Viyna i myr. Як Росія поглинула Білорусь, а нам пропонують латинку розбрату

Можна було би посміятися з такої ініціативи, якби вона не пролунала з уст найдорослішого із представників чільної влади - секретаря РНБО Олексія Данілова. У момент, коли “слуги народу” на чолі з Мар‘яною Безуглою заговорюють “справу вагнерівців” нісенітницями про план G, коли Російська Федерація фактично поглинула Білорусь — і у нас додатково з’явилось 1044 кілометрів відкритого кордону із агресором — нам пропонують дуже небезпечну тему. Яка може спалити паростки масованої низової укранізації десь так — як безбожно навесні випалюють торішню траву. А заодно і все живе у ній. 

Дуже цікаво, що наше славне РНБО і Банкову не так хвилює активізація обстрілів на Донбасі, не так бентежить державна зрада на нарадах у і Зеленського. Зовсім не піднімається той факт, що РФ у новому році, і це офіційна інформація — збільшуватиме видатки на військових та поліцію, а це означає, що плани щодо війни проти України згортати ніхто не збирається. Тільки вперед і більше мінометів з огляду — як Москва штучно створила дефіцит на російський газ у Європі.

Поясню спочатку, чому ідеї просування латинки в Україні в даний історичний момент абсолютно шкідливі. І лише грають проти українізації з “низів”. Днями Інститут соціології НАН України оприлюднив цікаве дослідження з приводу спілкування української мовою у побуті. Уперше з часів незалежності помітно зріс відсоток тих, хто спілкується українською мовою у побуті — з 36,8% до 50,8%. Якщо додати, що 21,3% є двомовними — маємо дуже добру динаміку поширення рідної мови. Але уявімо, що завтра “зелена влада” ухвалює рішення про перехід української мови на латинку. Варіант переходу — із паралельним застосуванням латинки та кирилиці по суті це фактична тримовність. У просторі існуватимуть українська кирилицею, українська латинкою і незмінна російська. Для більшості громадян це стане випробуванням. Адже не всі у захваті навіть від змін у правописі з його “проєктами” та “катедрою”. А тут можна отримати ситуацію, коли подібні зміни можуть викликати рух у протилежному напрямку — і ті, хто українізувався знову будуть користуватися російською. Адже кирилиця простіше. Отже, замість дуже потрібної єдності, яка наша єдина рятівна паличка в умовах програної інформаційної війни та пропаганди, можемо отримати іще одну серйозну тріщину.

Ось свіженький “план Б” від ліберального крила Кремля про те, як впіймати Україну і перетравити її як павук муху. Це Фонд Карнегі, автор Дмітрій Трєнін. За іронією долі — ця мила смакітка була ще і написана “за підтримки Посольства Данії в Росії”. 

Йдеться там про “перевоспитание националистов” — це в уяві російських лібералів так називаються репресії НКВД проти українських інтелектуалів, культурних діячів та священнослужителів у ХХ столітті. Але тут у “плані Б” чітко прописано, що РФ треба максимально ставити на гуманітарну та культурну сфери.
Ось найцікавіше. 

“Аудитория культурного Русского мира на Украине имеется и сохранится на обозримую перспективу. Взаимодействовать с ней поверх воздвигнутых в последние годы барьеров необходимо”. Далі іде чітка інструкція для тих, хто ведеться на Басту, Моргенштерна і Інстасамку, як вівця на капусту: “…в условиях отсутствия официального диалога есть смысл поддерживать контакты и общаться с немногочисленными умеренными группами и деятелями на Украине, имея в виду, что в долгосрочной перспективе может появиться возможность начать процесс нормализации российско-украинских отношений”.

Російській верхівці і всім бажаючим нею стати пропонують максимально витягувати українські мізки, шляхом стимуляції привілеїв у РФ. Читаємо уважно нове творіння Трєніна:

“Москве стоит обратить внимание на собирание людей. Речь не идет о механической раздаче российских паспортов тем, кто хотел бы иметь возможность с их помощью пересекать границы и получать пенсии: этот проект уже осуществляется в неподконтрольном Киеву Донбассе. Москве имеет смысл действовать стратегически, делая переезд на работу и жительство в Россию привлекательным для русскоязычных граждан Украины и других стран бывшего СССР, прежде всего специалистов”. 

І найголовніше — наші вороги чітко зрозуміли, що останні кілька років в Україні активними темпами йде процес формування політичної нації. Він достатньо складний і неоднорідний, дуже часто треба пробиратися через людську дрімучість і тони багаторічної дезінформації, але процес пішов. І що пишуть наші вороги: “…на Украине проживает много людей, по крови и духу близких русским и вообще россиянам. Но надо учитывать и то, что само население Украины в культурном и религиозном отношении неоднородно. Галиция с Волынью и Донбасс с Новороссией исповедуют во многом разные, иногда прямо противоположные ценности. Процесс формирования украинской политической нации идет непросто, и пока что единого украинского народа нет”.

Відбірні кремляді і їх ліберальні партнери докладатимуть максимально зусиль до цієї неоднорідності, аби збити Україну і повернути її у стійло. Підтвердженням цьому є наступна теза у програмній статті інтелектуала Трєніна за гроші данських платників податків: 

“…не забывать, что перевоспитание украинских националистов в свое время оказалось не по под силу идеологам из ВКП(б)-КПСС и специалистам из НКВД-МГБ-КГБ СССР. Опыт последних трех десятилетий не оставляет сомнений, что, получив при гипотетическом воссоединении масштабную российскую помощь, Украина вместо благодарности вновь отвернется от России”. 

А що натомість може запропонувати Україна? 

Триває тяганина у ТСК на чолі зі “слугою” Мар‘яною Безуглою про те, була операція щодо вагнерівців чи ні. Банкова робить усе аби забрехати очевидну річ — Зеленський подарував 32 убивць Лукашенку. У той момент, коли він шукав бодай щось аби розміняти це на підтримку Владіміра Путіна. “Слуги” і ОПЗЖ, які становлять більшість цієї ТСК вирішили таки заслухати учасників спецоперації. Але питання з недопуском опозиції — ЄС та “Голосу” накладають сумніви, що суспільство дізнається істину. І чіткі імена тих “кротів”, які зливають державні секрети нашим ворогам. 

“Я йому ще раз нагадав про С-400, розповів йому, де ми хочемо поставити ці комплекси. Слава богу, зараз у нас повністю комплексами С-300 перекритий периметр на західному напрямку. Але, як ви знаєте, у нас додався і південний напрямок. Ми з білоруськими генералами і росіянами обговорювали цю тему. Нас починають з півдня підігрівати. А що ще буде... Ми повинні готуватися – 1200 км кордону з Україною, тому нам доведеться закривати і цей периметр”.

Здавалось би — ВРУ має терміново зібратися і засудити такі дії сусідньої держави. Де наше славне РНБО, яке мало б терміново вирішити, як закривати північний кордон від таких погроз. Одразу після цього повідомлення мені написали стурбовані мешканці Чернігівщини: “Наша і її порубіжжя з Білоруссю - дуже слабка ланка кордону, катастрофічно, на жаль. Є місця тотального безлюддя, хоч танком їдь, хоч базу у лісі став, ніхто й не помітить”. 

Врахуйте ще і людський фактор. Ось цікавий факт, як тамтешні громади готуються до можливого вторгнення. Валерій Костильов, голова Любецької громади на засіданні з приводу територіальної оборони на повному серйозі розповідає… як попросив секретарку купити два стяги. Російський і білоруський. Щоб у разі чого поставити на робочий стіл. 

Пізніше, соратники голови ОТГ прикордонної області запевняли, що то був жарт. І Валерій Миколайович нічого поганого на мав на увазі. Але оскомина лишається. Як і сумнів у тому — чи готова Україна до великої північної війни у разі найгіршого.

Великі суспільні зміни починаються від того, коли влада крокує в унісон з народом. В новітній українській історії справді були моменти, коли верхи українізувалися швидше ніж “низи”. Це було за часів Ющенка і Порошенка. Але зараз “низи”, український бізнес реагують на виклики набагато швидше за владу. І чи не уперше — “верхи” змушені заднім числом вирішувати проблеми, які є тут і зараз. Свого часу Україна заплющила очі на те, які проблеми наростали в Криму і на окупованому промисловому Донбасі. І отримала те, що отримала — незагоєну рану, в якій РФ щодня прокручує швайкою нову дірку. Нині нам всерйоз треба подумати, що буде, якщо Росія захоче піти з півночі. З тих самих боліт, де донині нема чіткої демаркації кордонів. І місцева влада посилає секретарок за купівлею білоруського та російського прапорців. Спитаю просто латинкою: Hochete prosraty Ukrainu zovsim?