Як працює кругова порука на конкурсах до органів судової влади

З’їзд науковців та представників юридичних вишів обрав нового члена Вищої ради правосуддя. Ним став доктор юридичних наук Дмитро Лук’янов. Він - завідувач кафедри Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого та відомий як людина дуже емпатична та завжди готова підтримати, навіть всупереч професійності та доброчесності.

Наприклад, у складі конкурсної комісії Конституційного суду голосував за суддю Олександра Сибігу, який має у власності чимало елітного майна сумнівного походження, вартість якого аж ніяк не збігається з офіційними доходами, і донька якого живе у Москві. У 2017-у році Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала Сибігу недоброчесним, але Дмитро Лук’янов все одно підтримує його кандидатуру і рекомендує у судді Конституційного суду.

Лук’янов свого часу рекомендував у судді КСУ і президента Національної академії правових наук Олександра Петришина - дуже цікаву особистість. У 2004-му він очолював кафедру теорії права Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Саме своїм висновком із його підписом кафедра «освячувала» право Леоніда Кучми балотуватися на третій термін.

Врешті Петришин, будучи певний час головою оргкомітету З’їзду науковців, віддячив Лук’янову посадою у Вищій раді правосуддя, порушивши низку регламентних процедур та створивши сприятливі умови для його призначення.

Ми зателефонували Олександру Петришину і поцікавились, які сподівання він покладає на обрання свого протеже до Вищої ради правосуддя. Петришин відповів, що Лук’янов насправді - порядний, розумний, молодий і талановитий фахівець. І з його обранням ВРП отримає кваліфікованого та відповідального працівника. Також Петришин додав, що, як тільки Лук’янов висунувся кандидатом до ВРП, він одразу склав свої повноваження голови З’їзду науковців.

Таким чином людина, яка підтримувала недоброчесних суддів і рекомендувала їх на посади, не вбачаючи у цьому проблеми, тепер - отримала крісло у вищому органі, який відповідає за професійність всього суддівського корпусу. Як би там не було, а взаємодопомога Петришина та Лук’янова демонструє, як насправді працює кругова порука, - розповіла нашим журналістам експертка Центру протидії корупції Галина Чижик:

“Є кілька впливових груп суддів, які ми називаємо “кланами” і вони діють за принципами мафії. Є кілька людей, які фактично контролюють весь суддівський корпус. Коли суддівські клани збираються, домовляються про прізвища тих, хто стане майбутніми членами ВРП і ВККС, а потім, маючи своїх людей там, вони контролюють всю судову систему. Тому що в такий спосіб можна впливати на будь-якого суддю, маючи своїх членів у ВРП”.
 

В Україні триває судова реформа та перезавантаження органів судової влади. Зокрема - найголовнішої та водночас найпроблемнішої - Вищої ради правосуддя. Це колегіальний орган державної влади та суддівського врядування, який відповідає за чесність і прозорість всього суддівського корпусу, незалежність та професійність суддів і прокурорів. Вища рада правосуддя складається з 21-го члена і обирається З'їздом суддів України, Президентом, Верховною  радою, З’їздом адвокатів, Всеукраїнською конференцією прокурорів та З'їзд науковців та представників юридичних вишів. Голова Верховного суду входить до ВРП за посадою.

Напередодні повномасштабного вторгнення РФ Етична рада приступила до першого етапу перезавантаження Вищої ради правосуддя - оцінювання членів ради на доброчесність та відповідність посаді. Як раптом 10-ро членів ВРП достроково склали повноваження. Фактично - просто втекли від перевірки, - говорить Галина Чижик:

“Це був перший результат судової реформи, того ключового закону, який проголосувала ВР в липні 2021 року. Члени ВРП, які розуміли, що їм не вдасться пройти перевірку на доброчесність, тому що міжнародні експерти не закриватимуть очі на всі їхні ганебні, свавільні, незаконні рішення в минулому, сумнівні статки. Насправді до членів ВРП у громадянського суспільства чимало претензій”.

Нових членів ВРП мали набрати через проведення прозорого конкурсу, втім війна - завадила. Тільки у травні Етична рада поновила конкурс. Добір досі триває. Минулого тижня Верховна рада України вже проголосувала та призначила двох членів Вищої ради правосуддя за квотою парламенту: адвоката у справах Майдану Романа Маселка та кандидата юридичних наук Миколу Мороза. Галина Чижик стверджує, що такий вибір - вселяє оптимізм:

“Роман Маселко є відомим в Україні борцем за справедливий та доброчесний суд. Він останні 8 років невпинно працював, аби очистити судову систему, передусім від тих, хто ухвалював свавільні рішення під час подій Революції Гідності. Він зміг добитися звільнення близько 60 таких суддів. Те, що Верховна рада обрала Романа Маселка, це ще один потужний сигнал як суддівській мафії, так і всьому суспільству, що система змінюється, що так як було раніше, ніколи не буде”.
 

Тим часом Етична рада продовжує проводити співбесіди з іншими кандидатами на посаду члена Вищої ради правосуддя. Минулого тижня поговорили ще з 4-ма претендентами. Ми ж - не перестаємо дивуватися відчайдушності деяких з них. Так, 17-го серпня співбесіду проходив голова Харківського апеляційного адміністративного суду Геннадій Бершов.

У 2017-му він вже намагався стати суддею Верховного суду. Та Вища кваліфікаційна комісія суддів визнала його недоброчесним. І було за що. Тоді, зокрема, питання виникли до непрозорих статків судді та майна сумнівного походження. Приміром, Бершов стверджував, що Land Cruiser вартістю понад мільйон гривень, яким він користується, начебто належить його матері, яка не мала ані офіційного доходу, ані бодай водійського посвідчення. Але, за словами Бершова, 30 років працювала на “шкідливому виробництві”, аби дозволити собі і дорогу автівку, і, згідно з декларацією, - подарувати улюбленому сину 850 тисяч гривень готівкою.

Нерухомістю родину, за словами Бершова, забезпечила дружина. Спочатку вона придбала квартиру в центрі Харкова, потім – квартиру у Ялті.

У Громадській раді доброчесності наголошують: вказана у декларації вартість нерухомості занижена, щонайменше, на третину від ринкової. Це може свідчити про навмисні маніпуляції, - каже Галина Чижик:

“Бершов вже кілька років живе в будинку, який не вводить в експлуатацію, офіційно не оформляє і зазначає його як незавершене будівництво в деклараціях, починаючи з 2016-го року. Квартира в нього була в Ялті площею 52 кв.м, яка була придбана в жовтні 2013-го року. Він вказує, що вона коштувала 149 тис грн. Це сміховинна ціна навіть не для Ялти, в курортному містечку Гурзуф. Він під час співбесіди надав сміховинне пояснення, що вони домовились з продавцем за таку ціну”.

Бізнес дружини, який дозволив придбати коштовну нерухомість - дуже таємний. Бо навіть сам Геннадій Бершов у 2017-му не знав, чим вона займається. Ми зателефонували кандидату на членство у Вищій раді правосуддя, аби спитати, чи він вже згадав, ким працює дружина. Бершов відповів, що згадав, однак подробиць не розповів - засумнівався, що з ним говорять журналісти.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України тоді, у 2017 році, визнала Геннадія Бершова недоброчесним, суддею Верховного суду він так і не став. Але, як бачимо, суддя наполегливий і не полишає надії стати тепер членом Вищої ради правосуддя.

Можливо, Геннадій Бершов сподівається на колективну амнезію? Наразі рішення Етичної ради щодо нього невідоме, але ми будемо стежити за цим і обов’язково розповімо про його долю в наступних програмах.