Визначаймося: ми Європа чи Сомалі?

Навесні 2014 році я не дав людям лінчувати суддів, які тоді намагалися провести судовий з'їзд, який патронував Портнов. Трохи згодом, в тому ж році я не давав людям йти штурмувати ВР і став меж ними та правоохоронцями, зупинивши конфлікт. Про це мені нещодавно нагадав Игор Лапін. А у 2019 році я стояв перед входом у ВР й захищав декількох Нацгвардійців та знову не давав увірватися у ВР вкрай розлюченому натовпу чоловіків. Їх було тоді декілька тисяч, "афганців". Це повинна добре пам'ятати Ірина Геращенко, яка тоді теж виходила до протестувальників та допомагала гасити агресію натовпу.

Чому я це робив? Тому що вважаю, що для будь-якої держави важливі інституції та ефективна робота всієї системи. І якщо система не працює, то її змінюють та реформують, а не руйнують варварськими методами. Такий підхід до розв'язання проблем властивий демократичним країнам.

Читайте також: Якщо наш мудрий народ не порозумнішає...

А от у Сомалі пішли іншим шляхом. І як? Краще їм від цього? А можна ще пригадати розстріл парламенту в Вірменії. Після цього в країні вже можна було забути про демократію та незалежність, а сама Вірменія потрапила під вплив Росії. І хто виграв від цього? Лише Кремль.

Так само я був проти кидання у сміттєві баки та обливання зеленкою. Тим більше, що так роблять люди, коли не задовольняється запит на справедливість, або робить влада, щоб показати свої можливості лінчувальника поза правовим полем.

Добре пам'ятаю, як при Януковичу обливали Авакова, Яценюка, Ляшко. І мені це не подобалося, про що я і казав. Але не забув я і те, як обливали Королевську, Волошина або Шуфрича. До речі, і те що Порошенка облили зеленкою я вважаю ганьбою, попри те, що був в опозиції до нього.

Подібне я не підтримую, як і бійки у ВР. Вибачте, але мене так виховали, а потім ще й закріпили це в мені через роботу у ПАРЄ та дружне спілкування з суддями ЄСПЛ. Саме тому мені неприйнятна така модель поведінки. Вам хтось не подобається? Опонуйте йому та доводьте свою правоту. Переконуйте виборців опонента. Позивайтесь до суду. Тому що треба врешті-решт визначитися, куди ми йдемо — у ЄС або до Сомалі?

Читайте також: Нам потрібно багато сил, щоб дати волю своєму гніву

І останнє. Мене неодноразово ображали й оббріхували. Декілька разів мої побратими пропонували провести виховну роботу з "говорячими головами" Банкової, які відкривали свій чорний рот в бік мене та моєї родини. Тоді я їм пояснював, що я не Кадиров, який кайфує від того, коли перед ним просять вибачення побиті, залякані люди. Я почекаю поки зміниться влада, а ці покидьки залишаться без парасольки Банкової, і тоді звернуся до суду. До суду, а не до практики вігілантів, яки не вірять в право, практикують самосуд та вважають право сили вищим за силу права.

Це треба змінювати.  Так само як треба змінювати ставлення суспільства до сили слова. Не можна ображати військових, жінок, дітей. Нікого. Слова інколи роблять болючіше, ніж фізичне насильство. Це важливо. І за своїм язиком треба слідкувати всім, а особисто представникам влади.

Читайте також: Найбільша свобода — право вибору, якими нам бути

А ще, враховуючи скільки зараз зброї, то при наступному киданню у бак, намаганні облити чимось або при словесній образі можуть пролунати постріли. Добре, якщо з травмату. Але не факт, що травматом все обмежиться. Давайте все ж будемо всі стриманіші.

Тому не залежно до того, як я ставлюся до опонентів, я проти необґрунтованих образ та кривди, проти вуличного правосуддя та проти імпотенції нашої правоохоронної системи. Це все треба змінювати. Залишилося для себе обрати шлях змін — Сомалі чи ЄС?

Джерело

Про автора. Борислав Береза, громадський діяч, колишній народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.