У Голодоморі — коріння Бучі, Бородянки, Маріуполя
Зовсім маленькою дівчинкою я виростала зі щоденними спогадами про Голодомор від моєї прабабусі. Це була така її травма, що вона не могла про це не згадувати все своє життя
Вона вижила, бо її п’ятирічна дочка (моя бабуся) в садочку мала кружку супу з 5 квасолинами, сама з’їдала дві, а три ховала в спеціально зашиту мамою кишеньку платтячка, і несла їх додому, аби не вмерла мама.
У них більше нікого не було. І забрали все. Зовсім все. В селі на Вінниччині з такими родючими чорноземами, де з палиці виростають яблука… Але тоді, в 33-му, з цього села лишилася одна десята його мешканців. Інших вбили голодомором, і навряд чи можна собі уявити страшнішу смерть…
У Голодоморі — коріння Бучі, Бородянки, Маріуполя
З того часу минуло багато років. Але патологічне бажання росіян знищити українців нікуди не поділося. Воно проявилося і під час другої світової, коли саме українців прирекли на роль "гарматного м’яса". І "квітло буйним цвітом" всі роки після розвалу СРСР.
Потім комплекс поразки в холодній війні росіяни знову повернули проти українців, щоденно влаштовуючи не п’ятихвилинки, а п'ятигодинки пропагандистської ненависті. Все це неминуче вело в один бік — до агресивної війни та чергового геноциду. В цьому — коріння Бучі, Бородянки, Маріуполя. Там проявилась глибинна сутність російського народу з його одвічним бажанням вбивати. Вбивати нескорених і вільнолюбних українців.
Холод — не голод. І його ми переживемо. Зараз все інакше. Світ на нашому боці
На щастя, 30 років Незалежності дозволили таки нам стати достатньо сильними, аби вони не змогли просто прийти сюди і знову нищити нас голодом чи у своїх тюрмах.
І тоді в хід пішли ракети та цей холодомор… Дистанційно. Підло. Проти мирних людей і дітей, знищуючи всю цивільну інфраструктуру. Доводячи насправді одне єдине: вони просто хочуть знищити українців. Як це було і майже сто років тому…
Але холод — не голод. І його ми переживемо. Зараз все інакше. Світ на нашому боці. Ми маємо свій найбільший здобуток — армію, наші ЗСУ. І тому маємо шанс нарешті розірвати коло трагічної історії геноциду і стати настільки сильними, аби надалі невнадно було.
Власне, в нас просто немає іншого вибору…
Про авторку. Вікторія Сюмар, журналістка, медіаекспертка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.
- Актуальне
- Важливе