Як за допомогою грошей з громадського бюджету облаштувати подвір’я чи вулицю. Пояснюють експерти

Журналістка Еспресо Ольга Чайка розпитала експертів, що таке громадський бюджет або “бюджет участі”, як ним скористатися і які можуть бути складнощі.

Богдан Гдаль, київський дизайнер та активіст:

Громадський бюджет — це зараз єдиний інструмент для “низових” ініціатив, який дає результати. Тому що звернення до влади різних рівнів або департаментів зазвичай закінчується відписками. А якщо проєкт за громадським бюджетом дійсно набирає певну кількість голосів — то у чиновників вже немає можливості відмовитися його реалізовувати, тому що гроші виділені і їх треба освоювати.

Хоча останніми роками в Києві є багато прикладів, коли навіть в такому випадку проєкти не реалізовувалися, тому що знаходили формальні причини.

На початку все дуже просто — треба подати ідею на сайт громадського бюджету. має бути конкретна ідея, що змінити у певному місці. І ще одна важлива складова — порахувати, скільки це коштує.

Якщо ідея — посадити три дерева, то людина має знайти, скільки коштують дерева, порахувати, скільки коштуватиме висадка, та додати 20% ризиків, які є обов’язковою умовою для громадського бюджету. Кінцева сума подається разом з ідеєю.

Про мій проєкт. У 2017-ому виникла ідея біля метро Теремки створити пішоходну зону, яка прилягає до такого собі будинку побуту радянського типу. Ця територія була повністю заставлена автомобілями, там була стихійна стоянка. Мрія-максимум була перетворити це на красиве комфортне місце. Проміжною ланкою було хоча б прибрати автомобілі.

В рамках проєкту встановили антипаркувальні стовпчики, по периметру площі висадили кущі і встановили шлагбауми, щоб впускати тільки автомобілі компаній, які там дійсно працюють.

Етапи. Спочатку подається ідея. Потім починається процес голосування. Ви, відповідно, агітуєте за свій проєкт. Якщо набирається достатня кількість голосів відповідно до вашого бюджету — проєкт оголошується переможцем.

Потім виділяються кошти Київради. Вони передаються на рівень районної адміністрації, яка є замовником робіт. Районна організація оголошує тендер про закупівлю робіт. Якщо знаходиться виконавець і тендер проходить успішно — відбувається реалізація.

Проміжок між подачею ідеї і фактичним втіленням — це рік-півтора. Тому що цьогоріч збирають проєкти в рамках громадського бюджету для реалізації на наступний рік.

Автор є обов’язковою ланкою і складовою цього проєкту. З ним все узгоджують. А для того, щоб перемогти, мало просто подати ідею. Нею треба зацікавити людей. Досвід показує, що кияни дуже слабко голосують. Треба використовувати різні методи агітації, — навіть платної, зі своєї кишені.

Досвід минулого року показує, що зібрати навіть 400 - 500 голосів стало дуже важкою задачею — ініціатива з дитячим майданчиком так і не набрала достатню кількість голосів для реалізації.

Сергій Бригадир, член громадської ради при КМДА:

Громадський бюджет працює таким чином: спершу ми платимо податки. У місті Київ більше половини податків сплачують фізособи і велику частину — підприємства. Так наповнюється бюджет Києва. Він становить десь 60 млрд грн на 2021 рік. І з цього бюджету близько 150 млн грн виділяються на “бюджет участі” — громадський бюджет.  На 2022 рік вже має бути десь 200 млн грн, на 2023 рік — 220 млн грн.

Яка саме частка піде на громадський бюджет — вирішують депутати, коли вони приймають бюджет Києва.

Є декілька етапів прийняття рішення по виділенню фінансування. Спершу розглядаються проєкти: великі і маленькі.  Маленькі проєкти вважаються від 100 тис. до 1 млн грн, а від 1 млн до 3 млн — це великі проєкти для міста Києва.

Після розгляду проєкти схвалюють для розміщення. Потім за них збираються голоси, наступним етапом вони запроваджуються до реалізації. Їх схвалює громадська бюджетна комісія (ГБК). Після схвалення вони передаються на реалізацію. Вже там закуповують послуги і товари на Прозорро.

Ми бачимо випадки, коли велику кількість проєктів подають люди, яких взагалі пов’язують з громадською бюджетною комісією.

У 2020 році був шалений скандал, коли зняли величезну кількість цих проєктів саме через те, що їх подавали або депутати, або кандидати в депутати. Якісь проєкти взагалі були типові: 243 проєкти по 243 школам.

На мою думку, це дещо відходить від поняття громадського бюджету, від бюджету участі. На мою думку, це вже якісь з елементів, які ми можемо назвати або словом “корупція”, або дуже схожим на це.

Щоб зменшити зловживання з бюджетом участі, треба уважніше дивитися за громадською бюджетною комісією. Депутати не мають права подавати свої проєкти до бюджету участі. Це і так прописано, але ми знаємо, як це відбувається: подають афілійовані з депутатами люди. Я думаю, що треба працювати з цим.

А ще думаю, що треба зробити, щоб саме комунальні підприємства не мали можливості подаватись на ці проєкти. Що це мають бути виключно жителі, які хочуть щось реалізувати. Але аж ніяк не поліклініки чи школи, — тому що вони і так отримують фінансування з міста.

Віктор Мазярчук, радник голови Рахункової палати:

Громадський бюджет — це чудова система, завдяки якій будь-який громадянин може подати свою ініціативу, щось зробити для території, де живе. І ця ініціатива буде профінансована за рахунок коштів місцевого бюджету.

Тому він називається “громадський”. Громадськість персонально виступає ініціатором певного проєкту і подає у визначену інституцію за певною процедурою. Тут ключова історія полягає в тому, що ти маєш ще зібрати людей навколо себе, щоб вони підтримали твою ініціативу. Тобто обираються не всі проєкти, а тільки ті, які підтримуються, і вони фінансуються.

Тобто будь-яка людина може сказати: “Тут поруч із нами поганий дитячий майданчик. Давайте ми всі зберемося, проголосуємо за цей проєкт, щоб він був профінансований”.

Це працює саме таким чином. Моя колега розповідала, що вони кілька років підряд подають проєкти для розбудови власної школи. І оці невеличкі проєкти фінансуються за рахунок коштів міського бюджету.

Громадський бюджет як інструмент однозначно варто розширювати. Тому він для ініціатив знизу. Людина на місці набагато краще знає, що їй зробити. І вона буде залучена до контролю, щоб ці кошти максимально ефективно використовувалися.

Окрім того, формується громадське усвідомлення, що те, що будується, треба не ламати і оберігати. 

Тому такі ініціативи варто максимально поширювати. І я знаю, що є такі ініціативи зробити таку систему на загальнодержавному рівні. Такі приклади є, зокрема, в Португалії, де на загальнодержавному рівні так само виділяються певна сума з бюджету на окремі проєкти, які обирають голосуванням.

Олександр Лозанський, автор проєктів-переможців Громадського бюджету Києва:

Громадський бюджет — це важлива система, яка дозволяє втілювати принцип “не критикуючи, пропонуй”. Ми пропонуємо і кажемо, як це зробити, завантажуємо кошторис.

Наприклад, хочемо майданчик без вивіски якогось депутата. Пропонуємо підприємство, яке може це реалізувати.

Також можна просто написати: хочемо якісь тренажери, але не знаємо, які. Кидаємо пропозиції, візуалізації. І рішення прийматиметься на тендері.

Але ми — автори. Чиновників найбільше бісить, що потрібні наші підписи, що вони не можуть це без нас зробити. Тому чиновники не дуже люблять проштовхувати проєкти до реалізації. Це саме проштовхування, тому що інакше у моєму Святошинському районі неможливо пройти експертизу.

Ми отримуємо купу негативних висновків, які грунтуються виключно на припущеннях. Наприклад: “Ми не фахівці в автономному освітленні, здається, не можна, тому що там є дерева”, або “Тут ви кинули якесь рішення в описі, а я його не можу відкрити, бо там посилання — я не знаю, що таке посилання”, або “Я не знаю, що таке отримати сертифікат якості”.

Я вам кажу про реальні речі, з якими кожен рік автори стикаються у нашому Святошинському районі.

Про що мої проєкти? У мене є минулорічні концепції, яких я буду дотримуватися і надалі. Перша — встановлення дитячих майданчиків. Це спекулятивна тема. Політики встановлюють їх із табличками навіть там, де не треба. Ми ставимо за покликом мешканців у потрібних місцях. Це прикольно, люди задоволені.

Другий тренд — це комплекси для прибирання за тваринами у парках і на майданчиках для вигулу, щоб привчити людей прибирати за тваринами. Ми часто кажемо: “Ось, люди не прибирають за тваринами, як погано”. Давайте зробимо інфраструктуру для цього!

Хоча є хейт з боку Святошинського УЗНу (комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень, — ред.). Вони кажуть, що це абсолютно небезпечний вид відходів, на рівні плутонію. Тобто я роблю Чорнобиль-2 в кожному парку, — тому що вони не знають, як утилізувати тваринні фекалії.

На цей рік ми плануємо нові проєкти щодо медицини, паліативної допомоги, — це допомога тяжкохворим, які знаходяться вдома.

Ще — автономне освітлення. Теж дуже жахлива тема. Святошинський УЗН гризеться з нами, не хоче пропускати. Але я кажу, що це дуже гуманний спосіб проведення комунікацій. Бо ми просто встановлюємо стовп і світильник, який живиться за рахунок сонячної енергії — і все. Тобто ми не перериваємо подвір’я 10 разів.

Загалом з чотирьох проєктів, які я подав, три були відхилені з експертизою, три були відхилені за рішенням районної громадської робочої групи. Із трьох два були успішно оскаржені, в одному випадку, на жаль, скаргу відхилили.

Павло Кухта, директор з політичних питань Київської школи економіки (КШЕ), колишній виконуючий обов'язки міністра економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства:

Громадський бюджет — це бюджет, який витрачається на проєкти, які пропонують громадяни. Якщо ми подивимось, як це виглядає в українських містах — це сайт, де можна пропонувати різні проєкти, потім за них голосують — і ті, які більше набрали, релізуються за кошти бюджету.

Це непогана річ. Вона почалася із міста Курітіба в Південній Америці, де запровадили такі інструменти прямого впливу громадян на бюджет — і це доволі непогано там працювало.

Загалом в Україні зараз це невеличка частка бюджету на якісь окремі проєкти типу встановити лавки у парку чи щось на кшталт. Це не якийсь серйозний вплив на перерозподіл місцевого бюджету. Це скоріше додаткова приємна фіча.

Це не погано, це певним чином все-таки стимулює до громадянської активності містян, підштовхує людей приймати безпосередню участь в управлінні містом — але сказати, що це зараз прямо важливо, не можна.

Фактично, громадський бюджет — це така собі окрема стаття в бюджеті місцевої влади. Відповідно, якщо у місцевої влади більша частина коштів йде на зарплати, соціальні зобов’язання і підтримку інфраструктури — то, звичайно, на потреби громадського бюджету великої суми не залишається.

Варто рухатися вперед, це непогана система. Хоча, виходячи з рівня громадської активності та ситуацій з бюджетом, я б зараз не очікував, що там буде прямо шалений розподіл коштів. Але те, що громадський бюджет треба розвивати далі і збільшувати — це точно.