Навіщо брехати? Як втікачі на BMW в'їхали у велику політику

Серед найгучніших кримінальних процесів останніх днів є справа, що почалася зі звичайної дорожньої пригоди. У спробі зупинити БМВ з 24-річним громадянином Ростиславом Храпачевським, який вів автівку, перебуваючи під впливом наркотиків, патрульний Сергій Олійник відкрив вогонь з табельної зброї і смертельно поранив пасажира автомобіля Михайла Медведєва. Суперечка про правомочність дій поліцейського навіть вилилася в унікальне для України явище - мітинги на підтримку Національної поліції.

Напевно, це добре. Тому що є в цій справі нюанси, які точно вимагають максимальної публічності та прозорості від усіх сторін процесу. І на них хотілося б зупинитися окремо.

Про юридичний бік справи ми тут багато говорити не будемо. Хотілося б торкнутися політичної складової.

Гей, хвилиночку, запитаєте ви, а вона тут взагалі є?

У тому-то й справа, що проглядається.

Навіщо брехати?

Ключовим моментом, який викликав у автора цих рядків острах і змусив подивитися на весь цей судовий розгляд під іншим кутом, стала пряма, неприкрита і, якщо чесно, аж занадто безглузда брехня прокуратури.

Дивимося на коментар у цій справі головного військового прокурора Анатолія Матіоса.

"У ході слідства встановлено, що, переслідуючи автомобіль BMW, рухаючись проспектом Перемоги, вулицею Окружною і Житомирським мостом, перебуваючи в місцях, де можуть бути сторонні люди, один із патрульних 14 разів вистрілив з табельної зброї. Надалі, переслідуючи BMW на вулиці Заболотного і з'їжджаючи на вулицю Сірка, той же патрульний зробив ще чотири постріли по авто. Коли BMW зупинився на вулиці Сірка, правоохоронець підбіг до нього і вистрілив майже впритул у ліве водійське скло", - сказав Матіос.

Тим самим він повністю повторив версію, раніше озвучену адвокатами Храпачевського і Медведєва: поліцейський відкрив вогонь по машині, що вже стоїть, її водій не становив загрози і не робив спроб втекти.

Аналогічну реконструкцію ми бачимо і на змонтованому прокуратурою відео, починаючи з позначки в 3 хвилини 27 секунд. Йде "мультик", у якому схематично зображений поліцейський стріляє по машині, що стоїть.

Усе б добре, якщо тільки не відмотувати відео на кілька секунд назад, де йде уповільнена зйомка самого моменту пострілу. Почнемо з третьої хвилини 22-ї секунди. Видно колеса БМВ. І, о диво, диски на них обертаються, а з-під коліс навіть вилітає дим.

Машина не просто не стоїть - вона рве з місця заднім ходом. І лише після цього на 3-й хвилині 27-й секунді Олійник робить постріл. Відразу після цього відео змінюється тією самою "мультяшною реконструкцією". А жаль. Інакше було б добре видно, що машина на момент пострілу вже їхала і набирала швидкість.

За версією прокуратури, саме цей постріл став смертельним.

На відео до пуття не видно, чи зачіпала машина в цей момент напарника Олійника. Свідки кажуть, що зачіпала. Оцінити, наскільки це було небезпечно, з матеріалу, викладеного у відкритий доступ, складно.

Та все ж: навіщо брехати? Навіщо публікувати абияк підмонтоване відео, вміщуючи в нього реконструкцію, яка суперечить самим відзнятим матеріалам? І потім впевненим тоном заявляти про "нерухому машину"?

Є в пропаганді такий ефект: якщо зробити заяву і підкріпити її відеоматеріалом, відеоматеріал автоматично сприйметься як такий. що підтверджує заяву. Навіть якщо він з нею розходиться: глядачі видають спікеру кредит довіри і можуть просто не помітити.

Мій улюблений хрестоматійний приклад - репортаж російського Першого каналу з Південної Осетії 2008 року. "Ви бачите зруйнований Цхінвалі...", - замогильним голосом мовив ведучий. У кадрі при цьому великим планом висіла табличка "Дменіська середня школа". Дменісі - невелике село за 12 кілометрів від Цхінвалі, воно жодним чином не входить в межі міста, картинка спростовувала слова диктора. Але кого це хвилювало?

Так само і тут: багато медіа поширили слова про "машину, що стоїть", а особливо просунуті навіть провели соціологічне опитування: чи мав право коп стріляти по транспорту, що вже зупинився?

Але ж є й уважні люди, тим більше, коли справа має такий резонанс. Повертаємося до запитання: навіщо прокуратурі надавати завідомо неправдиві відомості?

Можливо, тому, що інакше буде набагато складніше підтвердити звинувачення в умисному вбивстві?

І тут виникає відразу багато додаткових "чому?". Дрібних, але незручних.

Чому справу порушено за 115 статтею - умисне вбивство? Навіть якщо не вважати дії патрульного ексцесом крайньої необхідності, є стаття 118 - умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

З чого взагалі випливає умисел на вбивство Олійником Медведєва - навіть не Храпачевського? Прокуратура посилається на слова Олійника на кшталт "Я його постріляю трошки", а також на його знання, що в машині було четверо людей. Самі розумієте, наскільки це притягнуто за вуха, з огляду на ситуацію, в якій були сказані ці слова.

Чому суддя не дозволила взяти підсудного на поруки і обрала запобіжний захід у два місяці СІЗО? Він не ховався, не тікав, сам прийшов. Олігархом, спроможним втекти з країни на особистому дирижаблі, його теж не назвеш. Особливо смішно, якщо врахувати, що в цьому ж Печерському суді підозрюваним у справі про розстріл Небесної Сотні визначали домашні арешти та підписки про невиїзд, після чого чимало з них випарувалися в невідомому напрямку.

Чи не може викликати таку лояльність судді Шапутько до позиції звинувачення той факт, що відносно самої судді йде провадження прокуратури?

У 2015 році вона, за клопотанням "беркутівського" адвоката Кваші, оголосила відвід слідчому Артему Яблонському від участі в процесі у справі про напад на "Автомайдан", у результаті чого прокуратура відкрила провадження про винесення завідомо неправомірного рішення.

Нарешті, чому справу коментує - і в процесі озвучує завідомо неправдиві дані - головний військовий прокурор? Це взагалі-то локальна справа, її порушено київською прокуратурою - він-то тут яким боком? Соціально значущий процес, а генпрокурор у напіввідпустці-напіввідставці? Припустімо, але у нього й інші заступники є, починаючи з першого - Севрюка. Чому Матіос? Чи тільки тому, що йому не вперше публічно озвучувати дивні речі - згадаємо унікальний тепловізор, в який кілер нібито зміг розгдивитися Шокіна через шибку?

Політичне підґрунтя

Підіб’ємо підсумки. Ті, хто стежить за історією навколо злощасного БМВ, пам'ятають, яким різким кавалеристським наскоком в неї в'їхала прокуратура. Стрімке порушення справи, обшук у Нацполіціі. При цьому, якщо вірити адвокату захисту, прокуратура навіть не допитує Храпачевського і відмовляється передати поліції необхідні документи для порушеної за фактом його дій кримінального провадження. Серед яких, зокрема, є експертиза пошкоджень, отриманих напарником Олійника.

Паралельно проти Національної поліції розгорнуто дискредитаційну кампанію, в яку включився не тільки "Дорожний контроль", а й, наприклад, бот-акаунти в соцмережах - найкраща реклама чиєїсь глибокої зацікавленості. Справу бере суддя, яка де-факто перебуває "на гачку" у прокуратури, і відправляє Олійника на 60 діб у СІЗО, незважаючи на те що він сам прийшов до суду, активно співпрацює зі слідством і явно не збирається нікуди тікати.

У справі виступає одна з перших осіб прокуратури - і розповідає багатомільйонній аудиторії дивовижні історії, які суперечать відеосвідченням. Та сама особа, яка зараз працює над справою, спроможною відправити у відставку міністра внутрішніх справ.

Автор цих рядків не схильний до конспірології і більше вірить у явні лажі, ніж у таємні ложі. Але, вибачте, те, що відбувається, виглядає не просто дивно, а організовано дивно. І якщо до цього додати той факт, що саме зараз нарешті було дано хід  корупційному скандалу навколо закупівель МВС рюкзаків, який тягнеться ще з 2014 року, до речі, справу теж веде військова прокуратура Матіоса, виникає погана підозра: а чи не пов'язано це з тим, що після 16 лютого очікується велике переформування Кабміну? В якому пост глави МВС - один з головних предметів переговорів.

Відставка Авакова - ключовий момент у торгах про склад майбутнього уряду. У його збереженні кревно зацікавлений Арсеній Яценюк. Втративши його на користь кандидата від БПП, він робить ключовий крок на шляху до перетворення на англійську королеву. Або німецького президента - кому як більше подобається. Банкова ж замикає на собі всі силові ресурси в країні.

Виглядає так, ніби автор захищає Авакова і звинувачує Банкову, я знаю. Насправді ні. Після того, як Арсен Борисович замість звільнення знаменитого Ківи подарував йому другий пістолет, а також, за численним чутками, активно підтримав ідею відправки міліціонерів, які не пройшли атестацію, в Донецьку та Луганську області, автор думає про нього багато нехорошого.

Так само як і навряд чи відмашку на таку справу спустили прямо з адміністрації президента: там не стали б ані грати так нерозумно, ані дискредитувати поліцію - вітрину реформ. А от на рівнях понижче могли й перестаратися в інтригах і в доведенні власної корисності.

Скажімо так, якщо це справа - дійсно набір очок у спробі замінити керівництво МВС, то, вибачте, це треба робити не через демонстративне свавілля з посадкою поліцейського. І вже точно не через дискредитацію патрульних - чи не єдиного всерйоз оновленого державного інституту.

Утім, є й інша версія - менш політична, більш економічна. Ще у процесі виступів "Дорожнього контролю", який перейшов до явних провокацій, колеги розповідали мені, що Хатія Деканоїдзе зі своїм приходом на пост глави Нацполіціі поламала занадто багато схем - від тендерних закупівель у "перевірених людей" до наркотрафіку. Тож метою може бути не так Аваков, як вона. Такий варіант, зізнатися, ще гірший.

У будь-якому випадку справу про БМВ підняли до загальнонаціональних масштабів. І, попри запевнення тих же прокурорів, що йдеться лише про одного патрульноого, вона явно працює проти Національної поліції в цілому. Саме тому тисячі людей вийшли на Софійську площу: вони відчули, що весь проект під загрозою. А цей проект за останній рік встиг стати багатьом особливо дорогим - як живий символ того, що зміни взагалі можливі.