колапс на фронті є реальною можливістю цього року", – зауважує NYT.