Як Україна підписала угоду з Європейською асоціацією вільної торгівлі

24 червня 2011 року Україна підписала Угоду про вільну торгівлю з Європейською асоціацією вільної торгівлі (далі ЄАВТ). Угода набула чинності 1 червня 2012 року.

Укладання цієї Угоди мала велике політичне та економічне значення. По-перше, цей документ став першою угодою, яку уклала Україна після вступу до СОТ. По-друге, це перша угода про вільну торгівлю з інтеграційним об’єднанням, яка фактично стала першим серйозним інтеграційним кроком України. По-третє, за словами Оссура Скарфедінссона, міністра закордонних справ та зовнішньої торгівлі Ісландії, “Україна є першою європейською державою, з якою ЄАВТ укладає настільки всеохоплюючу угоду”. По-четверте, Угода має комплексний характер і відрізняється від “класичних” угод про вільну торгівлю тим, що її предметом є лібералізація взаємної торгівлі як товарами, так і послугами, а також співробітництво сторін в цілому ряді пов’язаних з торгівлею сфер.  

Конвенцію про заснування Європейської асоціації вільної торгівлі було підписано 4 січня 1960 року сімома країнами – Австрією, Данією, Норвегією, Португалією, Швецією, Швейцарією та Великою Британією. Сьогодні членами ЄАВТ є Ісландія, Норвегія, Ліхтенштейн та Швейцарія, тоді як інші країни вийшли з ЄАВТ, як правило, в зв’язку з набуттям членства в ЄС.

Згідно з Угодою із 1 січня 2012 року Україна скасувала всі імпортні мита та еквівалентні миту податки та збори на імпорт. Водночас для значної кількості товарів затверджено окремі графіки зниження імпортних мит. Цей процес має відбувається у формі лінійного зниження імпортного митного тарифу до нуля впродовж двох, трьох, п’яти, семи або десяти років, і до 1 січня 2022 року процес зниження має бути закінчений. Скасування імпортних мит на 93,3% тарифних груп для України з боку держав-членів ЄАВТ відбулось одразу після набуття Угодою чинності. У сфері торгівлі послугами Україна й країни-члени ЄАВТ домовились застосовувати режим найбільшого сприяння та національний режим у відповідності до Генеральної угоди про торгівлю послугами СОТ.

В сфері інвестиційної діяльності сторони надають інвесторам загальний режим. Водночас Угода також містить і посилену норму: кожна зі Сторін повинна надавати інвесторам іншої Сторони та їхнім інвестиціям режим не менш сприятливий, ніж той, що в подібних ситуаціях надається власним інвесторам та їхнім інвестиціям («національний режим» у сфері інвестиційної діяльності).

Що стосується співпраці у сфері регулювання конкуренції, то сторони зобов’язуються протидіяти здійсненню компаніями діяльності, яка перешкоджає розвитку конкуренції і несе в собі ознаки «зловживання одним або кількома підприємствами домінуючим становищем на територіях Сторін у цілому або на переважній частині території». Ця норма також стосується “державних компаній та компаній, яким Сторони надають виключні, або ексклюзивні, права”.

Угодою також передбачає співпрацю й узгодження діяльності у сфері захисту інтелектуальної власності на основі застосування принципу національного режиму в цій сфері.

Слід окремо зазначити, що Угода також передбачала взаємне та ефективне відкриття своїх ринків державних закупівель з тим щоб “забезпечити максимально конкурентні можливості для постачальників і зробити державні витрати більш ефективними”.

В сфері сільського господарства Сторони домовились скорочувати або скасовувати мита на сільськогосподарську продукцію та розширювати перелік сільськогосподарської продукції, на яку поширюється зниження або скасування імпортних митних тарифів. Водночас, Угода також передбачала можливість застосування захисних заходів в цій сфері та визначала порядок їх застосування.

Крім Угоди сторони також підписали низку документів з питань надання технічної і фінансової підтримки українській стороні для адаптації до нових умов торгівлі в рамках Угоди, а саме: Меморандум про взаєморозуміння щодо Програми двостороннього співробітництва у сільському господарстві між Міністерством аграрної політики та продовольства України та Державним секретаріатом Швейцарії з економічних питань, Спільну заяву Державного агентства рибного господарства України, Міністерства рибного та сільського господарства Ісландії та Міністерства рибного господарства та прибережних справ Норвегії про співробітництво у сфері рибного господарства.

В 2020 році український експорт в ЄАВТ становив 182 млн. євро, а імпорт 641 млн. євро, причому протягом останніх 5 років експорт зростав в середньому на 5% щорічно, а імпорт – на 14,3%. Попри невеликі обсяги торгівля з ЄАВТ має важливе значення для України. 

Країни-члени ЄАВТ є одними з найбагатших країн в світі. Вихід на їх ринки – це свідчення високої якості товару та вміння працювати у  висококонкурентному середовищі. Мова, передовсім, йде про конкуренцію з виробниками з ЄС (а саме ЄС є найбільшим торговельним партнером ЄАВТ) та ще з 40 країн та територій, з якими ЄАВТ має 29 угод про вільну торгівлю. 

В цьому зв’язку слід зазначити, що Ісландія, Ліхтенштейн та Норвегія разом з ЄС входять до Європейського економічного простору (ЄЕП). Метою ЄЕП є посилення торговельно-економічного співробітництва на основі запровадження чотирьох свобод – свободи руху товарів, людей, послуг та капіталу, практично означає інтеграцію у внутрішній ринок ЄС. 

Відзначимо також, що положення та принципи цієї Угоди знайшли своє продовження й розширення в Угоді про асоціацію між Україною і країнами-членами ЄС, яка була підписана в 2014 році.