"Я ще живий": Спогади про загиблого Артемія Димида — учасника Революції Гідності та військовослужбовця

Кореспондентка Еспресо Наталія Стареправо поспілкувалася із батьком Артемія Димида Михайлом та розповідає його історію.

Безстрашний мандрівник із гострим розумом. Так згадують львів'янина Артемія Димида зі студентських років. Нащадок відомого історика та соратника Михайла Грушевського —  Івана Крип'якевича — був одним із перших, хто пішов на Євромайдан за українську соборність. Рідні хлопця не лише підтримала вибір Артемія, а й самі стали учасниками тих подій. 

Фото: gettyimages

 "Пам’ятаю, в мережі поширилося фото, де біля Кабінету Міністрів України стоять беркутівці, а на них іде Артемій. Після цього він боявся, що за цим фото його можуть знайти і схопити. Приблизно 10 днів він переховувався у львівських храмах. Я тоді йому купив декілька кнопкових телефонів і сім-карток, ми так і спілкувалися. Коли Артемій вирішив вийти з підпілля, то якраз почалися події на Інститутській, туди він і поїхав. Мені він не говорив, де він є.  Я з донькою  Климентією тоді теж були на Майдані. Але новини про Артема переважно  довідувався від його друзів", — так згадує батько Артемія, отець Михайло Димид. 

У той час хлопець  навчався на останньому курсі історичної програми Українського католицького університету. Замість лекцій та написання диплома, провів лютневі дні на Інститутській. З початку бойових дій на сході України вступив добровольцем у "Азов". Пізніше перевівся в спеціальний підрозділ "Гарпун". У скаутській організації "Пласт-Львів" згадують Артемія як нерозлучного з адреналіном, а його життя  —  суцільна пригода.  Після повернення з АТО активно займався саморозвитком та екстремальними видами спорту (особливо захоплювався стрибками з парашутом), подорожував країнами. І таки завершив останній рік в Українському католицькому університеті.

"Тогочасний ректор УКУ Ігор Скочиляс особисто вмовляв Артемія закінчити навчання, пізніше він таки дослухався. Насправді наука має цінність, якщо вона стане у пригоді для служіння суспільству, людям. Артемій на фронті здобув, мабуть, більше, ніж просто під час навчання. Мої сини, Артемій та Дмитро, казали одну й ту саму фразу: "Я не можу сидіти за студентською лавою, коли мої друзі в  окопах і захищають мою Батьківщину", - розповідав Михайло Димид.

Від батька-священика благословення обороняти Україну отримав і молодший син. У Дмитра схожа історія: коли пішов на фронт, він навчався на останньому курсі програми "Етика Політика Економіка". І так само не встиг отримати диплом і відсвяткувати випускний. Хлопець пішов добровольцем в середині березня 2022-го. Тоді йому виповнився 21 рік. Однак Дмитро, як і його брат Артемій, знову повернеться до навчання.

"При останній розмові із Дмитром я сказав йому: "Здається, ти будеш повертатися до науки". Він тоді посміхнувся з подивом і запитав, звідки я це знаю. Я зрозумів, що потрапив у потрібну ноту, — з усмішкою каже Михайло Димид.  —  Зрештою закон дозволяє звільняти зі служби військовослужбовців, у разі, якщо їхні близькі родичі загинули в період воєнного стану".

Брати пішли на фронт боротися із російськими загарбниками в один і той же час. Для Артемія  — це вже вдруге. Ще 24 лютого 2022-го Артемій  перебував у США, проте відразу після початку вторгнення вирушив в Україну. На борту літака хлопець вже сидів у бронежилеті та в касці. Здивованій стюардесі сказав, що він з України і йому так безпечніше. Вдома зібрав решту спорядження з часів АТО та відразу вирушив на передову. Життя хлопця обірвалось 18 червня від ворожого мінометного вогню. Йому було лише 27 років.

"Артемій прямував до однієї цілі: жити вільно та гідно, бути щасливим, розбудувати країну, побудувати велику сім’ю. Йому передалося зерно української ідентичності від наших попередників. Його один прадід  —  Іван Крип’якевич  — історик та соратник президента УНР Михайла Грушевського. Другий  —  священник УГКЦ Артемій Цегельський, якого радянська влада депортувала в Сибір. Про Артемка кажуть як про того, хто має крила. Не лише любов до неба, свободи, а й далекоглядність, глибина думки та дій. Та й Артемій досі живе. Він залишив заповіт із такими словами: "Я ще живий". 

На честь загиблих студентів та випускників Український католицький університет створює стипендіальний фонд. Першу стипендію з фонду імені Артемія Димида вже вручили студентці-пластунці. Стипендія покриває повну вартість її навчання. Сам фонд потребує наповнення, щоб забезпечувати підтримку студентів на регулярній основі.