"Зросійщений" - це про примус

Мене досі практично не тригерить російська. Я розумію людей, які не відмовляються від неї з якихось причин.

Крім однієї.

Коли вони доводять усім, що не збираються переходити на українську, бо не люблять, коли їх змушують. Бо вони — вільні люди, які не збираються себе ламати.

Це, даруйте, страшний піз*ьож.

Вони вважають російську мову частиною своєї ідентичності й не збираються від неї відмовлятися. Захищають її та дуже сердяться, коли російську пов‘язують з Росією чи називають "мовою ворога". Вони воліють її уявляти чимось нейтральним, нічиїм. Бо інакше доведеться себе визнати зросійщеними, а звучить це неприємно.

Не лише через війну. "Зросійщений" - це про примус. Значить, це хтось тебе таким/такою зробив, змусив, переконав. Зазвичай мало хто може прийняти такий доволі принизливий факт. Усім хочеться вважати, що вони вільні й самі приймають рішення.

"Зросійщений" - це про примус. Значить, це хтось тебе таким/такою зробив, змусив, переконав. Зазвичай мало хто може прийняти такий доволі принизливий факт. Усім хочеться вважати, що вони вільні й самі приймають рішення

Я приїхала з україномовного регіону навчатися у Запоріжжя і бачила такі випадки сотнями. Студенти з області, які розмовляли українською (суржиком) переходили на ламану російську абсолютно не з власної волі. Це для них геть не було комфортно. Але їх змушували такі ж "колишні україномовні", які переїхали раніше і стали городськими.

Читайте також: Мовне питання. Необхідність мімікрувати була жахливою

Рідна сестра моєї бабусі стояла за російську горою і казала, що не дозволить комусь вирішувати, як їй розмовляти. Їхня сім‘я — з Дніпропетровщини, село Томаківка. Вони завжди розмовляли українською і в родині не було жодного росіянина. Але потім частина сестер переїхали у міста й абсолютно без проблем дозволили іншим розв'язувати їхнє мовне питання.

Тому усякий раз, коли чую про ось цих "свободных людей", мені робиться дурно від такого самообману. Це не стосується хіба етнічних росіян, для яких це дійсно рідна мова.

Усякий раз, коли чую про ось цих "свободных людей", мені робиться дурно від такого самообману. Це не стосується хіба етнічних росіян, для яких це дійсно рідна мова

"Слідство. Інфо" випустило розслідування про двох дівчат, яких з Херсона вивезли у Крим і там утримували. Настя і Маша розповідали, що росіяни найбільш активно змушували дітей зробити наступне: взяти російський паспорт і перейти на російську мову.

Я одразу почала уявляти сюжет: дітей повертають через багато років і вони починають без кінця торочити, що російська – їхня рідна мова і ніхто не змусить їх розмовляти по-іншому. Бо мало силувати людину до цього. Треба зробити так, щоб вона щиро вважала це власним вибором.

Мені дуже сподобалося, як цю проблему пояснив Фелікс Редька на тому скандальному стендапі у Львові, на якому він попросив толерантніше ставитися до російськомовних українців і просив дати їм більше часу. Вони переходять, але не так швидко, як хотілося б. Тоді його слова повиривали з контексту і почали додовбуватися. Тому я б радила подивитися його виступ повністю. насправді це було одне з найкращих пояснень нашого "мовного питання".

Читайте також: Імунітет від… культури

Мені дуже сподобалося, як цю проблему пояснив Фелікс Редька на тому скандальному стендапі у Львові, на якому він попросив толерантніше ставитися до російськомовних українців і просив дати їм більше часу. Вони переходять, але не так швидко, як хотілося б. Тоді його слова повиривали з контексту

"Я народився в місті Суми, 30 кілометрів від Росії. Зрозумійте контекст, в якому я зростав. Знаєте, який великий український співак народився в місті Суми? Богдан Титомир. Я зростав на пісні "Грязные шл*ки будут наказаны". Скільки ще повинно впасти бомб, щоб я це забув?"

До речі, написав "шлюшок" інший українець – Міша Крупін. Недавно брала в нього інтерв‘ю. Він зараз розмовляє українською, йому важко, але він старається. Поперекладав свої пісні й відмовляється співати російською. Каже, що написав багато лайна, про яке шкодує, зокрема і про цей хіт. Але навіть його у розмові перекладає: "Брудні хвойди будуть покарані".

Вчора побачила, що одногрупниця зробила чат для вирішення однієї штуки. Усі там пишуть українською. Багато моїх запорізьких знайомих почали переходити ще з початку війни, поступово. Дехто — рік тому. Комусь комфортніше поки розмовляти то так, то так. Комусь ще трохи важко, а у когось, як з‘ясувалося, такий рівень і словниковий запас, що хоч книжку сідай пиши.

Дуже багато знайомих кажуть, що не хочуть аби їхні діти розмовляли російською і саме з ними переходять на українську.

І ще цікава ситуація. Мій тато у побуті (але ніколи на роботі чи з колегами) розмовляв російською. Я сприймала це як належне, бо його тато, мій дід, — росіянин. Ось звідки у мене таке ох*єнне прізвище, дякую, Федор Алексеич.

Але якось згодом з‘ясувалося, що в дитинстві він був українськомовним. Його мама — та сама бабця з Томаківки, сестри якої стали захисницями російської.

Читайте також: Нам потрібна не просто українська культура, а приваблива українська культура

З‘ясувалося це, коли мені розповіли історію, як він малим із братом пішов на болото і там вони побачили тваринку, назву якої між собою ніяк не могли з‘ясувати. Бо дядько говорив, що то — лягушка, а тато наполягав на жабі.

Як саме батько став російськомовним, ще належить з‘ясувати. Дід рано помер, а бабуся розмовляла лише українською і взагалі була редакторкою в газеті — нещадно правила усім тексти й колись написала для мене цілий зошит із типовими мовними помилками журналістів. Щоб я її не ганьбила.

У тата зараз проблеми з пам‘яттю: він вже мало що пам‘ятає, не дуже розуміє, що відбувається, і давно забув, як мене звати. Хоч і впізнає. Але цікаво, що в якийсь момент він почав усе частіше розмовляти українською. І, як розумієте, тут і близько не йдеться про примус чи якісь суспільні тенденції, яких потрібно дотримуватися. Він навіть про війну не знає.

Напевне, це якесь стирання життєвого досвіду і перехід до "першочергових налаштувань".

Джерело

Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.