Правозахисники виявили, що законодавство України про колабораціонізм не враховує норм МГП

Про це заявляють представники Центру прав людини ZMINA.

Зокрема, правозахисники зазначають, що у законодавстві України досі чітко не прописано, за яку діяльність в окупації держава може переслідувати громадян. 

За даними Служби безпеки України, станом на 15 червня 2024 року, зареєстровано 9179 кримінальних проваджень за статтею 111-1 КК України ("Колабораційна діяльність"). У Єдиному державному реєстрі судових рішень є 1442 вироки у справах за цією статтею, а найбільше вироків з них (484) щодо першої частини статті 111-1 – про публічне заперечення російської агресії, кажуть активісти.

"Третина вироків стосується публічного заперечення російської агресії, 90% цих вироків - про лайки та пости в "Одноклассниках". Кількість вироків за тяжчими статтями зростає, як-от покарання за добровільне зайняття посад в адміністраціях окупантів чи судових та правоохоронних органах, але найбільше вироків все ще виносять за частиною 1 статті 111-1 ККУ, і це свідчить про збереження фокусу на найпростіших для розслідування справах", - зазначає правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.

Справи щодо працівників ДСНС і медиків

Також у реєстрі є 11 справ щодо працівників ДСНС та 18 справ щодо комунальників. 

Онисія Синюк зауважує, що українське законодавство про колабораційну діяльність переслідує тих, хто допомагає підтримувати базові умови для життя в окупації, тож не відповідає міжнародному праву.

"Саме тому законотворці мають передбачити чітке розмежування між діями, які підтримують життя на окупованій території, та діями, які загрожують національній безпеці", - додає Синюк.

За її словами, правоохоронці та судді майже не вивчають, чи був у підозрюваної людини умисел зашкодити національній безпеці, та не враховують атмосферу примусу і залякування на окупованій території. 

Крім того, Синюк наголосила, що у разі, якщо обвинувачений присутній на судовому процесі, то вірогідність більш м’якого покарання більша. Проте наразі майже немає виправдувальних вироків. З 2022 року їх було лише два.

Правозахисники повідомляють, що наразі у Верховній Раді України зареєстровано щонайменше 16 законопроєктів, які стосуються колабораціонізму, однак більшість з них не вирішують цих проблем. До того ж 9 законопроєктів навпаки пропонують посилення кримінальної відповідальності за співпрацю із ворогом. 

"Проте жоден з цих законопроєктів не ухвалений досі. Це пов’язано, зокрема, з відсутністю політичної волі чи думкою, що ці рішення не на часі. Але поки держава не вирішує проблеми у законодавстві, населення України в окупації все більше віддаляється від нас через усвідомлення, що законодавство може вважати їх колаборантами", - каже наукова співробітниця науково-дослідної лабораторії Львівського державного університету внутрішніх справ Інна Вишневська,.

Думки населення

Представники ZMINA вважають, що державна політика покарання за колабораціонізм має враховувати думки громад, які перебували під окупацією або досі окуповані. 

Дослідники провели колективні дискусії у громадах Чернігівської, Сумської, Харківської, Херсонської, Луганської і Запорізької областей та зокрема виявили, що місцеві прагнуть покарання колаборантів, співмірного щодо їхніх дій. 

Жителі громад вважають, що однозначно притягати до відповідальності варто тих, хто:

• допомагав окупантам встановлювати владу;
• працював у ворожих адміністраціях чи організував референдуми, вибори;
• працював правоохоронцем чи "силовиком";
• свідомо поширював пропаганду РФ;
• добровільно надавав окупантам інформацію про проукраїнських громадян тощо.

Проте опитані жителі кажуть, що точно не варто карати людей за:

• факт проживання в окупації;
• отримання паспорта РФ, якщо це потрібно для виживання;
• отримання гуманітарної допомоги чи соцвиплат;
• не має бути покарання для медиків та "рятувальників", які допомагали підтримувати життя в окупації. 

"Опитані мешканці мали запит на каральний, кримінальний формат відповідальності, але ця відповідальність має бути співмірною до дій людини. Серед учасників ми бачили як запит на дотримання стандартів правосуддя, так і низьку оцінку спроможності системи забезпечити це правосуддя. Саме нереалізований запит на справедливість стає драйвером суворості та жорсткості покарання, і громади готові перебирати на себе ці функції, якщо держава цього не робить", - вважає фасилітатор, експерт Коаліції "Україна. П’ята ранку" Максим Єлігулашвілі.

• 12 липня адвокатка пояснила різницю між вимушеною співпрацею і свідомим колабораціонізмом.