Під час штурму Бахмута загинуло понад 17 тис. завербованих у в'язницях вагнерівців, - розслідування

Про це йдеться в розслідуванні Бі-бі-сі та "Медіазони".

У травні 2023 року очільник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин стверджував, що великі втрати найманців під час штурму Бахмута пов'язані насамперед із неквапливістю міністерства оборони та нестачею снарядів. Але дані розслідувачів показують, що найвищі щоденні втрати — по 200-213 осіб щодня — "Вагнер" зазнавала ще в січні 2023 року.

Пізніше Пригожин визнав, що поклав у боях за Бахмут 20 тисяч найманців. Він стверджував, що лише половина з них – ув'язнені.

"За час проведення операції я обрав 50 000 ув'язнених, з яких загинуло близько 20%. Їх загинуло так само, як і тих, хто прийшов до нас за контрактом, без зон", - заявив Пригожин після взяття міста.

Бі-бі-сі та "Медіазона" отримали повний список з особистими даними 19 547 загиблих вагнерівців, з яких ув'язненими були 88% – це 17 175.

Джерело розслідувачів у серпні 2023 року, невдовзі після загибелі Євгена Пригожина, отримало документи про виплати компенсації в 5 млн рублів, покладеної за загибель співробітника за стандартним контрактом із ПВК "Вагнер". Даних про зарплати та виплати за поранення журналісти не мають.

Вони підкреслюють, що це найбільш значне джерело даних про втрати "Вагнер", які є в рамках проєкту підрахунку російських втрат у війні з Україною. У всіх випадках відомі позивні номери жетонів і дати смерті, а також більшість прізвищ.

Зазначається, що у списку відсутні трохи більше тисячі прізвищ (6% від усіх згаданих у документі вагнерівців), але це не створює перешкод для аналізу втрат за днями та категоріями загиблих, зокрема за жетоном можна визначити, чи була людина завербована з колонії чи з волі.

Розслідувачі стверджують, що коли "Вагнер" почала вербувати ув'язнених, їм обіцяли, що їх сприйматимуть як і інших найманців.

"60% моїх хлопців – штурмовики, і ви будете одними з них. Від нас ви не відрізнятиметеся нічим. До вас таке ж ставлення, іноді ще більш лояльне, ніж до тих, хто в мене воює багато років і пройшли десятки воєн", — стверджував Пригожин.

Брехня про те, що в боях за Бахмут вагнерівці перебували в однакових умовах і, як наслідок, гинули в однакових пропорціях, потрібна була для підтримки репутації ПВК, наголошують видання.

Читайте також: Росія має величезний дефіцит військовослужбовців: генерал Маломуж про повернення вагнерівців

Проєкт "К"

Розслідувачі встановили, як із двох ленінградських колоній суворого режиму, розпочався "проєкт К". Літера "К" була першою на жетоні у всіх ув'язнених, які пройшли через ПВК. Можливо, це посилання на слово "колонія", пишуть журналісти.

Зокрема, першою установою ФСВП, з якої надійшла інформація про вербування, була пітерська ІЧ-7 "Яблунівка" суворого режиму. У цій колонії сидять лише ті, хто засуджений уже щонайменше вдруге.

У ніч проти 6 липня 2022 року з ІЧ-7 вивезли першу групу новоявлених вагнерівців — кілька десятків людей, пишуть розслідувачі.

Видання "Важливі історії" оцінювало чисельність першої групи у 35-40 осіб, і це правда, кажуть журналісти, адже порядковий номер жетона останнього загиблого з "Яблунівки" — 35. Усього з цього набору, їм вдалося встановити, загинуло 8 колишніх в'язнів.

Другим випробувальним полігоном стала пітерська ІК-6 "Обухово", де Пригожин намагався завербувати ув'язнених, які сидять за статтями на кшталт "вбивство" або "розбійний напад", вважаючи, що вони будуть кориснішими на фронті. Серед перших завербованих справді багато таких, але були серед першопрохідців і засуджені за наркотичними статтями, кажуть розслідувачі.

Крім літери, номер жетона складається з шести цифр: у перших трьох зашифровано колонію, в якій завербували людину, останні три цифри — порядковий номер ув'язненого. Завдяки цій інформації журналісти встановили більшість колоній, де вербував Пригожин.

Географія вербування розширювалася від Ленінградської області до інших регіонів. Найбільше ув'язнених "Вагнер" забрала із красноярської ІЧ-6 суворого режиму – понад 500 осіб (ліміт наповнення цієї колонії – 1410 місць). З них загинуло 136 ув'язнених.

На другому місці ІЧ-2 у селищі Двубратський Краснодарського краю. З установи суворого режиму, розрахованого на понад дві тисячі місць, Пригожин забрав понад 340 ув'язнених, з яких померло 119.

Стільки ж засуджених залишили стіни ІЧ-3 Іркутської області (загинули 112) та ІЧ-5 селища Старцево у Красноярському краї (загинули 102 особи).

Експерти не мають єдиної думки, з якого моменту відраховувати початок битви за Бахмут, а Пригожин вважає початком 8 жовтня 2022 року, що вибито на внутрішній нагороді ПВК "Вагнер" — медалі "Бахмутська м'ясорубка".

Проте розслідувачі встановили, що перший ув'язнений загинув 15 липня 2022 року - у боях за Вуглегірську ТЕЦ.

Штурмові групи

У липні 2022 року російські військові вийшли до передмість Бахмута.

Основою тактики ПВК "Вагнер" ​​під час наступу на Бахмут були хвилеподібні атаки малими групами. Як і обіцяв Пригожин, ув'язнені "йшли в авангарді". Штурмові загони по 8-12 осіб мали підійти впритул до українських позицій і розпочати штурм.

Загони, складені з ув'язнених, відправляли на українські позиції першими. Вони атакували, провокуючи ЗСУ на вогонь у відповідь. "Вагнер" дізнавалася про положення вогневих точок і опорних пунктів українців і накривала їхні позиції артилерією, пояснює британський військовий експерт Семуель Крані-Еванс.

Передовий загін, ті самі 8-12 осіб з ув'язнених, які виявили ці позиції, часто гинули чи отримували серйозні поранення.

Вивчаючи номери жетонів загиблих ув'язнених, журналісти встановили, що з колоній вагнерівці завербували щонайменше 48 366 осіб. З них 17 175 людей - 35% ув'язнених, які виїхали на фронт, загинули. 

Експерт пояснює, що використання ув'язнених дозволяло вагнерівцям забезпечити необхідну масовість для кількох хвиль атак і зберегти грамотний кістяк із числа колишніх кадрових військових.

"Ця тактика ПВК „Вагнер“ призводила до двох результатів. По-перше, так вони виснажували сили українських військових, а по-друге, змушували ЗСУ частіше витрачати боєприпаси, яких і так завжди недостатньо", — зазначає Кранні Еванс.

Бі-бі-сі та "Медіазона" з'ясували, що вижити вдалося насамперед тим ув'язненим, яких відправляли на фронт влітку та восени 2022 року, а ті, хто поїхав на війну пізніше, гинули значно частіше.

Влітку 2022 року "Вагнер" вела бої місцевого значення за населені пункти поблизу Бахмута. До серпня росіяни змогли зайняти східні околиці Соледара.

Число загиблих ув'язнених починає різко зростати з 12 вересня 2022 року: якщо до цього гинули 25-35 засуджених на тиждень, то з 12 вересня вже по 50.

Пропагандисти тоді запевняли, що спроби ЗСУ контратакувати та накрити вагнерівців артилерійським вогнем були безуспішними, але різке зростання кількості втрат свідчить про інше.

"Високий рівень втрат серед ув'язнених пояснюється тим, що вони були недостатньо навчені і до них ставилися як до витратного матеріалу. Втрати вагнерівців були найвищими в ті періоди наступу, коли оборонні позиції України були найбільш підготовленими і росіяни не мали жодних переваг на місцевості, — пояснює військовий експерт Джек Уотлінг. 

У вересні 2022 року вербувальники приїжджають у саратівську ІЧ-7. Тоді 116 ув'язнених підписали контракт із ПВК "Вагнер" та поїхали до України. З них на фронті загинуло 32 особи.

З середини листопада щотижневі втрати ПВК під Бахмутом не опускалися нижче за 400 осіб, 90% із яких припадали на ув'язнених.

У грудні ПВК "Вагнер" вдалося подолати промислову зону на сході міста і дійти до житлових районів Бахмута, а заразом — захопити села, які відкрили найманцям шлях на Соледар. До кінця грудня "Вагнер" втратила майже 7500 людей убитими.

У січні 2023 року Пригожин та його командири посилюють тиск і втрачають сотні людей щодня.

На той момент ПВК продовжує вербування ув'язнених і відправляє на фронт партію засуджених з ІЧ-1 Кіровської області — всього 51, з яких 26 людей загинули протягом двох місяців.

За даними розслідувачів, у більшості наборів ув'язнених, яких вербували протягом січня, виживання становило вже 50%, а не 75% як у літніх та осінніх.

29 січня Пригожин рапортує про захоплення села Благодатне на північ від Бахмута — за тиждень штурму він втрачає 1002 особи. 96% загиблих із "Вагнер" ​​в цей період були ув'язненими.

"Чесно скажу: це геніально. Жорстока, аморальна, але ефективна тактика. Вона спрацювала", — оцінив український військовий, котрий обороняв Бахмут, свій досвід зіткнення з хвильовими атаками ув'язнених-вагнерівців.

При цьому рівень втрат найманців, які завербувалися з волі, залишався стабільно невисоким аж до березня 2023 року: в середньому гинули 40-50 осіб на тиждень.

"Перші вербування ув'язнених були спрямовані на те, щоб залучити на фронт засуджених із військовим досвідом. Ставлення до них не відрізнялося від ставлення до інших військовослужбовців. Але пізніше ув'язнених стали набирати як витратний матеріал. Їх стали по-іншому використовувати на полі бою, і це в результаті призвело до нерівності у співвідношенні втрат [між двома категоріями найманців]", - говорить Джек Уотлінг.

• У так званих навчальних центрах Білорусі колишні вагнерівці продовжують навчати військових, зокрема управлінню безпілотниками, для подальшої участі у війні в Україні.