Захист національної ідентичності через уроки історії: як протистояти пропаганді та зросійщенню

Історія є одним з фундаментів народу, допомагаючи зрозуміти походження нації, формувати ідентичність. Історик Мішель Фуко зазначав, що історію можна сприймати через призму власної культури та цінностей, а національна пам’ять визначає, як ми сприймаємо історію, героїв і сьогодення.

Я переконаний, що шкільні уроки історії – один зі світоглядних предметів, інструмент формування національної пам'яті та розуміння суспільства. Але вивчення історії не повинно бути ідеалізованим, а сприяти розвитку критичного мислення. Тому я намагаюсь формувати об'єктивне ставлення до минулого та навчати дітей відрізняти історію як науку, від історичної пам’яті, яка є суб'єктивною.

Переломною подією у новітній українській історії, наприклад, стала Революція Гідності. Вона зміцнила наше прагнення до партнерства з заходом і стала символом боротьби за демократичні цінності, в тому числі проти авторитаризму Януковича. Тим, хто був свідком Революції Гідності, може здаватися, що це було нещодавно, бо емоційний зв'язок з Євромайданом, що змінив життя багатьох, назавжди закарбувався в пам'яті… Насправді пройшло 11 років. Сучасні випускники у 2013 році йшли у перший клас. Тому для більшості сучасних учнів – події Революції Гідності так само далекі, як і Акт злуки 1919 року. Звісно, у школах проводяться виховні заходи, вшановується пам'ять героїв Небесної сотні, але емоційна прив'язка учнів до подій Євромайдану буде геть іншою, ніж у дорослого покоління. І це нормально. Втім, коли діти розуміють, що Революція Гідності була спробою порвати з російським впливом, а подальша війна — спроба країни-терориста утримати контроль, ці події стають для них значно ближчими.

Читайте також: Історія сьогодні — один із видів зброї

Війна Росії проти України багатьом розкрила очі на суть росіян. І тут важливо пам'ятати, що одним з інструментів війни Росії є намагання змінити наше сприйняття історії. 

Російські наративи, наприклад, щодо "Мазепи як зрадника", чи "Степана Бандери як нациста", є викривленням фактів. І тому важливо навчати дітей розрізняти науку про історію і пропагандистські інтерпретації, працювати з архівними матеріалами, історичними джерелами. Це можна робити, наприклад, аналізуючи протоколи допитів представників "Розстріляного відродження", де учні зрозуміють, як радянська влада фальсифікувала реальність.

Щоб діти могли протистояти ворожим наративам та відстоювати українську позицію, сам я іноді навіть займаю роль "адвоката диявола" та наводжу приклади російської пропаганди.

Впевнений, що захист національної ідентичності є особливо важливим інструментом протистояння ворогу. Фактично, це означає популяризацію власної культури, історії, мови. І на уроках історії, і на уроках української літератури про це говорять, шкільна програма це передбачає. Але цього, на жаль, недостатньо. І зараз подекуди на перервах чую російську. Тобто не всі усвідомили, чому важливо використовувати українську мову не тільки на офіційному рівні, але й у побуті.

Тому я, наприклад, розповідаю учням, як московити депортували автора вірша "Ще не вмерла Україна" Павла Чубинського. Більшість творців українського правопису 1928 року радянська влада розстріляла, довела до самогубства чи запроторила за ґрати. Прикладів можна навести безліч. 

Читайте також: Про історію України у школі та дискусії про її вивчення

Через особисті історії намагаюсь показати, що говорити українською мовою — привілей, за який попередні покоління боролись. А туди, де звучить російська, рано чи пізно приходить московит зі зброєю.

Багато українських дітей, на жаль, опинилися на тимчасово окупованих територіях і потрапляють під вплив російської системи освіти, частини мілітаристської пропаганди. Я родом із Мелітополя, тому знаю, як там промивають мізки, розповідаючи про "єдіний русскій народ", залучаючи молодь до "Юнармії". Ми зобов'язані знаходити способи достукатися до цих дітей, і тут ефективним інструментом є якісні онлайн-матеріали, такі як Всеукраїнська школа онлайн або вебінари на онлайн-платформі iLearn.

Ці безплатні ресурси дозволяють дітям займатися за державною програмою. ВШО та iLearn супер корисні також для українських дітей за кордоном. 

Загалом за роки роботи помітив, що цікавість дітей до історії прямо пропорційна зацікавленості батьків. Деякі учні розповідають, як з батьками переглядали історичні фільми, ходили на екскурсії. В такі моменти тішусь і рекомендую, що ще подивитись чи почитати. Бо національна гордість формується через емоційний зв'язок. Тому учням потрібно подавати історію так, щоб вони її відчули. Добре працює, якщо наводити приклади впливу історичних подій на сьогодення. Та сама пісня "Ой у лузі червона калина", яку співали Українські січові стрільці під час Першої світової, яка знову стала символом українського спротиву на початку широкомасштабного вторгнення Росії.

Знаю, що через фото, документи, особисті спогади учні можуть зрозуміти як формувалась наша культура, як українці різних поколінь боролись за збереження ідентичності. Тільки так у молоді сформується розуміння, що українська культура – результат боротьби попередніх поколінь. І тепер вони, сучасне покоління, мають зберігати та розвивати нашу культуру.

Бо ідентичність — це не лише мова чи традиції, а особистий вибір, який проявляється у буденних діях: яку музику слухаємо, якою мовою говоримо, які книги читаємо… Обираючи українське – ми проявляємо повагу до попередніх поколінь українців, що зберігали нашу культуру, і доводимо всьому світу свою самобутність всупереч брехливим аргументам російських пропагандистів.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Артур Бабенко, вчитель історії України Всеукраїнської школи онлайн та iLearn, проєкти реалізує Освіторія

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.