Мунір Мамедзаде: В Україні немає жодної дитини, якої б не торкнулася війна - кожна тривога й повітряна атака впливає на їхній стан

Інтерв’ю з керівником представництва ЮНІСЕФ в Україні – Муніром Мамедзаде. 

Про діяльність ЮНІСЕФ в Україні

У листопаді 2023 року ви приступили до виконання обов'язків голови представництва Дитячого фонду ООН в Україні. Які основні проєкти реалізує ваша організація в Україні?

ЮНІСЕФ працює в Україні майже з першого року незалежності, і ми є хранителями Конвенції про права дитини. Ми давно присутні в Україні і продовжуємо працювати, щоб сприяти добробуту та захисту прав дітей. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році ЮНІСЕФ значно розширила свою діяльність відповідно до свого мандату, щоб забезпечити надання всіх ключових видів допомоги для підтримки найбільш вразливих дітей.

Як ЮНІСЕФ, ми відіграємо провідну роль не лише в рамках наших програм, а й у реагуванні на надзвичайні ситуації, особливо в таких сферах, як харчування, освіта, захист дітей, водопостачання та санітарія. Ми робимо це від імені всіх гуманітарних партнерів. В Україні ми виконуємо чимало функцій: нормотворчу функцію, координуємо зусилля гуманітарних партнерів у згаданих мною сферах, а також надаємо пряму підтримку, яка є осердям нашої діяльності в Україні. Ця підтримка поширюється на охорону здоров'я, вакцинацію та харчування. У сфері охорони здоров'я та харчування ми відіграємо важливу роль у ранньому розвитку дітей, зокрема дітей дошкільного віку, а також у задоволенні освітніх потреб дітей та розвитку навичок молоді. У нас також є програми, спрямовані на захист дітей, соціальний захист, водопостачання та санітарію.

З початку ескалації війни ми розширили свою присутність на місцях. ЮНІСЕФ працює не лише в Києві. Ми маємо офіси в таких містах, як Харків, Дніпро, Полтава, а також у Львові на заході країни та на півдні, покриваючи Одесу, Миколаїв, Херсон та інші регіони. Наразі ми реалізуємо як програми гуманітарного реагування, так і заходи з відновлення в громадах і муніципалітетах, які перебувають на стадії відновлення, оскільки там безпечніше, а поточна ситуація дозволяє нам зосередитися на відновленні, яке орієнтується на дітей та молодь. Ми також хочемо зробити все, щоб коли війна закінчиться і в країні відновиться мир, були створені системи для надання всіх послуг і підтримки дітям.

Фото: Getty Images

В Україні немає жодної дитини, якої не торкнулася б війна

Якими є основні проблеми українських дітей зараз, під час повномасштабної війни?

Їх дуже багато. Коли йдеться про вплив війни на дітей, ми в першу чергу зосереджені на сході та півдні країни, але в Україні немає жодної дитини, якої не торкнулася б війна. І, звичайно, коли ми дивимося на наслідки війни, то бачимо жахливу статистику. Ми знаємо, що майже 2000 дітей загинули або були поранені з початку повномасштабного вторгнення.

Загибель дітей і серйозні порушення прав дітей є нашим ключовим викликом. Ми також дивимося на загальну ситуацію дітей. Кожна повітряна атака і тривога впливають на їхнє психічне благополуччя і психоемоційний стан. Причому йдеться про все дитяче населення України. Частина дітей була змушена покинути рідні домівки, стати внутрішньо переміщеними особами або переїхати до інших країн, частина залишається на територіях поза контролем уряду України. Нас непокоїть ситуація абсолютно всіх дітей, адже дитина залишається дитиною, незалежно від того, де вона перебуває. Війна впливає на всіх українських дітей без винятку.

Ми також спостерігаємо серйозні наслідки, пов'язані з освітніми втратами. Не забуваймо, що до повномасштабного вторгнення та ескалації війни було два роки пандемії коронавірусу, коли діти навчалися дистанційно. Нині, коли війна триває вже понад два роки, багато дітей все ще змушені навчатися онлайн. Ми знаємо, що майже половина дітей шкільного віку навчається онлайн або у змішаному форматі. Це викликає занепокоєння, оскільки, якщо поглянути на результати навчання, то навіть до війни загальна картина була не надто оптимістичною, коли йшлося про компетенції та навички дітей у ключових сферах. З початком війни ситуація, вочевидь, ще погіршиться.

Крім того, діти втрачають спілкування з однолітками, оскільки не відвідують школи та дитячі садки, що впливає на їхній соціально-емоційний розвиток. Існує чимало проблем, пов'язаних зі здоров'ям дітей. Ми спостерігаємо збільшення кількості дітей з інвалідністю та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ці проблеми існували і до війни, але зараз багато дітей втрачають своїх біологічних батьків або потрапляють до закладів державної опіки, оскільки сім'ї більше не в змозі надавати підтримку, якої вони потребують.

Для ЮНІСЕФ це означає зосередження уваги на найбільш вразливих родинах. Завдяки щедрості наших партнерів ми намагаємося охопити всіх дітей, але іноді ми змушені виокремлювати тих, хто потребує нашої допомоги в першу чергу. Найбільш вразливою групою є діти, позбавлені батьківського піклування, діти з інвалідністю, діти у прифронтових районах, діти, які не мають доступу до базових послуг, таких як освіта, охорона здоров'я, соціальний захист тощо.

Одна з головних проблем, з якою ми стикаємося зараз, пов'язана з водопостачанням та водовідведенням. Ще до війни Україна здебільшого покладалася на стару інфраструктуру водопостачання та водовідведення. Зараз це стає все більш складним завданням, оскільки діти потребують доступу до питної води та гігієнічних послуг. Починаючи з березня енергетична інфраструктура та інші об'єкти життєзабезпечення, які так важливі для дітей, постійно піддаються обстрілам, що робить дітей ще більш вразливими. Ми також приділяємо особливу увагу підготовці до зими. Щодо освітнього процесу, варто зазначити, що майже мільйон дітей навчаються у змішаному форматі і ще майже 900 000 – лише онлайн. Аби вони могли повернутися до повноцінного навчання, ми маємо забезпечити у школах необхідні послуги та умови, зокрема облаштовані укриття та шкільне харчування, особливо у прифронтових районах. 

Фото: Getty Images

Чотири мільйони українських школярів мають проблеми з доступом до освіти

Ви згадали про освіту, і саме про це я хотіла вас запитати: про вашу співпрацю з Міністерством освіти України щодо допомоги дітям, які не можуть відвідувати школу. Як ви долаєте цю проблему?

Загалом приблизно 4 мільйони дітей шкільного віку стикаються з перешкодами в доступі до освіти. Нашим основним партнером в уряді є міністр освіти і науки, з яким ми тісно співпрацюємо задля вирішення цих проблем. Ми також допомагаємо координувати зусилля партнерів із розвитку та інших зацікавлених сторін через освітні та галузеві координаційні механізми.

Зокрема, ми беремо участь у кількох ініціативах. По-перше, ми допомагали уряду в розробці програм надолуження освітніх втрат. Крім того, ми підтримали розробку національної стратегії інклюзивної освіти та реформування навчальних програм на політичному рівні. Зараз країна перебуває в процесі інтеграції до ЄС. Освіта є пріоритетною сферою в порядку денному Європейського Союзу, з акцентом на ранньому та дошкільному розвитку. Ми докладаємо зусиль, щоб якнайбільше дітей раннього віку мали доступ до дошкільної освіти й отримували необхідну підтримку.

Ми також надаємо підтримку школам, учителям та учням, особливо у прифронтових районах, зокрема, забезпечуючи цифрові пристрої для онлайн-навчання. ЮНІСЕФ передав майже 100 000 цифрових пристроїв у прифронтові школи, що дозволило учням продовжувати навчання дистанційно, якщо вони не можуть навчатися очно. Крім того, ми допомагаємо у розробці навчального контенту. 

Скрізь, де це можливо, ми намагаємося допомогти уряду та міністерству покращити шкільну інфраструктуру та всі необхідні послуги, зокрема підтримуємо створення другої метрошколи у Харкові, щоб забезпечити дітям належне навчальне середовище. Звісно, ніхто не хотів би, щоб діти навчалися під землею, але я особисто відвідував першу метрошколу, і ми розуміємо, що наразі це наша реальність, а отже, ми повинні адаптуватися і розширювати нашу підтримку. 

Лише у 2023 році ми допомогли майже 1,3 мільйона українських дітей отримати доступ до формальної та неформальної освіти, включно з раннім навчанням. Ми створили 32 цифрові освітні центри, щоб сприяти очному навчанню та надолуженню освітніх втрат, особливо на прифронтових територіях. Ми також надаємо підтримку дітям від трьох до п'яти років, забезпечуючи можливості неформальної дошкільної освіти і плануємо розширювати ці послуги.

Наші ініціативи також спрямовані на соціальну підтримку школярів та вчителів. Ми впроваджуємо різні програми для підтримки підлітків та молоді через неформальну освіту, надаючи їм навички для майбутнього працевлаштування та продуктивності в умовах нинішніх викликів, а також для того, щоб вони змогли долучитися до відновлення та зробити свій внесок.

Діти в бомбосховищі під час обстрілу, Київщина. Фото: Getty Images

Як ЮНІСЕФ допомагає дитячим будинкам та прийомним сім’ям, які опинилися біля зони бойових дій

Ви згадували, що найбільш вразливими є діти, і саме про них моє наступне запитання. У цей тривожний час багато дітей втратили батьків, і, на жаль, багато з них опиняються в дитячих будинках та спеціальних установах. Наскільки я знаю, у вас є спеціальний проєкт для допомоги таким дітям. Розкажіть нам про нього, будь ласка.

Ця реформа не є новою для України. Ще до війни було багато ініціатив, які просували так звану реформу охорони дитинства, покликану забезпечити кожній дитині сприятливе сімейне середовище для зростання та розвитку. Зараз за підтримки керівництва країни, першої леді та уряду ми впроваджуємо програму “Найкращий догляд для кожної дитини”, яка зосереджена на забезпеченні належної підтримки для вразливих дітей, особливо тих, які позбавлені батьківського піклування. Одним із компонентів цієї реформи є запобігання розлученню сімей шляхом виявлення вразливих сімей у складних життєвих обставинах та надання їм необхідної допомоги - чи то грошової, чи то забезпечивши доступ до послуг.  В Україні також розвивається мережа центрів життєстійкості, створених у громадах, і ЮНІСЕФ також підтримує їх у налагодженні послуг. 

Крім того, ми приділяємо увагу дітям, які потребують альтернативних форм сімейного догляду, таких як прийомна сім'я або усиновлення, тому в Міжнародний день сім'ї 15 травня ми разом з урядом, Офісом президента, Координаційним центром із питань опіки та піклування та Міністерством соціальної політики запустили вебсторінку diti.gov, яка дозволяє майбутнім усиновлювачам або прийомним батькам отримати доступ до інформації про дітей, які потребують підтримки, а також до навчальних матеріалів, щоб цей процес був максимально ефективним і простим. За нашими оцінками близько 130 000 дітей в Україні мають комплексні потреби в захисті, а приблизно 700 000 дітей потребують покращення доступу до соціальних послуг.

На сьогодні близько 28 000 дітей перебувають у дитячих будинках та інтернатах, тому ми зосереджуємо увагу на забезпеченні кращої опіки і прагнемо, щоб у цих дітей були кращі альтернативи. Більшість із них мають живих батьків або інших родичів, тож за допомогою належного захисту дітей та соціальних послуг для сімей можна запобігти їхньому розлученню. Це вкрай важливо, адже, як показують дослідження, навіть один день, проведений дитиною в сиротинці або подібному закладі, може зашкодити її довгостроковому розвитку.

Оскільки через війну кількість дітей з інвалідністю зростає, ми об'єднуємо різні реформи, зокрема щодо інклюзивної освіти. Якщо забезпечити більш інклюзивні базові послуги для дітей, менше дітей з інвалідністю опиняться в інтернатах чи подібних закладах. Це є частиною ширшої реформи та порядку денного інтеграції до Євросоюзу, а також нашого екстреного гуманітарного реагування. Наприклад, у Харкові наразі 113 дітей перебувають у прийомних сім'ях або так званих малих групових будинках, але через безпекову ситуацію їх потрібно евакуювати. Організацію евакуації та всю необхідну підтримку забезпечує ЮНІСЕФ разом із місцевою владою. 

Про залученість батьків до емоційного розвитку дітей

Місяць червень оголошено глобальним місяцем батьківства, під час якого ми зосереджуємося на підвищенні обізнаності про вплив захисту й любові. Які заходи плануєте цього місяця? І що робить ваша організація, щоб зробити цей період часу особливо важливим і значущим?

Місяць батьківства проводиться щороку, і ЮНІСЕФ прагне підкреслити важливу роль, яку батьки та опікуни відіграють у забезпеченні добробуту та гармонійного розвитку дітей. Як відомо, для дітей, особливо дітей раннього віку, дуже важливо, щоб батьки були емоційно залучені.

Тут ідеться не лише про забезпечення базових потреб, таких як грудне вигодовування та необхідна підтримка, але й про розвиток емоційних зв'язків. Чим більше батьки проводять часу зі своїми дітьми, як мами, так і татусі, тим кращі перспективи для розвитку дитини в довгостроковій перспективі. Ми знаємо, що впродовж останнього триместру вагітності та першої тисячі днів життя дитини, тобто приблизно від 0 до 3 років, розвиток дитини та її мозку відбувається таким чином, що якщо згаяти цей період, в майбутньому уже нічого не вдасться надолужити. Це вирішальний період розвитку дитини, який впливає на її подальше життя.

Тож ми використовуємо цей місяць як можливість донести до батьків і вихователів цю важливу інформацію та заохотити їх приділяти більше часу розвитку своїх дітей, особливо в перші роки життя. Водночас ми знаємо, що батьківство – довготривалий процес, який потребує цілеспрямованої підтримки доти, поки діти не стануть дорослими. Існує також особлива група дітей-підлітків, віком від 10 до 14-16 років, які потребують особливої уваги. Ця вікова група є унікальною, зважаючи на те, як підлітки поводяться і соціалізуються. Під час війни, коли психічне здоров'я та психосоціальна підтримка стають дедалі складнішими, дуже важливо, щоб батьки та родичі були поруч із ними, допомагали пом'якшити тривогу та занепокоєння, які підлітки можуть відчувати, навіть якщо вони відкрито не показують, що потребують кращих емоційних взаємовідносин.

Ми проводили опитування серед різних груп населення та з'ясували, що батьки дітей віком від 3 до 6 років вважають дошкільний вік особливо складним. 76% респондентів стверджують, що не можуть віддати своїх дітей до дитячого садочка, що безпосередньо впливає на їхній розвиток. Щоб вирішити цю проблему та заохотити батьків і зацікавлених осіб робити більше у цій сфері, ми популяризуємо Місяць батьківства серед батьків та широкої аудиторії. ЮНІСЕФ долучився до книжкового фестивалю "Книжковий Арсенал" та дитячого кінофестивалю, які пройдуть у різних містах країни. Такі заходи сприяють кращому розумінню важливості раннього розвитку дітей. 

Ми пояснюємо, чому ранні роки є критично важливими, чому діти потребують батьківської підтримки і чому інвестиції в дітей, особливо в ранньому віці, є фундаментальними для будь-якої нації. Для України в умовах, в яких ми перебуваємо і на які тривалий час впливає війна, це найбільша інвестиція, яку може зробити країна. Часто зусилля з відновлення зосереджуються на інфраструктурі, наприклад на ремонті доріг та відбудові, що, безумовно, важливо. Однак якщо ми вчасно не інвестуємо в раннє дитинство і дітей, ми не зможемо відновитися й побудувати кращу країну.

Фото: Getty Images

Війна врешті-решт закінчиться, але залишаться величезні проблеми з психічною та психологічною реабілітацією дітей, які бачили всі ці жахіття. Чи є у вас проєкти, що стосуються психологічної та психічної реабілітації дітей? І чому зусилля в цьому плані потрібно докладати уже зараз, а не чекати закінчення війни?

Впродовж понад двох років українські діти переживають травматичний досвід  – всі ці масовані ракетні обстріли, повітряні тривоги, насильство, ізоляція, вимушене переміщення, розлука з сім'єю, іноді втрата близьких, переривання освіти та інших послуг і доступу до цих послуг. Навіть якби війна закінчилася сьогодні, питання психічного здоров'я та соціального благополуччя дітей і прийдешніх поколінь буде надзвичайно складним і потребуватиме нашої уваги впродовж наступних десятиліть.

Наведу ще один приклад: за нашими оцінками, через війну діти у прифронтових районах провели від 2800 до 5000 годин у сховищах, підвалах і укриттях через повітряні тривоги. Що це означає для дітей? Що це означає для їхнього майбутнього благополуччя та психічного здоров'я? Також уявіть, що війна закінчилася і ветерани повертаються до своїх родин зі стресом і складним досвідом, через який вони пройшли. Як це вплине на сім'ї, і як це вплине на дітей?

Ми вже маємо діючі програми з психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, орієнтовані на дітей та підлітків. Ми тісно співпрацюємо з Міністерством охорони здоров'я та іншими установами. Ми долучилися до національної програми "Ти як?". Ми працюємо, аби діти мали облаштований простір і доступ до психологічної підтримки, щоб поговорити про проблеми, з якими вони стикаються. Саме тому ми пропонуємо змішані заняття, де, окрім навчання, діти можуть також отримувати психологічну підтримку.

У довгостроковій перспективі ми потребуватимемо цілеспрямованої та професійної підтримки. Ми співпрацюємо з установами за кордоном, зокрема в Німеччині та інших країнах, щоб використати їхній досвід у цій сфері. Ми співпрацюємо з місцевими університетами, з державними установами, щоб мати спеціалізовані психіатричні служби для дітей і забезпечити наявність базових послуг психосоціальної підтримки. Сьогодні у нас є мобільні команди, які їздять у прифронтові громади та пропонують психосоціальну підтримку дітям і сім'ям. Ми також надаємо більш спеціалізовані послуги. Разом із Міністерством охорони здоров'я ми обговорюємо можливості розширення мережі підтримки, пов'язаної з психічним здоров'ям, на базі лікарень. Ми співпрацюємо з Міністерством освіти і науки, щоб все це стало частиною комплексної роботи в школах. Ми готуємо фахівців, медичних працівників, педагогів, а також пропонуємо підтримку соціальним працівникам у громадах і залучаємо їх. Це та робота, яку ми робимо вже зараз, і ми переконані, що в найближчі роки ми продовжимо рухатися в цьому напрямку.

Надзвичайно важливо, щоб психічне здоров'я та психосоціальна підтримка були включені до пакету послуг у всіх сферах. Наприклад, ми подбали про те, щоб центри життєстійкості, створені Міністерством соціальної політики, включали елементи психологічної та психосоціальної підтримки для дітей та батьків. Ми продовжимо цю роботу через систему освіти. У сфері охорони здоров'я ми повинні переконатися, що діти мають доступ до різних послуг або що молоді люди мають змогу відвідувати молодіжні центри, які можуть запропонувати їм підтримку. Окрім того, під час війни на залізничних станціях у багатьох прифронтових районах ми створили дитячі точки "Спільно", які забезпечують дружнє до дітей середовище, де вони можуть гратися і де ми повертаємо їм дитинство, вкрадене війною.

Фото: Getty Images