Як довести Росію від санкцій до репарацій

Кожна зі складових відповідальності заслуговує окремого обговорення, тому зараз я зупинюсь лише на економічній відповідальності агресора. Так, далі мова піде про репарації, тобто про компенсацію завданих країною-агресором збитків країні-жертві агресії. З урахуванням світового досвіду та сучасних політико-економічних реалій, сьогодні експерти говорять про кілька механізмів виплати репарацій. 

Це, по-перше, класичний варіант, коли повоєнна мирна угода фіксує безумовне зобов’язання РФ компенсувати завдані Україні збитки. Плюс в угоді має бути прописаний чіткий механізм міжнародного примусу РФ сплатити репарації Україні та покарання за можливу відмову сплачувати репарації після підписання мирної угоди. Запропонований механізм спрацює за наявності безумовної воєнної перемоги України. Це саме той варіант розвитку подій, який є єдино можливим з точки зору історичної справедливості. Водночас репарації надходитимуть лише після укладання такої угоди. 

Другий варіант – це вилучення активів за рішенням Ради безпеки ООН. Але сьогодні такий варіант неможливий, адже РФ має право вето в Радбезі. Тому спочатку треба змінити Статут ООН в частині правил та процедур діяльності Радбезу, а це дуже непростий та тривалий процес.  Зазначимо, що про необхідність реформи ООН вже порівняно давно говорять як політики, так і експерти. Причому питання адекватності представництва країн в Раді безпеки та її (Ради) функціоналу сьогодні обговорюється чи не найбільш активно. Таким чином, цей варіант виглядає теоретично можливим, але практично малоймовірним в найближчий перспективі.  

Третій варіант – це рішення Міжнародного суду (International Court of Justice). Але й тут ми маємо цілу низку проблем в частині виконання рішень суду. Як і в попередніх випадках, реалізація такого варіанту вимагає часу та співпраці всіх зацікавлених сторін. 

Україна вже зараз потребує коштів для фінансування заходів поточної відбудови. Тому Україна та її партнери розглядають практичні можливості передачі заморожених активів (передовсім державних) на потреби українського відновлення. Зазначимо, що ця схема (четвертий варіант компенсації збитків) сьогодні прямо згадується у відповідних політичних документах.  Безумовна перевага цього варіанту – наявність прямого фактичного контролю союзників України над відповідними коштами. 

Читайте також: Базова аксіома: "Угоди з Росією не варті паперу, на якому написані"

Як на мене, такий варіант суто в політичному плані дає можливість почати реалізовувати принцип відповідальності країни-агресора якомога скоріше. Фактично це стане практичним свідченням невідворотності економічного покарання агресора. Вважаю, що початок передачі активів Україні посилить політичні позиції України та наших союзників стосовно РФ та вплине на позиції інших міжнародних гравців – країн та інститутів.

Реалізація названого варіанту вимагає вирішення цілої низки питань, які сьогодні вже перебувають на порядку денному. Про що йде мова? По-перше, ЄК висловився на користь такої собі "інвентаризації" заморожених активів, адже ця інформація акумулюється на національному рівні й не завжди доступна в агрегованому вигляді. По-друге, якщо "заморозити" актив відносно просто, то конфіскація заморожених коштів та їх наступна передача Україні вимагає створення юридично чіткої та бездоганної процедури. А для цього, необхідно внести зміни в національне законодавство багатьох країн. По-третє, питання конфіскації та передачі коштів Україні потребують врегулювання на міжнародному рівні.

Читайте також: Інфляцію у липні стримувала мобілізація та міграція за кордон

Зважаючи на очевидні труднощі реалізації цього варіанту, в ЄС виникла ідея передати Україні не активи, а доходи від їх інвестування в різні фінансові інструменти. На думку ЄС, така схема є більш юридично безпечною, адже активи залишаються "на місці". За оцінками ЄК, така схема може генерувати близько 3 млрд євро щорічно. 

Водночас існують й інші пропозиції щодо використання заморожених коштів. Так, пропонується консолідувати російські гроші на спеціальному так званому ескроу-рахунку. Цей фонд може бути використаний Україною як застава для випуску облігацій державної позики. 

Ну, а висновок простий. Росія має понести реальну відповідальність за агресію проти України та компенсувати зумовлені агресією збитки. Це потрібно не тільки Україні, але й міжнародній спільноті як щеплення проти майбутніх агресій.

Джерело

Про автора. Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.