Візьміть будь-який районний центр, особливо Західної, Центральної чи Південної України, і там буде свій Бабин Яр, - історик Руккас 

Історія Бабиного Яру відома на весь світ. Втім, це не єдине місце масового вбивства євреїв. Про що ще треба згадувати у цей день, коли Україна і світ вшановують памʼять загиблих під час Голокосту? 

Термін “Голокост” сьогодні дуже часто використовують в широкому значенні слова, тобто як свідоме, цілеспрямоване, наперед продумане знищення нацистами євреїв, ромів, радянських військовополонених, людей з психологічними захворями, гомосексуалістів, представників деяких релігійних організацій. 

Бабин Яр в цьому плані є досить характерним прикладом, адже загальна кількість жертв там - від 70-ти до 100 тисяч. Але трагедія Бабиного Яру почалася з масового знищення євреїв Києва та околиць. За два дні (29-30 вересня 1941-го року) були знищені 33 тисячі 771 людина. Причому вбивали механічним способом, за допомогою стрілецької вогнепальної зброї - такого нацисти не здійснювали більше ніде в такій кількості. Відтак, за кількістю жертв за такий короткий час Бабин Яр не має аналогів.

Але це урочище відоме ще й тому, що акт масового вбивства стався в межах великого європейського міста, мільйонника, в столиці Радянської України, а сьогодні - в столиці незалежної Української Держави. 

Разом з тим, є на території України і місце, де було знищено за кілька тижнів 55 тисяч євреїв. Це невеличке село Богданівка Миколаївської області, де наприкінці грудня 1941-го року та в перших числах січня 1942-го року румунською окупаційною адміністрацією, жандармерією, за допомогою німецької поліції та загонів місцевих німецьких колаборантів було знищено 55 тисяч людей. В таборі у Богданівці почалася епідемія, здається, тифу, і було ухвалено рішення на нараді німецько-румунської окупаційної влади фізично знищити людей, які там перебували. 

Втім, про Богданівку у нас фактично не говорять. Чому? На мою думку, тому що Богданівка - це невеликий населений пункт. Він не настільки цікавий в політичному та піарному сенсі. Втім, там все ж встановлений памʼятник, старанням єврейської громади, євреї вшановують памʼять вбитих у Богданівці, але в масовій свідомості у нас її не зберігають.  

Ще варто загадати Камʼянець-Подільський. Там наприкінці серпня 1942-го, упродовж кількох днів, було вбито 23 тисячі євреїв. Значна частина серед них - євреї, депортовані з Угорщини на територію окупованої нацистами України через відсутність угорських паспортів. Плюс місцеве населення. 

Також Дробицький Яр у Харкові, де на початку 1942-го року загалом було вбито від 16 до 20 тисяч - і євреїв, і не єврейського населення. Візьміть будь-який районний центр, особливо Західної, Центральної чи Південної України, меншою мірою Східної України, і там буде свій Бабин Яр.

Дуже часто поблизу сільських поселень будуть індивідуальні могили - одного, двох, трьох людей. Десь будуть більш масові поховання. Кілька років тому здійснювали роботу з каталогізації памʼятників, які були встановлені на місцях Голокосту в Україні - і вдалося встановити понад тисячу місць, які позначені памʼятниками, стеллами тощо. А за підрахунками істориків, таких місць на території України, де здійснювалися вбивства людей під час Голокосту, від 2 до 2,5 тисяч. Далеко не всі місця меморіалізовані належним чином.