Як ми кохалися, смерть відеоігор та купатися чи не купатися – 5 книг про історію інтимних стосунків

"Тіло, секс, шлюб. Історія інтимних стосунків..." Ірини Ігнатенко

Як все було насправді, і як ми кохалися у давнину? – саме цим питанням наснажена авторка цієї книжки, і виникає воно у наших дослідників, погодьмося, не вперше. Окрім цього, без сумніву, цікавого дослідження відомої етнологині Ірини Ігнатенко "Тіло, секс, шлюб. Історія інтимних стосунків..." (К.: Віхола) на гадку спадає цілий комплекс досліджень на цю "слизьку" тему. Тут і "Етнолінгвістичні підходи до вивчення сороміцького фольклору" Марини Гримич, і "Сороміцьке як дискурс" Марії Маєрчик, і навіть збірка українських сороміцьких пісень "Бандурка", впорядкована Миколою Сулимою. Усе це мовиться для того, щоб нагадати, як насправді цього замало для такої об’ємної теми зі спадку нашої культури, якою зазвичай нехтувало чимало дослідників та етнографів. І це попри те, що "сороміцька" тема була невіднятною частиною життя, пов’язаного з народними звичаями та обрядами – весіллями, застіллями, вечорницями тощо.  Тож не дивно, що у дослідженні Ірини Ігнатенко мова зокрема про такі інтимні речі, як дівоча честь і розпусні вечорниці, весілля й обряд "комори", а також, безперечно, сороміцькі пісні. При цьому картина того, якими були інтимні стосунки українців, справляє двояке враження, якщо спиратися лише на фольклор. У своїй книжці авторка розповідає історію інтимних стосунків в українських традиціях. Яких чоловіків і жінок українці вважали красивими та бажаними, як знайомилися й до яких засобів "зваблення" вдавалися? У що одягалися наші прапрабабусі та як календар релігійних свят впливав на розклад гігієнічних процедур і секс? Які обмеження на інтимні стосунки були навіть у шлюбі? Чому замовчували зради та як по розбитих горщиках визначали майбутню кількість дітей? Тож від перших обіймів до першої шлюбної ночі, вагітності, пологів, хвороб і позашлюбних стосунків – саме у такій "історичній" послідовності авторка описує тодішнє ставлення до власного тіла й тілесності, особливості весільних обрядів і контрацепції, пологи та заборони.

Мемуари Принца Гаррі "Запасний"

Автор цієї книжки - молодший син Чарльза, принца Уельського та його першої дружини, нині покійної принцеси Діани, онук королеви Великої Британії Єлизавети II. Загалом мемуари Принца Гаррі "Запасний" (К.: Лабораторія) - це цікаве запрошення за лаштунки королівського блиску і розкошів. Принаймні саме так Букінгемський палац бачать його мешканці. А як його побачить український читач? Іноді класичні "національні" питання на кшталт шекспірівського "бути чи не бути? "у цих мемуарах англійського принца видаються адаптованими до сучасного (українського) рівня. Наприклад, його "голитися чи не голитися?", що достоту нагадує Подерв’янського з його не менш класичним "купатися чи не купатися?" Утім, образ матері в автора не вкладається ні в які класичні штампи. "Моя мама, одна з найпопулярніших і найвідоміших жінок світу, не вкладалася у повсякденні слова, це правда, - підтверджує автор. - Водночас у моїй свідомості вона залишалася чимось дуже яскравим, живим і відчутним - я бачив її так само чітко, як лебедя на озері". І справді, смерть принцеси Діани сколихнула весь світ, та найбільший відбиток вона залишила в житті її синів. Образ двох дітей, які йдуть за труною матері, зворушував. Публіка гадала: як складеться майбутнє принца Вільяма і принца Гаррі, які шляхи вони оберуть у житті. І ось перед нами емоційна й відверта відповідь - історія Гаррі, розказана ним самим. Від безтурботного дитинства до втрати матері, від служби в армії і бойового досвіду до посттравматичного синдрому, від зустрічі з Меган до складного рішення відмовитися від королівських регалій і обов’язків. Це історія принца з перших вуст. Хтось із читачів підтримає Гаррі, хтось навпаки - вважатиме його зарозумілим егоїстом, але ці мемуари точно нікого не залишать байдужим.

Джейсон Шраєр "Натисни Reset: Вигорання та відновлення в індустрії відеоігор"

Попри ностальгію в історії відеоігор, мова у цьому дослідженні про символічну і реальну смерть цілого покоління, а також зникнення певних культових ігор і закриття студій, що їх породили. Тож дослідження Джейсона Шраєра "Натисни Reset: Вигорання та відновлення в індустрії відеоігор" (К.: MAL'OPUS) – про те, що відеоігровий бізнес - престижна індустрія, але водночас досить ненадійна. Тобто про нестабільність ігрової індустрії, але водночас – про стійкість людей, які в ній працюють. Загалом це історії реальних людей, які зазнали наслідків закриття ігрових студій; це оповідки розробників, які відновлюються, рухаються далі чи остаточно покинули справу. Книжка базується на десятках ексклюзивних інтерв’ю, які проведуть залаштунками створення визначних ігор - як-от BioShock Infinite, Epic Mickey, Dead Space тощо. "Одного разу я побував у студії в центрі Нью-Йорка за кілька місяців до виходу чергової гри, - розпочинає автор. - Один із художників покликав мене до свого столу, щоб я "зацінив дещо дуже круте". Скоро навколо його комп'ютера зібралася ціла юрба: усі, витягуючи шиї, дивилися, як надзвичайно реалістична модель вантажівки котиться одноманітною сірою поверхнею. Художник кілька разів клацнув мишкою - і вантажівка вибухнула. По екрану в сповільненому темпі моторошно розліталися шини й уламки металу. Я не зміг удати такий же захват, як той, що охопив дизайнерів та програмістів навколо мене, але щирість їхнього щастя змусила мене усміхнутися. Їхня щоденна робота - уявляти різні штуки, а тоді оживлювати їх на екрані комп'ютера. Що може бути краще?" І все-таки ця робота, як нагадує автор, полягала не лише в гламурі, ефектності й вибухах автівок. Індустрія відеоігор має темний бік, той, про який не розповідають на щоквартальних фінансових зборах чи пресконференціях. Тепер ось можемо дізнатися ще й про це.

Ібен Акерлі "Літо, коли все трапилось"

Ця книжка – з цілком незайвих у відповідному віці. "Літо, коли все трапилось"  Ібен Акерлі (Л.: Видавництво Старого Лева) - про все те, що може статися за одне коротке, несподіване й незабутнє літо. За сюжетом, героїня оповіді Нура збирається на найнудніші літні канікули у світі - до бабусі, яка живе у глушині далеко за містом і яку вона ледве знає. Дівчинка воліє лишитися вдома, хай навіть мама та вітчим працюватимуть цілими днями, бо й так не має друзів і звикла бути на самоті. "Найбільше мамине бажання - аби я з кимось познайомилася, - розповідає героїня. - Їй заледве вдається приховувати своє розчарування, коли я приходжу сама додому після школи. Час від часу я навмисно довше повертаюся, аби потім сказати, що заскочила в гості до когось із класу чи що затрималася з кимось на майданчику. Але я розумію, що вона знає: немає в мене ніяких друзів". Та літо враз перестає бути нудним, коли дівчина зустрічає Аббаса - хлопця із найзеленішими очима, в яких схована гірка таємниця. І зовсім не мама, а лиш бабуся, до якої юна героїня таки приїхала, може допомогти її розгадати

Ніколас Ґеннон "The Doldrums. Погано спланована пригода"

З-поміж тисячі дітлахів, які щодня приходять у цей світ, бодай один виявляється мрійником, і книжка Ніколаса Ґеннона "The Doldrums. Погано спланована пригода" (К.: Nebo Booklab Publishing) – саме про одного з таких. За сюжетом, Арчеру Бенджаміну Гелмслі лише одинадцять років, але він мріє вирушити в далеку подорож. Арчер - справжній дивак: замість кота чи собаки в нього вдома живуть борсук, жирафа та страус (і неважливо, що це просто опудала), а в кімнаті є справжній переговорний пристрій. Проте мрії залишаються тільки мріями, поки на шляху стоїть мати, яка огортає його надмірною опікою і не дозволяє й кроку ступити. Якось він підмовляє двох друзів - Олівера та Адляїд - допомогти розробити план порятунку його безвісти зниклих бабусі та дідуся - всесвітньо відомих мандрівників, які загубилися на вершині айсберга в Антарктиді. "Бібліотека Фабрики Ґудзиків була нечувано великою, ряди полиць простягалися до самісінької стелі ї мали приставлені особливі драбини, якими можна було видертися нагору, - починається ця захоплива історія. - Там була окрема кімната зі старими диванами та кріслами, де могли примоститися учні, час від часу поглипуючи на внутрішній дворик. Коли Арчер. увійшов туди, Олівер уже чекав на нього, зручненько прилаштувавшись у велетенському м'якому кріслі. -У мене для тебе дещо є, - сказав Арчер".