Мудрість українців вплинула на політику США у цій війні, - Безсмертний

Мюнхенська угода - хоча насправді йдеться про вашингтонсько-пекінсько-московську угоду - може бути оформлена в Мюнхені, а може бути в Мюнхені і не оформлена. Ключова історія - це Ер-Ріяд і супровідні треки, під час яких відбуватиметься жвава комунікація. Тут не лише про телефонні перемовини між Дональдом Трампом і російським диктатором - ідеться про цілу низку параметрів, які пропрацьовують, проговорюють і потім будуть представляти з вимогою натиснути і на нас, і на наших європейських друзів. Історія надзвичайно серйозна - Україна перебуває в дуже складній фінансовій і безпековій ситуації.

До чого схилялися б у Пекіні та Москві? До чого б вони хотіли схилити Трампа, щоб він до цього намагався схилити нас?

Як ви сказали у вступі до нашої розмови, є слова, а є діла. Одразу відповім, що найбільше б задовольнило Кремль, фюрера, Сі Цзіньпіна і особисто Дональда Трампа - це те зображення, яке з'явилося в британський The Telegraph, де вони сидять утрьох, у кожного виделка і ніж, і вони препарують земну кулю. Тільки у випадку з Путіним він хоче це зробити з Дональдом Трампом. А у випадку з Сі Цзіньпіном він хоче зробити це з Путіним, бо для нього Трамп зайвий.

Я довго дивився на цей малюнок і тільки з часом побачив, що там два вже ввіткнули ножі в планету, це Сі Цзіньпін і Путін, а Дональд Трамп тільки прибіг. Він намальований навіть на рамі цього малюнку, тобто він ще в руках тримає.

Окремі фахівці, аналітики, відомі філософи називають цей період періодом неоімперіалізму, він уже отримав свою назву. Але ви абсолютно були праві, коли в передмові до нашої розмови сказали, що є слова, а є діла.

Отже, в чому зміст нинішньої ситуації та як вона може розвиватися.

Те, що ми на сьогоднішній день бачимо, дуже легко проаналізувати, коли взяти перед собою, покласти чи на зображенні в комп'ютері, чи на столі три тексти. Це текст, який розміщено Дональдом Трампом у його соціальній мережі Truth Social, - емоційний його допис про те, як він говорив із Путіним, як вони обговорювали важливі питання, як вони домовилися, про що вони домовилися і так далі.

Зліва від цього я рекомендую - чому зліва, пізніше скажу - покласти інформацію про розмову Трампа і Путіна, яка розміщена на офіційному носії - на сайті кремлівському, а справа розмістити повідомлення з сайту президента України.

Оці три речі для людини знаючої, яка бачить факти, дають абсолютно повну відповідь. Отже, посередині текст, який ніде не з'явився на жодному офіційному носії США. Його немає ні на сайті Білого дому, ні Держдепу, ні Пентагону. Він гуляє тільки в соціальних мережах Truth Social, X і подібним. Лише там. Не дивлячись на це, коли ви заходите на ці всі офіційні сайти, ви можете побачити звіти про всі телефонні розмови - до деталей. Тепер зрозуміло, що це інформація. І до цього треба ставитися, як до інформації в першу чергу. Бо до суті ми ще докопаємося.

Зліва чотири абзаци - те, що повідомили з Москви. У другому абзаці - ключова теза, що московський фюрер вважає, що в можливих переговорах треба досягнути усунення першопричин війни. Першопричини: за цим словом ховаються три ультиматуми, які були висунуті у 2021 році Україні, НАТО і Сполученими Штатами Америки. Ми добре пам'ятаємо, як тоді намагалися там проводити якісь зустрічі в рамках ОБСЄ, двосторонні зустрічі США - Росія і все інше. І ми розуміли на той момент, що ці ультиматуми ніхто не прийме - ні Європа, ні ОБСЄ, ні НАТО, ні Сполучені Штати Америки, тому що це ультиматуми.

Я нагадаю, там НАТО мало повернутися до кордонів 1991 року. Це щоб ми розуміли, про що йшла мова. Оце позиція московського фюрера.

Тепер я відповім на питання, чому все це викликало такий шок в Україні, бо в повідомленні, яке було розміщено на офіційному сайті українського президента, є одне речення з трьох абзаців: президент Трамп детально проінформував президента України про його розмову з президентом Путіним.

Це миттєво заклало те, що дефіцит інформації в Україні, власної інформації від президента України, від системи адміністрації президента запустить хвилю, яка може знести все що завгодно. Але в цій ситуації українське суспільство поступило настільки мудро, що воно почало впливати вже не тільки на власну владу, на воєнно-політичне керівництво, а й на позицію, в тому числі, і у Вашингтоні. 

І оцей вал, який пішов, починаючи від психофізичного аналізу тексту розмови між Дональдом Трампом і Путіним, який з'явився в описі Дональда Трампа, до таких речей, як, «ну, якщо так буде, то Україні доречно буде подякувати Дональду Трампу і Америці за допомогу і розірвати просто стосунки, тому що іти такою дорогою є неприпустимо».

Реакція суспільства була настільки правильною, багатокомпонентною, що вона потрясла всіх, у тому числі і в Європі, і у світі, наскільки українці мудро, багатошарово оцінили те, що відбувається. І зверніть увагу, вже на другий день ситуація пішла на відкат.

З'явилися коментарі, пам’ятаєте, Геґсет підсилив, що ніякого НАТО, ніяких військ НАТО і так далі. На другий день – а може так трапитися, що Трамп прийме рішення повернути до України ядерну зброю. А сьогодні з'являється: а може так трапитися, що Сполучені Штати збільшать свій контингент військ у Польщі. А можливо, і серед тих контингентів, які можуть бути в Україні за наслідками угоди, можуть бути американські війська і так далі.

Тобто, оця інформація, яка з дня в день качається, потребує аналізу з точки зору «а які ж діла?». Я тут процитую Каю Каллас. Її запитали на полях "Рамштайна" і саміту НАТО. Вона каже: "Ну що, відбувся дзвінок і що - закінчилася війна?" Це геніальна жінка. І вона абсолютно дала всім зрозуміти: ну, подзвонив, ну, написав, - а які діла з цього?

У чому я тут погоджуся з вашою емоцією, пане Антоне, що в Росії, як хтось написав з американців, відкорковували коньяк і пили прямо з горла в цей день. Але вони посвяткували недовго.

З горла? Вони з корита, з ванни пили - тут такі події, саме лише призначення Тулсі Габбард - це немала історія. І в мене є побоювання, що коли Джей Ді Венс намагався в публічній сфері дещо виправити те, що наобіцяв президент Трамп, все одно це, можливо, лише відволікаючий маневр.

А от що мене найбільше непокоїть - це можливі перспективи виведення військ Сполучених Штатів, точніше, різке скорочення їхньої присутності на континенті і дуже чіткі заяви Трампа стосовно того, що Україна не вступає в НАТО. Зрозуміло, що це одна з базових вимог Кремля - повернення НАТО до пост-ялтинського статусу. І волога мрія Кремля про «Ялту-2» - насправді це мрія про «Ялту-1», тобто повернення до демілітаризованої зони в Центральній Європі, яка контролювалася б, хоча й в опосередкований спосіб, але напряму з Кремля. 

Хочеться вірити, що цього не станеться. Але ми в Україні переживали в 1990-х роках таку мутовану, гібридну форму суверенності, коли, з одного боку, ми ухвалювали рішення, а з другого боку, в певних кабінетах сиділи люди на прямому зв'язку з Кремлем. І це стосується дуже різних відомств. І це сценарій, який може бути закцептований Трампом. Ми будемо опиратися цьому, європейці тому будуть також опиратися, тому що тут навіть історія не про Україну - тут історія про Естонію, Литву, Латвію, можливо, Фінляндію після демілітаризації Центральної Європи і виведення американських військ. От що мене лякає в цій історії.

«Ялта» неможлива принципово, бо там два проти одного в цій ситуації, і це неможливо. Те, що намагалися зробити в 2021 році, повернути це в рамки Ради Безпеки, - неможливо, тому що там теж виходить три проти двох. І це в Москві прекрасно розуміють і тому досягнути вони абсолютно нічого в цьому відношенні не зможуть.

Безумовно, мова йде на сьогоднішній день про те, щоб один на один розписати світ. Чи можливий такий варіант? Ні. Він неможливий, бо треба чітко розуміти, що навіть при особистих мотивах і бажанні Дональда Трампа він загруз сьогодні в розумінні того, що він не здатен сам справитися з загрозами, які сьогодні постали перед США.

І тому вереск Дональда Трампа стосовно того, щоб Європа доозброювалася, виходить не з того, що Америка така міцна, як ніколи, а з того, що вона не здатна протистояти сьогодні Китаю і Росії. А не дай Бог, Китай і Росія разом, - то тут швах повний.

Я це кажу через те, що мені доводиться читати закриті брифінги в Пентагоні, доповідні записки Пентагону. І там абсолютно чітко вказано: немає на сьогоднішній день потенціалу у США протистояти сумарній силі Китаю і Росії разом.

Ще одна дуже важлива річ: обійти Європу і Україну в цій ситуації не вдасться. Чому? Бо коли ти кажеш, що ви (Європа) повинні прикласти зусилля для того, щоб забезпечити, помогти, стабілізувати, гарантії надати Україні і так далі, ти береш під свою власну відповідальність цю позицію, тим самим делегуючи своєму партнеру певні функції. У цій ситуації робити вигляд, що хтось не справиться чи не зможе, чи усунути цього учасника з переговорного процесу неможливо. Тому що ти якби покладаєш на нього як партнера певні надії. При цьому ти кажеш, що «ми в НАТО залізобетонно» - я цитую Піта Геґсіта. Тобто «ми з Євросоюзом, з НАТО». Чому так сказано?

Тому що перша теза, яку я озвучив, - це потреба в силах Європи. Ми не одного разу з вами говорили про те, що Сполучені Штати Америки не в силі сьогодні самостійно протистояти Китаю і Росії. І на сьогоднішній день навіть такі об'єднання, як AUKUS, як Союз трьох (Японія, Сполучені Штати і Австралія), Філіппіни і Сполучені Штати Америки, -  це ті речі, які точнісінько так будуть розвиватися. У Сполучених Штатах Америки треба сильний оборонний комплекс Японії, сильний оборонний комплекс Філіппін, сильний оборонний комплекс Південної Кореї, і про це весь час ведеться мова.

Тому в цьому випадку уникнути участі Європи і України у переговорних процесах неможливо. А те, що цього хотів би фюрер московський, так це його рожева мрія – "помножити на нуль" Європу.

 Але Європа, останні місяці особливо, абсолютно чітко взяла курс на те, що навіть якщо США перестануть постачати допомогу Україні, Європа це візьме на себе.

Ці рішення, які прийняті цими днями, особливо вчорашнє рішення, яке відбулося на нараді міністрів оборони в рамках НАТО, - затверджено проєкт доозброєння НАТО на території Європи на основі розробки командувача об'єднаними силами НАТО в Європі генерала Каволі. Цей документ вчора підписано. Він існував попередні місяці й роки в проєкті, вчора він підписаний загальним рішенням зібрання міністрів оборони країн НАТО. Точно такі позиції вироблено по всіх абсолютно країнах на основі спільного рішення Агентства з питань оборони Європейського Союзу і штаб-квартири НАТО.

Усім європейським країнам доведено відповідні позиції у цифрах по доозброєнню і дофінансуванню оборонно-промислового комплексу. І зараз іде, по суті, не просто вибухове доозброєння - все іде шляхом того, щоби створити своє виробництво.

Зверніть увагу, навіть на раді "Рамштайна" і на раді "Україна – НАТО" одним із головних питань обговорювалося питання інвестицій в розвиток оборонно-промислового комплексу України і спільного виробництва, в тому числі на території Європи, на основі українських і європейських розробок певних видів озброєння. Тобто в цьому відношенні робиться дуже багато.

Безумовно, стиль спілкування Дональда Трампа, його неосвіченість - давайте скажу так, як воно є, - його невихованість привносить у цю ситуацію колосальні проблеми. Насамперед в інформацію - не в кроки, не в діла, які робляться, а насамперед в інформацію. От дивіться: учора по телефону говорив із московським фюрером. На другий день - зустрічається з прем'єр-міністром Нарендрою Моді і говорить про те, що ми стаємо вашим ключовим постачальником нафти і нафтопродуктів.

Трамп розуміє, що він учора зробив одне, а сьогодні він зробив друге, взаємовиключні речі, тому що на сьогоднішній день майже половина експорту російської сирої нафти йде до Індії. 

Ну, не половина, там трошки більше 40%, щоб бути правдивим. А сьогодні що – Нарендра Моді голоблі розверне в інші сторони, у нього на два роки законтрактовані вже постачання. Чи так, як було з Саудівською Аравією, - ура-ура, давай видобуток нафти. Який ура? І зразу сказали, що ні, цього не буде.

А заява Піта Геґсіта про те, що Європа має наростити видобуток нафти - з яких це родовищ Європа має наростити такі об'єми родовищ, про які мріє Дональд Трамп? В Європі є нафта, але вона обмежена по своїх потужностях. І те ж стосується цілого ряду інших речей, про які з колосальним інформаційним резонансом говорить Дональд Трамп.

І ще раз хочу повернутися. Так, як мудро зреагувало українське суспільство, аналітики, політики, знавці, коли вони дали українській владі весь спектр важливих відповідей, починаючи від того, як треба аналізувати те, що говорить сам Дональд Трамп, закінчуючи «ну, якщо так буде, як він говорить, тоді треба подякувати, домовитися про те, як розрахуватися за те, що поставили, допомагали, і сказати: арівідерчі, панове, ви такі нам з такими послугами не потрібні".

Але це говорить про мудрість українців. Візьміть заяви, які йшли з фронту, від офіцерів до солдатів, а також і до аналітиків українських, які аналізували цю ситуацію. Тому в нинішній ситуації, з моєї точки зору, спільна позиція України, європейської спільноти може впливати на розвиток подій.

І я варіанту не бачу, щоби за столом переговорів не було України в питаннях, де буде йти мова про Україну, і Європи, де питання буде про глобальні питання і про Україну. Очевидно, що в цій ситуації зараз мова йде лише про певні організаційні кроки, якщо це буде. Бо фюрер вже може сказати: я не буду. Ну, не будеш, то не будеш.

А що може відбутися в Ер-Ріяді? Дуже тяжко прогнозувати й намагатись окреслити цей документ, який може постати внаслідок зустрічі в Ер-Ріяді. Ми загалом не знаємо, чи вона відбудеться, але є певне передчуття, що щось таке відбудеться. Будуть певні публічні заяви, будуть згенеровані певні документи і, можливо, будуть певні анекси, додатки, які будуть мати конфіденційно-секретний характер. І ми про них дізнаємося лише апостеріорі.

І розуміємо лінію, якою буде рухатися Кремль. Лінія Сполучених Штатів може коливатися, а можливо, вона вже промальовується. Увага, питання: наскільки дипломатичною буде наша позиція? Чи вона буде занадто дипломатична, чи вона буде непоступлива? І що може бути гіршим - розрив, вихід з перемовин чи ухвалення невигідних моментів? Ну, тут будемо вже дивитись, коли щось буде підписано. Анекси, оці от секретні додатки з часів Молотова і Ріббентропа, мене дуже сильно завжди турбували.

Зрозуміло, тому що пакт Рубіо – Лаврова і Ріббентропа – Молотова навіть співзвучне. Ну, не було б так то смішно, якби не було так гірко в цій ситуації. Ви назвали цілий ряд проблем. Перша проблема - швидкість Ер-Ріяду.

Те, що стосується двосторонніх відносин, ця швидкість може бути блискавичною, бо це, власне, справи Сполучених Штатів Америки. Я маю на увазі двосторонні відносини. Не тема російської агресії, а між Сполученими Штатами і Росією. Там є над чим працювати, якщо є бажання, є політичне рішення, це, в кінці кінців, їхня справа.

Тепер щодо рішень, які стосуються України. Ніяких рішень, які будуть виходити за межі тих, на які є воля, які обговорювалися, які є аксіоматичними, без України не може бути в принципі. Поясню чому: тому що шляхом Мюнхенського договору ніхто не буде йти, як не буде йти шляхом Мінських домовленостей. Тому що мова ведеться про справедливий мир, мова йде про сатисфакцію і покарання злочинців. І у цій ситуації будь-які рішення, які виходять за рамки цієї тріади, будуть не визнані ні Україною, ні Європою. І ніякого територіального обміну в цій ситуації не відбудеться.

Я наголошую на тому, що європейці абсолютно чітко заявили: ми будемо залишатися з Україною, навіть якщо Сполучені Штати відійдуть від цього процесу, а не просто там дозволять собі якісь рішення, які будуть втручатися у внутрішні справи.

Ми вступимо у війну, сказали Франція і Велика Британія в 1939 році. Так, але ми розуміємо, що рівень інтенсивності, ангажованості може бути різний. Про 1939 рік ми також не забуваємо.

Україна нинішня - не Чехословаччина 1938 року, це перше. Друге - треба розуміти, що не Європа сьогодні захищає Україну, а Україна захищає Європу. І третє: уперше за 11 років, відкриваючи "Рамштайн", міністр оборони Великої Британії Гілі сказав: "Завдяки українській мужності і героїзму і нашій зброї ворог буде розгромлений".

Ця позиція Великої Британії зазнала певної корекції, тому що попередники говорили про те, що ми повинні все зробити для того, щоб ворог був розгромлений. Нинішні кажуть, що ми повинні допомогти Україні так, щоб вона могла з позиції сили укласти угоду з Російською Федерацією. Вони дещо по-іншому її трактують, але Європа зараз прекрасно розуміє, що її безпека залежить від України. Бо всі оці розмови про гарантії безпеки, про європейський контингент - що вони принесли нам? Вони принесли чітке розуміння, що це Україна захищає Європу. І цього вже ніхто не може заперечити.

Європа, так, надає допомогу, вона буде більше надавати допомогу, бо вже стало зрозуміло: Європа для того, щоб себе захистити руками українців, може принести свій вклад  - дати українцям зброю, всю, яку необхідно. І тоді можна про щось буде говорити.

Отже, тема Мюнхенської домовленості, Мюнхенського шантажу, Мюнхенської угоди - як завгодно це називайте, вона в цій ситуації неможлива, як неможлива "Ялта", як неможливий "Потсдам", усе, від цього відійшли. Мова йде на сьогоднішній день про формування іншої відповіді. Вона знаходиться тільки в реалізації одного принципу: мир через силу. Бо тільки тоді, коли Україна буде мати стратегічну і тактичну ініціативу, вона зможе укласти ту угоду, яка буде відповідати цим трьом речам, про які я сказав. Будь-який інший підхід нічим не буде відрізнятися від того, що ви називаєте Мюнхенською зрадою. Це буде точнісінько така річ.

Будь-яка торгівля територією в цій ситуації призведе лише до паузи перед континентальною і глобальною війною. Оце те, що сьогодні залишилося ще пояснювати і у Вашингтоні, і тим, хто зараз у Мюнхені. Вони не розуміють поки що зв'язку між торгівлею територіями і заохоченням агресора до подальшої окупації країн.

Адже на сьогодні абсолютно чітко встановлено європейськими розвідками, що не дай Бог цей обмін територіями відбудеться, відбудуться подальші агресивні дії і на території України, і на території Балтійських республік. Це підтверджено розвідданими європейських держав.

Відтак очевидно, що на сьогоднішній день те, що відбувається в інформаційному полі, по-перше, треба сприймати як інформацію, а по-друге, треба дивитися за тим, які конкретні кроки робляться. Те, що ми з вами говорили чотири чи п'ять разів, коли я казав: "Ніякої розмови телефонної не було між Трампом і Путіним" - нас із вами всі перебивали, мовляв, та ні, вони говорять.

Перша розмова відбулась ось. Подивіться, який вона мала інформаційний ефект. Це вибух інформаційної бомби, але я ще раз хочу підкреслити: це вибух інформаційної бомби. На сьогоднішній день проти маневрів Дональда Трампа уже створено безліч капканів. Я розумію прекрасно, що ця людина без берегів.

І він може придумати ще безліч всяких речей, які будуть шокувати Україну, Європу і так далі. Але в нинішній ситуації правильна реакція з боку європейців - ми готові доозброюватися, ми готові брати на себе забезпечення України, ми готові брати на себе гарантії. Тільки ми можемо те, що ми можемо, - не більше, не менше, бо приходять із вашингтонського обкому комісари, як це був Піт Геґсет, і каже: значить, статусу п'ятої статті не буде, Україна не в НАТО.

Тоді питання до нього: ти, коли це говориш і паралельно розказуєш про гарантії, ти взагалі думаєш, що ти говориш? Проходить доба, і він каже: ну, при такій ситуації очевидно, що доведеться вводити контингент НАТО. Ага, вже поїхала ситуація. Це заслуга чого? Розмови ввечері з Рютте всього-навсього? Чи це врешті-решт починають мізки на місце ставати?

Тепер зверніть увагу на цей випадок, коли росіяни, чи то сп'яну, чи то здуру, чи то перепивши коньяку з корита, як ви кажете, святкуючи телефонний дзвінок Трампа, стрільнули по конфайнменту на Чорнобильській станції. У відповідь прозвучало: ага, як так, значить, ми тоді будемо повертати ядерну зброю на територію України.

Тобто цей перебіг подій ще не один раз нас з вами шокує певною інформацією. Бо з одного боку ми маємо параноїка - фюрера московського, а з іншого боку ми маємо людину без берегів - Дональда Трампа, в якого творчість фонтанує такі ідеї, що насправді з точки зору зовнішньої політики і в голову прийти не можуть, бо всі розуміють, що малесенький порух у міжнародних відносинах може призвести до загального колапсу. Але цього ж Дональд Трамп не знає.

Як і не знає він, що таке Мюнхенська зрада. Багато чого він не знає, бо він бізнесмен, як зараз кажуть. І він думає тільки про свій карман, ну, в крайньому разі, про так званий національний інтерес Сполучених Штатів Америки, за яким, я теж переконаний, ховається також його бізнесовий карман.

Тривожний час і тривожна аналітика. Але дякую вам за щирість і надзвичайно високу професійність.