Тероризм як остання стадія імперіалізму

Свого часу Володимир Ленін у книзі з назвою подібною до заголовка цієї статті, цілком слушно зазначив, що однією з головних ознак імперіалізму є боротьба за переділ поділеного світу. На початковій стадії розвитку імперіалізму єдиним методом боротьби за світову гегемонію був мілітарний, практично всі війни кінця ХІХ – початку XX століття, включно з двома світовими, були зумовлені  саме цією причиною.

Після Другої світової війни з'явилися витонченіші соціальні технології, завдяки яким світова гегемонія стала досягатися шляхом продукування сенсів. Позаяк у всіх країнах більшість населення сприймає філософію конкретно, через речі, то алгоритм боротьби за ідейне домінування виглядав приблизно так: імперіалістична держава продукує сенси,  вони втілюються в матеріальній культурі, а та своєю чергою формує буденну свідомість. Звичайно, це дуже спрощена схема, настільки, що доводячи її до абсурду, Рокфеллер казав, що для завоювання свідомості африканців достатньо налагодити виробництво всього двох красивих і недорогих речей, котрі людина бачить і дотикає постійно: черевиків та авторучок –  і африканська інтелігенція (а відтак і весь соціум) опиняться у вас у кишені! Але, як засвідчила практика, не лише африканська людність тягнулася до прекрасного, адже, за чиїмсь влучним, висловом смертельний удар Радянському Союзові наніс не "Голос Америки", а каталог товарів "Отто".

Рокфеллер казав, що для завоювання свідомості африканців достатньо налагодити виробництво всього двох красивих і недорогих речей, котрі людина бачить і дотикає постійно: черевиків та авторучок –  і африканська інтелігенція (а відтак і весь соціум) опиняться у вас у кишені!

Щодо того, як еволюціонує імперіалізм в епоху глобалізації, існують різні думки. Деякі вчені вважають, що на зміну згадуваним мілітарній та ідеологічній гегемонії прийшла "м’яка сила" - технологія, яка дозволяє відмовитися від концепції державного домінування й отримувати  бажане через співробітництво й привабливість; інші наполягають, що вся ця т. зв. "м’яка сила" - не що інше, як ще одна назва ідеологічної гегемонії, з тією тільки різницею, що замість авторучок тепер айфони. Не будемо вдаватися у цю дискусію, а зосередимося на химерній траєкторії розвитку такої претендентки на статус імперіалістичної країни, як Російська Федерація. Формат цієї замітки не дозволяє описувати її шлях у деталях, однак він досить добре відомі зацікавленим особам, тому змалюємо цю  траєкторію буквально трьома штрихами.

Перший штрих. Заледве оговтавшись від кризи 90-х і "піднявшись із колін" завдяки високим цінам на газ і нафту, РФ відразу почала задумуватися над відродженням втраченого імперського статусу. Спершу вона намагалася досягнути його засобами, прийнятними в сучасному світі, тобто за допомогою т. зв. "м’якої сили". Для цього була розроблена технологія "Русского мира". Якщо не вдаватися в подробиці, її сенс чудово передав один персонаж Віктора Пелєвіна: "…має бути чітка і зрозуміла російська ідея. Щоб вони (Захід. – Авт.) не думали, що ми тут у Росії просто грошей вкрали й сталеві двері поставили. Щоб таку духовність відчували, бляді, як у сорок п'ятому під Сталінградом!". Дуже скоро стало очевидно, що подібна ідеологія чомусь не здатна конкурувати ні з західною ідеологією, ні з ісламською, ані з національними ідеологіями нових країн, котрі постали на уламках Радянської імперії.

Другий штрих. Переконавшись у неспроможності конкурувати з провідними країнами сучасності, але з усім тим всупереч історичній приреченості, претендуючи на статус імперії, РФ ступила на шлях інволюції, тобто почала розвиток у минуле, вдавшись до брутального силового тиску. Простіше кажучи, Росія свідомо обрала шлях соціальної деградації.

У 2008 році вона напала на непокірну Грузію, а з 2014 почала збройну агресію проти України й врешті-решт 24 лютого цього року розв’язала проти нашої країни повномасштабну війну. Однак і на мілітарному шляху її також спіткала невдача. Сьогодні вже зрозуміло, що РФ неминуче зазнає поразки у війні проти України.

Чому ми можемо схарактеризувати поведінку РФ як тероризм? Тому що в політології тероризмом вважається насильство і погроза використання насильства в політичних цілях, спрямовані на те, щоб уплинути на більше число людей, ніж ті, котрі стають безпосередніми жертвами.

Третій штрих. Деградація РФ триває і боротьба за утвердження російського імперіалізму виходить на етап, не передбачений жодним з класиків у царині суспільно-політичної думки, а саме: щоб відродити свою імперію РФ вдається до тероризму. Адже саме так і не інакше можна схарактеризувати російські удари по цивільній інфраструктурі та по мирних мешканцях України, погрози холодомором у бік Європи та врешті-решт – погрози усьому світові ядерною зброєю.

Чому ми можемо схарактеризувати поведінку РФ як тероризм? Тому що в політології тероризмом вважається насильство і погроза використання насильства в політичних цілях, спрямовані на те, щоб уплинути на більше число людей, ніж ті, котрі стають безпосередніми жертвами. Таким чином, тероризм — це засіб психологічного впливу. Цим тероризм відрізняється від війни та від диверсійних дій. Його головний об'єкт — не ті, хто став жертвою, а ті, хто залишився живий. Його ціль — не вбивство, а залякування і деморалізація живих.  Деморалізовані й залякані люди роблять усе самі, вимагаючи  від  влади або хоча б схвалюючи  дії, котрі цим людям зовсім не вигідні.

Зайве казати, що РФ не має жодних шансів залякати Україну, Європу та світову спільноту, її терористичний шантаж не вдасться. Тому можна з певністю стверджувати, що Російська імперія не буде відроджена, методи, до яких вдається РФ є нічим іншим, як історичним збоченням і  країна укотре демонструє, що є тупиковою гілкою еволюції "призначення якої лише в тому, аби показати світові, як не треба жити й чого не потрібно робити".

Спеціально для Еспресо

Про автора. Ігор Танчин, політолог, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.