Путін їде до головного постачальника зброї – Північної Кореї, а в'єтнамська громада боронить Україну. Акценти світових ЗМІ 18 червня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 18 червня.

Путін їде до головного постачальника зброї – Північної Кореї

Росії потрібні звичайні озброєння, такі як артилерійські снаряди і ракети, які Північна Корея могла б надати, щоб отримати перевагу у війні на виснаження в Україні, пише The New York Times.

Тож Володимир Путін вирушає до Північної Кореї з дводенним візитом, щоб зустрітися з одним із головних постачальників зброї для війни проти України.

Як нагадує NYT, у серпні минулого року Білий дім попередив, що Путін і північнокорейський лідер Кім Чен Ин ведуть переговори про постачання зброї, а у вересні Кім Чен Ин відвідав Путіна на сході Росії. Всього через кілька тижнів американські чиновники заявили, що Північна Корея відправила до Росії понад 1 тисячу контейнерів зі зброєю для використання у війні в Україні. До березня, за словами офіційних осіб, Північна Корея відправила до Росії близько 7 тисяч контейнерів зі зброєю. Тим часом північнокорейський міністр Шин Вок Сік минулого тижня оцінив кількість відправлених до Росії морських контейнерів у 10 тисяч. Крім того, у січні Білий дім заявив, що Росія почала запускати балістичні ракети, вироблені в Північній Кореї. 

Натомість і Москва, і Пхеньян заперечують торгівлю зброєю, яка заборонена санкціями Організації Об'єднаних Націй, накладеними на Північну Корею.

NYT також аналізує, наскільки важливою є ця зброя від Північної Кореї, наголошуючи, що війна в Україні – це війна на виснаження, де Росія і Україна намагаються перевершити одна одну в озброєнні, випускаючи тисячі артилерійських снарядів, ракет і реактивних снарядів щодня. Це означає, що всі боєприпаси, які надає Північна Корея, допомагають Росії зберігати перевагу над Україною.

Ракети серії Hwasong-11A, зокрема, мають високий ступінь точності і їх важко збити, кажуть експерти. Але принаймні деякі інші види зброї вважаються застарілими або з інших причин дещо неефективними. Минулої осені тодішній високопоставлений військовий чиновник США генерал Марк Міллі сказав, що сумнівається в тому, що 152-міліметрові снаряди, надані Північною Кореєю, матимуть "вирішальний" вплив на полі бою.

The Guardian своєю чергою зазначає, що Путін похвалив Північну Корею за "тверду підтримку" війни Москви в Україні, написавши, що він планує підняти відносини з Пхеньяном на вищий рівень.

Видання також підкреслює, що це рідкісна поїздка за кордон для Путіна, який обмежив свої міжнародні пересування дружніми країнами з того часу, як почав повномасштабне вторгнення і став об'єктом ордера на арешт, виданого міжнародним кримінальним судом за масову депортацію дітей з України в Росію.

Фото: Getty Images

В'єтнамська громада боронить Україну

Люди по всій Україні об'єдналися перед обличчям російської загрози, і в'єтнамська громада не є винятком, розповідає The Guardian.

Коли два роки тому почалося повномасштабне російське вторгнення до Україн, Тунг Нгуєн вивіз своїх батьків з їхнього будинку в Чернігові до кордону з Польщею. Потім він повернувся до Києва і почав займатися волонтерством – возив їжу та медикаменти до блокадного Чернігова. А вже незабаром став до лав української армії.

Деякі в'єтнамці виїхали з України після російського вторгнення, але інші залишилися, особливо представники молодого покоління, багато з яких народилися в Україні і є українськими громадянами.

Нгуєн виріс у Ханої з бабусею та дідусем, але у 18 років приїхав до батьків у Чернігів. Навчався у Києві, там почав працювати фітнес-тренером і бодібілдером. У 2019 році виграв всеукраїнський чемпіонат і отримав громадянство, щоб виступати за країну на міжнародній арені.

"Україна дала мені багато - я тут навчався, працював, одружився з українкою. Я навіть не можу сказати, що це моя друга батьківщина, це просто моя батьківщина", – каже в'єтнамець.

У травні минулого року він був поранений під час відступу українських військ з Бахмута, коли під покровом ночі витягував поранених товаришів з лінії фронту. Артилерійський обстріл приніс йому порізи та сильну внутрішню кровотечу, в результаті Тунг Нгуєн провів місяць у лікарні. Він повернувся на фронт і був знову поранений у грудні, після чого йому знадобилося ще два місяці на відновлення. Зараз знову воює.

За два роки повномасштабної війни українці з усієї країни об'єдналися перед лицем російської загрози, і в'єтнамська громада країни не стала винятком. Щонайменше один український солдат в'єтнамського походження вже загинув на війні, і Нгуєн каже, що громада згуртувалася в знак солідарності, коли він був поранений.

"До початку повномасштабної війни я не знав багато в'єтнамців, але зараз вони мене дуже підтримують. Багато в'єтнамців писали мені повідомлення з підтримкою, люди приносили їжу в госпіталь", – розповідає Нгуєн.

До повномасштабного російського вторгнення в'єтнамська громада в Україні налічувала близько 100 тисяч осіб. А одна із найбільших громад була у Харкові. Як розповідає The Guardian, в'єтнамські торговці домінують на великому харківському ринку Барабашово, окрім того, у місті є й буддійський храм, який використовується громадою, хоча ченці залишили його після початку великої війни.

Ринок неодноразово страждав від російських ударів, частина в'єтнамців виїжджала з міста, проте згодом багато із них повернулися, а один із торговців пояснює це так: "Покупців зараз не так багато, стало набагато гірше, але це мій дім, і я не планую їхати знову".

На іншому кінці міста, пише видання, Нгуєн Тхі Тхань Нхан розповіла, як вона переїхала до Харкова понад двадцять років тому, вийшовши заміж за чоловіка з її рідного міста, який вже тоді працював на ринку. Після багатьох років роботи на ринку сім'я вирішила відкрити ресторан в'єтнамської кухні. У той час як вона розмовляє лише в'єтнамською, її син, Тран Мінь Дук, вільно володіє українською, російською та англійською мовами, а також рідною мовою сім'ї. Вдень він вивчає радіоелектроніку, а ввечері працює позмінно в ресторані.

Оскільки Харків був на лінії фронту в перші місяці війни, сім'я переїхала до Німеччини і знайшла роботу через знайомих у в'єтнамському ресторані в Кельні. Молодші діти навіть почали ходити до школи, але через кілька місяців всі дуже скучили за Харковом, тому повернулися додому.

"Ми любимо Україну і не хотіли бути ніде більше", – каже Нхан.

Вони знову відкрили ресторан у червні 2022 року, коли Харків ще був містом-привидом. Першими клієнтами були переважно поліцейські та військові.  Але незабаром життя повернулося до міста, і ресторан був зайнятий сімейними вечерями та побаченнями в один з останніх понеділкових вечорів. Навіть попри нещодавнє збільшення кількості ракетних обстрілів Харкова, Тран каже, що їхня сім'я не планує знову виїжджати звідси.